Мізрах Ігор

Мізрах Ігор

Фігурант численних кримінальних справ, шахрай та аферист, "чорний" політтехнолог

Всі новини

Ігор Аркадійович Мізрах — шахрай та аферист, фігурант низки кримінальних справ за вимагання та шахрайство,  власник мережі “чорних” сайтів. Називав себе піарником та політтехнологом. Шеф-редактор політичних журналів "Рейтинг" та "Persona.ТОР". Власник медіахолдингу "Медіа холдинг політика". Також позиціонував себе як автор і виконавець пісень в стилі шансон.

Ігор Мізрах народився 1 серпня 1971 року у Вінниці.

Освіта

1986 — закінчив вісім класів вінницької середньої школи № 25 та, йдучи шляхом батька Аркадія Мізраха, вступив до Вінницького педагогічного училища.

1990—1995 — навчався у Вінницькому педагогічному інституті.

2016 — закінчив Одеську юридичну академію за спеціальністю "Правознавство"

Кар`єра

Протягом 1990—1995 років, навчаючись у Вінницькому педінституті, паралельно працював учителем початкових класів у вінницьких загальноосвітніх школах № 16 та № 25.

З 1995 року — викладав педагогічну практику студентам Вінницького педагогічного інституту.

З 1991 до 2004 року — займався музикою, працював в Будинку дітей та юнацтва м. Вінниці на посаді організатора. Проводив конкурси, новорічні свята, був ведучим загальноміських свят, проводив зйомки кліпів, конкурси краси у м. Вінниці.

2004 — разом із батьком Аркадієм Ананійовичем став співзасновником та проректором приватного вищого навчального закладу "Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва", створеного на базі колишнього швейного училища. Того ж року переїхав до Києва.

Нині є власником медіахолдингу "МХП", журналу “Persona.TOP”. Шеф-редактор політичного журналу "Рейтинг".

Також Мізрах керує своїми легальними компаніями:

ТОВ "МХП” (код ЄДРПОУ 43676759), ТОВ "ФК "ПОДОЛЯНКА” (код ЄДРПОУ 35054196), ТОВ "ІНВЕСТ БУД КОМПАНІ” (код ЄДРПОУ 43146768), ТОВ "ЮРСЕРВІС” (код ЄДРПОУ 32047046), ТОВ "ЮР СТАТУС” (код ЄДРПОУ 40945766).

Політичний бекграунд

Працював на громадських засадах помічником народних депутатів України:

  • Синиці Артема Миколайовича.
  • Урбанського Олександра Ігорьовича.
  • Дерев'янко Юрія Богдановича.

Сім'я

Батько Аркадій Мізрах — педагог, інженер, заслужений вчитель України, професор, доктор філософії, кандидат педагогічних наук;

Мати Марія Мізрах — інженер;

Донька — Тамара Мізрах;

Син — Олександр Мізрах;

Брат — Анатолій Мізрах.

Нинішньою співмешканкою Мізраха є Марина Корнієнко, яка позиціонує себе як волонтерка і благодійниця, а також журналіста і борчиня за права жінок. Водночас у мережі пишуть, що до зустрічі з Мізрахом жінка пройшла “трудовий шлях” від одеської дівчини легкої поведінки до світської левиці. Саме на Корнієнко оформлена більша частина нерухомості Мізраха

Скандали

Сексуальні домагання та торгівля людьми

Ще коли Мізрах був проректором Вінницького вишу, його спіймали на шахрайстві та торгівлі тілами студенток.

Колишній проректор "модного", Вінницького інституту конструювання одягу та підприємництва та його продюсерський центр щороку проводили конкурс краси, який був своєрідним "квитком у ліжко проректора" для студенток інституту. Мізрах не гребував не лише задивитися на молоденьких дівчат, які крутилися перед ним у коротких спідничках, а й розважатися з ними у своєму кабінеті.  Мізрах, який подобався дівчатам, пропонував перемогу в конкурсі в обмін на сексуальні утіхи не тільки з ним, а й з "потрібними йому людьми". 

Студентки боялися заявити про ці сексуальні домагання, адже за їхніми словами "ця страшна людина могла зробити все, ми боялися, що після сказаного нас знайдуть десь у лісопосадці". Пізніше деякі дівчата вирішили розповісти про той жах, який вони перенесли. Дівчата боялися хоч словом комусь або обмовиться, а секс-постачальник студенток Ігор Мізрах розважався з ними як хотів, підставляв їх "потрібним" людям, які влаштовували оргії в заміських будинках та саунах.

