Влад Сорд: історії про фальшивий орден та Іловайськ - відволікання уваги від суті протестів

Після останньої гучної акції "Свободу політв'язням" під Офісом президента піднялась хвиля суспільного резонансу. Хтось засуджує ефектні дії мітингувальників, хтось навпаки підтримує. Поки провладні ЗМІ вишукують компромат на затриманих учасників акції, Парламент.UA вирішив особисто поговорити з першим затриманим одразу після акції, ветераном російсько-української війни Владиславом Гранецьким-Стафійчуком (Сордом) із позивним Змій.

Про затримання після акції на Банковій

Як вийшло так, що після акції вас одного затримали, а решті вже пізніше просто вручили підозри?

Після акції я разом з іншими учасниками - митцями та ветеранами - прямували до метро. У ста метрах до входу раптово зі спини конкретно на мене налетіли чоловіки у балаклавах та чорних одностроях без розпізнавальних знаків та запакували мене у поліційну машину. Люди, що були поруч вирішили, що це викрадення і намагались зупинити напад, але нічого не вийшло. Лише після того, як машина зі мною поїхала, один із людей у формі показав шеврони та документи - виявилось все ж правоохоронці.

Як пройшло затримання, чи порушували ваші права правоохоронці?

Одразу ніхто не говорив, що мене затримали, мало того, поліціянти запевняли, що я встигну на потяг (у мене був квиток до Вінниці на 23:45). Я одразу ж питав, чи потрібен мені адвокат, але у відповідь почув лише те, що їм потрібен мій телефон, щоб переписати IMEI і як тільки вони його отримали, назад вже не повернули.

Акція під Офісом президента (фото: Парламент.UA)

Певний час я був не в курсі, що люди під відділком зібралися на мою підтримку, що там почалися сутички з правоохоронцями, які били дівчат, клали їх лицем в землю, асфальт, травмували хлопців і таке інше. 

Адвоката ж я отримав лише згодом - йому довелося ледве не з боями прориватись до мене разом із державним захисником, котрий одразу хотів максимально дистанціюватись від моєї справи та попросив написати відмову від його послуг.

Під судом ви розповіли про фігурку "Беркута" у поліційному авто, ви мали на увазі прикрасу на торпеді? Розкажіть докладніше про поліціянтів.

Для того, щоб я не міг зустрітись із мітингувальниками, що прийшли підтримати мене під центральний вхід поліційного відділку, перед перевезенням до ІТТ (Ізолятора тимчасового тримання - ред.), мене скрутили та повели чорними ходами, коридорами, в якийсь ангар. Там з десятеро правоохоронців у повній амуніції сіли разом зі мною до автівки і ми рушили. 

Читайте також

За що судять учасників акції під ОП: реакція правової держави чи тиск на протестний рух

Підозрюваний у хуліганстві під ОП Сорд сидітиме під домашнім арештом (фото)

В дорозі я помітив під лобовим склом фігурку, що зображала бійця "Беркуту" розміром приблизно з долоню і доволі сильно злякався, адже одразу пригадав часи Майдану, зрозумів, що ці люди в формі чудово розуміють, наскільки активну участь я брав у тих подіях і на мить подумав, що мене везуть не в ІТТ, а в ліс.

Влад Сорд на Майдані (фото: ФБ)

Що змушує мітингувальників щоразу виходити на акції: відповідь критикам

Адвокати заборонили вам відповідати на питання, чи трощили ви вікна, але ви можете докладно розповісти що саме привело вас на акцію?

Я, як учасник Революції Гідності, як ветеран, та, можна сказати, громадський діяч, завжди брав активну участь у подібних заходах. Я ходив і на акції "Хто замовив Катю Гандзюк", і на "Свободу політв’язням", на суди до Ріффа, Юлії Кузьменко та Яни Дугарь, згодом став ходити на акції по Стерненку, якого тримають в СІЗО через 300 гривень, бо регулярно відстоюю свою громадянську позицію як можу в тих умовах в яких ми є, особливо після армії. 

На цю акцію прийшов, щоб підтримати, висловити свою позицію стосовно справедливості в країні, стосовно корумпованості, стосовно судової реформи. Та будь-яка адекватна людина мала б бути на цій акції. Там зустрів багато друзів, киян і не кияни та багато людей з усієї України з’їхалися, це було дуже круто.

Акція під Офісом президента (фото: Парламент.UA)

Як ветеран, як учасник Революції, я не міг відсидітись на дивані та просто поїхав до Києва. 

Окрім ходіння на акції, колектив видавництва "Дім химер", котре я заснував разом зі своєю дружиною, вирішив відраховувати 10% з кожної проданої книги на потреби політв’язнів. Перші транзакції пішли Світлані Антоненко от днями робимо ще одну, наступну.

Що б ти відповів на закиди патріотів, яких обурила форма протесту на Банковій? Когось із військовослужбовців обурило те, що палили герб, інших сильно зачепили збитки, завдані відмиванням будівлі, також посилались на погане враження, що можна справити на міжнародних партнерів.

