Батьківська, або Дмитрівська субота 6 листопада: як вшановують померлих

Як сформувалася традиція та як правильно відзначати цей день
Батьківська, або Дмитрівська субота 6 листопада: як вшановують померлих
Свічка, молитва (Фото: pexels)
6 Листопада 2021, 07:08
читать на русском

У православному церковному календарі особливі дні поминання називаються батьківськими суботами. Щорічно поминальні дні випадають на різні дати, тому що кожний з них прив'язаний до найближчого християнського свята.

Субота 6 листопада – остання поминальна в році і остання перед Днем Святого Дмитра Солунського (8 листопада), відтак її й називають ще Дмитрівською. У Дмитрівська поминальна субота присвячується також воїнам, полеглим у битвах за батьківщину.

Чому поминальні суботи називаються батьківськими

Насправді люди згадують не лише батьків, і навіть не тільки інших родичів, а й близьких людей, з якими не мають кровного зв'язку і які вже пішли у кращі світи. За церковними звичаями батьків поминають у такі дні першими, адже батьки переважно першими покидають цей світ. І обов’язок дітей молитися передусім за своїх батьків, які подарували життя. Далі поминають інших родичів, а вже потім читають молитви за душі інших близьких людей.

У ці дні щира молитва єднає всіх вірян, які ще тут на землі, із тими, що вже пішли в інші світи…  І хоча церква поминає душі померлих у своїх щоденних молитвах і службах, вона призначає ще окремі дні для поминання й молитви за померлих. Ці дні називаємо задушними, або поминальними.

Як виникла Дмитрівська субота

День загального поминання померлих, батьківська субота в традиції православних церков багатьох слов’янських народів.  На території сучасних Білорусі та України християнське поминання померлих у Дмитрівську поминальну суботу має давнє, ще з язичницьких часів походження й аж ніяк не пов'язується ані з Дмитрієм Донським, ані з його перемогою над татарами у 1380 р., як наполягає московська церква.

Свічка, молитва (Фото: ПЦУ)

Становлення православної слов'янської, традиції відзначення Дмитрівської поминальної суботи дослідники пов'язують зі слов'янськими просвітниками та проповідниками християнства, Святими Рівноапостольними Кирилом і Мефодієм. Саме вони під час своєї місії – християнізації слов'ян – зіткнулися з прадавнім звичаєм осіннього вшанування предків. Як стверджують дослідники, перед Кирилом і Мефодієм постало питання християнізації цього слов'янського поминального дня, і вони прив’язали цей день до пам'яті Св. Димитрія Солунського, який був одним з найшанованіших святих. Батьківщина Святого Солунь нині має відому назву Салоніки.

У Сербській православній церкві Дмитрівська субота входить до числа чотирьох головних поминальних субот року. В сербській народній традиції поминки перед Дмитрієвим вдень подекуди відбувалися в п'ятницю, а не в суботу.

Болгари осінній поминальний день відзначають в суботу перед Димитровим днем, рідше після нього. Осіннє поминання померлих так само може вважатися в тих чи інших регіонах головним поминальним днем року.

Поминальна субота починається з вечора п'ятниці

Напередодні  батьківської суботи заведено нести до церкви їжу і залишати поминальні записки для суботньої служби. Йдеться про будь-які пісні продукти й кагор для здійснення літургії. Невикористане при службі зазвичай передають на потреби приходу та на допомогу малозабезпеченим людям. Відтак хліб на помин душі й поминальні записки нести до церкви можна вже з вечора п'ятниці. У кого не вийшло, можна принести й рано в суботу. Не всі цього дня несуть хліб, дехто просто подає записки і в цьому немає нічого поганого, це допустиме. Записувати імена потрібно у родовому відмінку і подавати на молитву варто лише людей хрещених у православній вірі, окрім самогубців.

До церкви не несуть алкоголь і м'ясні продукти. Можна принести крупи, борошно для просфор, рослинну олію, сіль, цукор, печиво й цукерки.

Поминальна субота для кожного вірянина має розпочатись у храмі. У православному молитвослові є чимало молитов для поминання померлих. Найпростіша з них звучить так: "Пом’яни, Господи, душі усопших рабів Твоїх..." – і далі називаємо імена своїх родичів, за яких хочемо помолитися.

У наших предків була традиція після богослужіння відвідувати могили родичів на кладовищі – це доречно і тепер.

Задушні дні: традиції та заборони

У батьківську суботу не можна:

  • згадувати лихим словом небіжчиків і засуджувати їх, краще просто промовчати;
  • пити горілку на кладовищі і влаштовувати там "посиденьки";
  • працювати і займатися важкою фізичною працею, шити, прати, прибирати, будувати тощо.;
  • вбиватися і плакати про покійного.
  • поминати рідних різними алкогольними напоями, крім церковного вина.

У поминальну батьківську суботу не можна веселитися, святкувати, шуміти, сміятися, сваритися. Цей день краще провести тихо і мирно.