Подейкують також, що крім "розваг" зі студентками, Мізрах ще "займався" своєю прийомною дочкою Тамарою. Матір Тамари Мізрах покинув, повісивши на неї кілька великих банківських кредитів.

Мережа сайтів з “чорнухою”, нанесення шкоди діловій репутації та вимагання грошей з бізнесменів

Фальшива медіаімперія Мізраха – це кілька сотень сайтів, зареєстрованих на "помічників" з доменами у Німеччині та Іспанії. Діючих шахрайських псевдосайтів є добрий десяток, решта – резервні. Більше половини інтернет-ресурсів шахрайської групи – сайти-клони. Тобто вкрадені у когось назви добротних ресурсів. Наповнення сайтів автоматичне і також крадене. На сайтах Мізраха буйно цвіла проросійська пропаганда. Та найголовнішим у створенні фальшивої медіаімперії було зробити шалене бабло на лохах". Шахрайська медіаімперія займалася інформаційними вбивствами. Це найдорожчий і надшвидкий прибуток у псевдо-журналістиці. Технологія ідентична чорнусі в політиці.

Замовлений конкурентом бізнесмен з легкої руки шахраїв читав у новинах, що він... ватажок ДНР, а політик, якого замовили, міг дізнатися про себе, що був, наприклад, педофілом, котрий відсидів за зґвалтування сторічної бабусі. Свої опуси шахраї називали "мочиловом". Читачів – "лохами". Слів для "мочилова" не добирали. Замовлені й проплачені замовником зі звичайних людей в одну мить перетворювалися на зеків, повій, злодіїв, педофілів, корупціонерів, рецидивістів, агентів ФСБ, ЛНР та ДНР. Одним словом, їх робили покидьками, яким не подають руку. Кожне медіакілерне замовлення мало свою розцінку. "Вбити" інформаційно - одна ціна. Витягти з тюрми мітингами та інформаційним відбілюванням – інша. Створити фейкову легенду чи провести "журналістське розслідування" – ще інша оплата. Шахрайська медіаімперія обіцяла "любе кіно за ваші гроші". Створювали фейки й домовлялися з держслужбовцями за надання фальшивих довідок на офіційних бланках. Прокурори отримували свою долю, есбеушники, митники, депутати, чиновники – свою. 

Гроші брали, як із замовника, так і з потенційної жертви. Жертві обіцяли допомогти: зняти зі сайту текст, який порочив гідність і вбивав репутацію замовленого. За послуги просили 8-10 тисяч доларів за один сайт. У момент шантажу мертві, "резервні" псевдосайти шахраї залучали "до справи" й перетворювали у дійних корів. Жертву доїли довго. Якщо ж потенційна жертва переставала або відмовлялася платити – з’являлася нова чорнуха. Зачіпали вже не лише особу, а родичів. Загнана в глухий кут жертва потрапляла на гачок шантажистів.

Подавати до суду на власника (власників) сайту марно — зазвичай це підставні особи. Та й максимум, що може присудити суд — спростування плюс копійчана компенсація, на які, можна чекати роками, так і не дочекатися.

Спочатку пулом цих сайтів “завідував” відомий вінницький журналіст-піарник Тарас Чорноіван. Але під час президентства В.Януковича відомим здирником зайнявся УБОЗ МВС. 4 липня 2013 року Чорноіван був затриманий у Києві. Підставою для арешту Чорноівана стало відкрите проти нього Вінницьким УМВС кримінальне провадження за ч. 2 ст. 189 Кримінального кодексу України "Вимагання". А перед цим його жорстоко побили невідомі.

Після чого весь пул "чорнушних" сайтів раптом перейшов у власність... Ігоря Мізраха - фігуранта іншого кримінального провадження, який розслідував також вінницький обласний УБОЗ. І того, що розглядався в той самий час у Вінницькому міськсуді. 

Афери з рієлторами і нерухомістю

“Заробивши” круглі суми на чорнусі, Мізрах вирішив придбати елітну нерухомість в Києві. Для цього він просто зателефонував своєму старому приятелю рієлтору з Чернівців – Сергію Босовику та запропонував інвестувати в одне суперприбуткове підприємство, про яке він дізнався, бо став увійти до кабінетів вищих партійних та владних чинів нашої країни.

Не менше, ніж сам прем'єр Гройсман, то двоюрідним, то троюрідним братом якого Ігор Мізрах, залежно від настрою називався, зателефонував йому, і ввів у курс справи за схемою, що обіцяла 150 мільйонів, і ось щоб устрибнути в цей поїзд щастя треба було всього внести 120 тисяч доларів.