Насамперед потрібно звертати увагу не на форму, а на сам зміст, бо в Україні триває свавілля поліційної системи, судової системи, між ними існує кругова порука. Досі немає закону про колаборантів. Дуже багато різної такої "гнілухи", яку можна було б виправити і країна б почала жити легше, почала б розвиватися.

Акція під Офісом президента (фото: Парламент.UA)

Є певна частина ніби-то патріотів, які не хочуть нічого робити та вважають, що ми мусимо говорити, сидіти, чекати чогось, але я вважаю, що це шлях в нікуди. При цьому практично переважна більшість акцій були абсолютно мирними, але нас не чули: жодної адекватної реакції від влади не було, тому у людей просто почало накипати. Я це прекрасно розумію і я їх абсолютно підтримую. Якщо не реагувати на протест, це може погано закінчитися для тих, хто не хоче дослухатися.

Щодо розмов про те, що на нас дивляться міжнародні партнери, що Путін нападе, то це стандартне прикриття, аби нічого не змінювати в Україні, не дослухатись до того, що хоче донести народ та далі не забороняти деяким людям робити різну гнілуху.

Я чудово розумію обурення деяких військових вогнем поруч з гербом, але варто відзначити, що тризуб абсолютно не постраждав. До того ж на шевронах Беркутів також були тризуби, на печатках якими скріплюють оці вручені підозри активістам, на незаконних вироках також є український тризуб. Навіть на домовленостях про Чорноморський флот також був тризуб, тому я вважаю, що не слід сакралізувати символи та плутати форму і зміст.

В соцмережах також натякали на можливий епізод ПТСР, що ти міг пережити через салюти та піротехніку. Як прокоментуєш такі припущення?

Звісно, коли почалися салюти та піротехніка мене почало трохи пересмикувати і я пам’ятаю, що в мене чи то зір затуманився, чи просто окуляри так сильно запотіли, що я навколо себе практично нічого не бачив. Тому, коли вибухнув балон із фарбою, я разом з натовпом відійшов вбік і скоріше за все тоді порізав трохи руки об скло, але до останнього не зауважив цього всього. 

Вже коли виходив з акції, то червоний хрест помітив що у мене з рук іде кров і запропонували перебинтувати, аби не лякати людей. Власне завдяки оцим бинтам, я так розумію, мене й схопили.

ПТСР чи не ПТСР, це мусить вирішити саме психолог. Не так давно перед акцією я звертався у Вінницький ветеран хаб, у Вінницьке відділення і мав навіть вже першу консультацію із психологом, тому що нещодавно ось ці флешбеки вони мене наздогнали, при чому дуже серйозно. Але не так, як всі це уявляють, це просто заціпеніння зазвичай, принаймні в мене. Я працюю вдома, а останнім часом були моменти, коли я ціпенів, ледве міг дихати, не міг ворушитися, а перед очима все проноситься.

Звинувачення у підробці Ордену Богдана Хмельницького

Вас звинувачують у тому, що Орден Богдана Хмельницького фальшивий, можете пояснити нам цю історію?

Щодо ордену: він справжній, має серійний номер 83075 та відповідне клеймо. Звісно що указу президента чи іншої вповноваженої інституції про нагородження не знайшлося, але ця нагорода також не фігурує в жодному іншому указі чи решті документів.

Орден Влада Сорда (особистий архів)

Ця інформація ще перевіряється, але з певних джерел ми з побратимами дізналися, що ця серія виготовлена "на запас", на багато років наперед. Я вважаю своїм обов'язком спростувати всі звинувачення, а також знайти й притягнути відповідальних за "вручення", аби зрештою зрозуміти, кому та з яких мотивів це вигідно. Для цього ми плануємо відстежити шлях нагороди: від монетного двору (або де й коли була виготовлена), куди звідти (на який склад абощо) по накладних передалася вся ця партія, а тоді хто розписувався за отримання цього та решти орденів/медалей без відповідного указу президента (повноважної інституції абощо). Нам потрібні прізвища. 

Для тих, хто стверджує, нібито я "купив/вкрав у когось" справжню нагороду: отже, в такому випадку було б одразу очевидно, кому орден належав, знайшовся б за номером власник і відповідний указ президента. Гадаю, більшість людей усвідомлює абсурдність таких закидів, адже ж я вочевидь не мав доступу ні до монетного двору, ні до складів з нагородним майном.

А отримав я його з рук якогось посадовця у 2014-му році в дніпровській лікарні імені Мечникова, ще коли був добровольцем-нелегалом (армійське звання моє молодший сержант, і коли б це не сталося, мені не мали права вручати офіцерський орден) в орденській книжці (посвідченні) був лише підпис та два слова - Стафійчук Владислав. 

Орден Влада Сорда (особистий архів)

Також активно розганялася заява, що ніби-то я стверджую, що нагороджував мене особисто Гелетей, але я навіть не знаю, як він виглядає - то лише слова поранених хлопців з палати, котрим той посадовець здався чомусь дуже схожим на Гелетея. Отже, на момент отримання мене абсолютно не хвилювали ані нагороди, ані звання-посади-ініціали того, хто вручав. 

Звинуватити мене можна хіба у трьох речах: плутанині у стресових спогадах семирічної давнини, у тому, що не відмовився від нагороди, і тому, що дав себе вмовити вдягнути цей орден одного разу на Марші Героїв у Києві. 

Влад Сорд на Марші героїв (фото: ФБ)

Власне, я соромився і соромлюся самого факту існування цієї нагороди, тому і добровільно видав її поліції, коли до мене завітали серед ночі через звернення депутата "Слуги Народу" Владлена Неклюдова. Можна було б просто виплатити невеличкий адмінштраф, однак це принципове питання особисто для мене, тому розбиратимемось, доки не доб'ємося правди попри наклепи. 

Між іншим: до матеріалів справи стосовно так званого "перформансу під ОП" орден Богдана Хмельницького не долучався (я був і є проти) як пом'якшувальний фактор, так само я не хизувався ним перед побратимами на службі в 93 ОМБр "Холодний Яр", адже не вважаю себе одним із героїв, гідних називатися "лицарями", й усі 4,5 роки на фронті не робив подвиги, а просто сумлінно виконував свій обов'язок. 

Обвинувачення у брехні про Іловайськ

Також з боку певних людей лунали звинувачення у тому, що ви не воювали в Іловайську. Як би ви прокоментували такі закиди?

Щодо "Іловайських звинувачень", то їх ретранслюють на замовлення правоохоронної системи окремі "лідери думок" та одіозний телеканал 1+1, зокрема телешоу "Право на владу". Це не єдині закиди, котрими намагались знищити мою репутацію в інформаційному полі, однак лише з Іловайськом та орденом вони досягли часткового успіху. 

Я вважаю, що це робиться, щоб відвернути увагу українців від суті протестів під ОП, перемкнути увагу спершу на форму протесту, а тоді на особи учасників, котрим повручали підозри. Усе це лише доводить, що влада не готова до змін та діалогу, однак тяжіє до цензури, диктатурщини, cancel culture та маніпуляцій суспільними настроями, симпатіями, думками. 

Акція під Офісом президента (фото: Парламент.UA)

В питаннях участі в Іловайську проти мене буквально спрацював час. Події, що відбувалися на початку війни, у 2014-му, у цих стресових, нечітких спогадах 19-річного добровольця про жахливий перший бойовий досвід збереглися як зовсім викривлені та поплутані, змішалися локації й позивні. Реконструюючи події семирічної давності (був змушений через тиск низки лідерів думок, що намагалися налаштувати проти мене ветеранську спільноту), я був переконаний, що називаю саме ті позивні-дати, про котрі веду мову, однак виявилося, що я дозволив емоціям взяти гору і припустився багатьох помилок, котрі щиро образили дійсно гідних побратимів - однак я навіть не здогадувався про це та наполягав на своєму.

Інфокампанія з цькування мене мало не породила скандал, що кидав би тінь на усіх добровольців. Але кілька бійців приїхали до мене і ми разом обговорили масу спірних моментів та дійшли згоди. Для всіх, хто зловтішається попередніми непорозуміннями, можу сказати, що перепрошувати перед цими людьми за власні помилки й косяки мені не соромно і соромно ніколи не буде. Це моя відповідальність.

Влад Сорд (фото: ФБ)

До того ж усі погодилися, що попри нечіткі спогади першого року війни, мені зовсім не було сенсу приписувати собі якісь зовсім негероїчні, хаотичні епізоди, адже ті два кількаденні виїзди до Іловайська губляться на тлі мого загального бойового шляху, з участі в ОУНі на Пісках, зі службою в 93-й ОМБр з Бутівкою тощо.

Словом, вимірювати "хто більший ветеран" - повна дурня, насправді. Як і намагатися зіштовхнути лобами добровольців, пересварити тощо - ми набагато стійкіші та розумніші, аніж влада вважає. Ну і нам своє робить. А попереду багато роботи.

Ти пишеш містичні історії про Донбас. До війни планував бути письменником, чи бажання писати прийшло у процесі такої собі морально-психічної демобілізації?

І прозу і поезію я писав раніше, аніж пішов на війну, але насправді популярною стало оповідання "Безодня", яке я написав на фронті за мотивами історії, що сталась на шахті Бутівка. Воно отримало міжнародну українсько-німецьку премію імені Олеся Гончара та увійшла у список книга року за версією української редакції ВВС. Зараз я дописую другу частину.

Влад Сорд презентує книгу (фото: ФБ)

Літературу я не сприймаю як якусь реабілітацію, це просто стандартна письменницька діяльність. Я не прикриваюсь тим, що я ветеран і мені потрібні якісь преференції, ні, подобається - читайте, якщо не подобається - кажіть, що Сорд пише "гнилуху".