Ріелтер зібрав гроші, приїхав до Києва і віддав мізраху всю суму без будь-якої розписки. Як тільки Босовик відбув додому, як Мізрах придбав собі одразу дві квартири в новому будинку на Софійській Борщагівці!

Дещо пізніше, провернувши кілька так само примітивних, але від цього не менш результативних угод, Мізрах здійснив свою мрію і придбав за 320 000 будинок по вулиці Жулянській на тій же Софіївській Борщагівці.

Як будинок, так і квартири Мізрах оформив на свою співмешканку - Марину Корнієнко. І це при тому, що в Одесі має дружину, на якій висять кредит на кредиті, на суму не менше 100 тисяч доларів. І у Вінниці він залишив попередню дружину із кредитом у 170 тисяч доларів!

Ось тільки це не кінець історії, тому що у Мізраха були не тільки злети, а й падіння.

Мізрах отримав від свого партнера з "бізнесу" наводку, що будинок 14 по Лютеранській досить легко можна рейдернути і є метод.

Операція повинна була проходити у 3 етапи:

  • Оформлення (підроблення) документів.
  • Реєстрація у чорного нотаріуса.
  • Рейдерська атака та захоплення будинку.

На документи Мізрах запросив скинутись своїх кумів, яким необхідно було внести 160 тисяч доларів. Що нібито становило половину від 320 тисяч, які нотаріус вимагав на оформлення документів.

40 тисяч з отриманих грошей Мізрах одразу віддав підприємцю з Дніпра на прізвище Петровський, який став жертвою афериста Мізраха і був трохи з цим незгодний, а тому мав намір Мізраха в канаві найближчим часом утопити.

А 120 тисяч і справді віддав на оформлення цього будинку.

Нотаріус підмахнув папери і Сергій Жданов став власником найшикарнішої новобудови у центрі Києва.

Ось тільки реальні власники не спали. Реакція була миттєвою.На рівні Мін'юсту було зупинено рейдерську операцію та внесено відповідні зміни до реєстру.

Щоправда, на цьому Мізрах не заспокоївся і довгий час шукав беззаконників готових силовим методом захопити омріяний будинок, поки він вкотре підмахне папери. Втім, нічого в нього не вийшло, і він повернувся до старого доброго бізнесу - продажу ділянок прав, на які він природно не має. І коли вже угода, яку він так плекав і чекав, мала відбутися його і зовсім заарештували.

Справа про торгівлю посадами в Укроборонпромі

30 серпня 2019 року головний військовий прокурор Анатолій Матіос оприлюднив на своїй сторінці у Facebook відео затримання зграї шахраїв, керував якою Ігор Мізрах.

Прокурор назвав їх "групою недешевих та непростих шахраїв", які, представляючись співробітниками Офісу президента Зеленського, вимагали $570 тисяч доларів від потерпілого за призначення його заступником директора "Укроборонпрому".

Шахраїв взяли на орендованому офісі у “президентському кварталі”, який, за задумом шахраїв, мав наочно демонструвати їхню уявну близькість до самого Президента Зеленського, від імені помічників якого вони нібито і продавали високі посади. При цьому у Мізраха було вилучено візитні картки з написом “Адміністрація Президента України. Мізрах Ігор Аркадійович. Радник”. Як зворотний зв'язок цей "радник" чомусь вказав "поштову скриньку" ... російську Mail.ru.

Так Мізрах став фігурантом уже сьомого за рахунком (!) кримінального провадження.

З джерел у правоохоронних органах відомий наступний список кримінальних проваджень, у яких Ігор Мірзах фігурує (фігурував) у статусі “підозрюваний”:

– Кримінальне провадження № 01027312009270686001 від 19.08.2009 за ч.4 ст.190 ККУ. У межах цього виробництва гр-н Мізрах І.А. перебував у розшуку (ОРД № 9 від 13.06.2012, Ленінський РВВС м. Вінниці) та за ухвалою суду має бути затриманий з метою приводу;

– Кримінальне провадження № 01027312005320404001 від 23.08.2005 за ч.4 190 ч.3 ст. 358 ККУ. У межах цього виробництва гр-н Мізрах І.А. також перебував у розшуку (ОРД №30 від 30.07.2009, Ленінський РВВС м. Вінниці) та також має бути затриманий з метою приводу.

– Кримінальне провадження (багатоепізодне) № 12013010060000037 від 24.01.2013 за ч.3 та ч.4 ст. 190 ККУ, ч.4 ст. 358 КК (Мізрах І.А. спільно зі Сливинським І.І. шахрайським способом заволоділи грошима громадян Ткача та Поліщука, на загальну суму 508 500 грн); 

- № 12013010060000038 (Мізрах І.А. під приводом надання послуг з підбору земельних ділянок під будівництво, заволодів грошима гр-на Михальського Л.М. на загальну суму 297 112 грн);

№ 12013010060000145 (Мізрах І.А. надав Михальському Л.М. підроблені документи Вінницького міськвиконкому); 

№ 12013010060000081 (Мізрах І.А. спільно зі Сливинським І.І. заволоділи грошима Поліщука М.Я. на загальну суму 202 000 грн.). Паралельно громадянин Мізрах І.А. перебував на обліку підсудних до СУ УМВС у Вінницькій області.

Як пишуть деякі видання, великий інтерес до цієї справи та персони Мізраха виявила Служба безпеки України, керівництво якої наполягало на зміні у справі про посади підслідності “на їхню користь”. Джерело стверджує, що інтерес Служби у цій справі – персона самого Мізраха. Який через свої кримінальні таланти, феноменальну здатність розташовувати до себе людей і швидко входити в довіру, зв'язків у кримінальному світі та творчих колах представляв для СБУ інтерес як об'єкт для вербування. "Тут питання стоїть дуже просто: або "сядеш" з конфіскацією, або працюватимеш на нас." — джерело гранично лаконічно сформулювало характер можливих взаємин між СБУ та шахраєм.

Втім, інше джерело, знайоме з фабулою "справи Мізраха", стверджує, що насправді Ігор Мізрах був завербований у СБУ по Вінницькій області ще далекого 2012 року, коли йшло інтенсивне “розкручування” наслідком його масштабного шахрайства з підробкою документів та печаток мерії Вінниці. І саме цим фактом пояснювалася незрозуміло гуманний — з позиції букви закону — вирок Вінницького міськсуду, який дав кваліфікованому аферистові свободу.

Рейдерське захоплення Хорольського заводу дитячого харчування, СІЗО і смерть Мізраха

У травні 2023 року правоохоронці викрили масштабну аферу, метою якої було рейдерське захоплення Хорольського заводу дитячого харчування на Полтавщині. Організатором шахрайських дій виявився адвокат та власник медіахолдингу, який використовував підконтрольні інформресурси з метою тиску та шантажу на бізнесменів та політиків. За даними слідства, у липні 2022 року із метою незаконного заволодіння 100% статутного капіталу заводу дитячих продуктів на Полтавщині, учасники злочинної групи незаконно перереєстрували підприємство на підконтрольних осіб. Внаслідок таких дій було завдано збитків на суму понад 250 млн грн.

18 травня Мізраха заарештували. За версією слідства. саме він був організатором оборудки.

До затримання Мізрах кілька місяців переховувався у лікарнях. Адвокату вручили підозру за п`ятьма статтями Кримінального кодексу України. Запобіжним заходом, як пише видання "Страна", йому обрали тримання під вартою без можливості внесення застави.

Відтак, якщо вину Мізраха доведуть, його очікувало до 12 років позбавлення волі. Однак 29 липня 2023 року стало відомо, що Мізрах помер у лікарні. перед тим його нібито сильно побили. Дружина загиблого Марина Корнієнко-Мізрах стверджує, що Ігоря до смерті закатували у СІЗО.

Побиття було скоєне 22 липня ув”язненими на вулиці під час прогулянки. З 23 липня Мізрах неодноразово звертався з проханням по медичну допомогу, але не отримував її. В середу йому стало ще гірше, і лише тоді чоловіка доправили в медсанчастину СІЗО. Вночі Мізраха транспортували до лікарні «швидкої допомоги» по вулиці Братиславській, 3. Слідчий надав дозвіл дружині знаходитися біля чоловіка, а от керівництво СІЗО не допускало Марину Корнієнко-Мізрах у реанімацію.

В СІЗО підсудному відбили внутрішні органи, пішло загальне нагноєння організму. Як уточнює Марина Корнієнко-Мізрах, чоловіка прооперували, і він якийсь час перебував в критичному стані у реанімації під штучним апаратом дихання. Лікарі констатували, що в нього були дуже невеликі шанси вижити. За словами дружини Мізраха, протягом березня-квітня у нього вимагали гроші та погрожували вбити. Невідомі також погрожували родині та дітям Міхраха.  Адвокати померлого наразі готують заяву про злочин до правоохоронних органів та нададуть усі докази застосування до їх підзахисного тортур.

Дата публікації: 01.08.2023
Дата останньої зміни: 05.10.2023
1