Кожний другий парафіянин нашої церкви задіяний на фронті або волонтерить: архімандрит УПЦ Іосаф

Архімандрит Іоасаф (Перетятько), тактичний медик та намісник Спасо-Преображенського монастиря села Нещерів Обухівського району Київської області Української Православної Церкви в інтерв’ю виданню Українські новини розповів про те, чи дійсно в лавах Української православної церкви усі “зрадники та перебіжчики”, а також як до представників УПЦ ставляться на фронті.

Зокрема архімандрит Іосаф вважає, що абсолютно чистої організації у людському суспільстві немає від природи. 

“Перебіжчики є скрізь. У будь-яких спільнотах обов'язково будуть негідники. Навіть серед учнів Христа, дванадцятьох апостолів, виявився один зрадник. Тоді чого ми вимагаємо від нас, які Христа не бачили і тільки відчувають Його?

Скажімо, я вже багатьом руки не подам. Для мене головне — дотримуватись своїх морально-етичних та духовних норм, у тому числі не виявитися зрадником. Зрадником України, своєї власної Церкви, свого монастиря”, - розповідає священник.

Іосаф наголошує, що зрада — це вибір самих людей, і якщо людина щось робить не так, то має відповідати перед державою. Кожен, хто переступає через закон, повинен нести відповідальність, і кримінальну зокрема. Це робота держави та її правоохоронних органів.

Священник також розповідає, що після початку війни деякі парафіяни, які підтримували московський патріархат, самі пішли з церкви.

“Ті, хто вважав, що ми досі пов'язані з московським патріархатом, побачили, що жодного зв'язку немає. Йшли ті, хто вважав, що росія права. Блаженніший Митрополит Онуфрій з першого дня війни відкрито заявив, що Церква залишається зі своїм народом та засудив агресію російської федерації”, - наголосив Іосаф.

Священник каже, що вважає себе патріотом і доводить це не словом, а справами, адже служить у такмеді і допомагає парафіянам - волонтерам. Іосаф підкреслює, що мета його боротьби - жити у вільній країні, де є свобода вибору і свобода віросповідання.

“Там, на фронті, моє головне завдання — щоб людина залишилася живою, щоб вона повернулася додому і з нею було все гаразд.

І наша Церква також: скільки волонтерської допомоги було зібрано, скільки парафіян наших зараз воює, захищає незалежність України. Якщо взяти парафіян нашої Церкви у відсотковому співвідношенні, то виявиться, що кожен другий на фронті чи задіяний у волонтерстві. Тому що ми хочемо тут, на своїй землі, у вільній країні, жити та вірити у Христа, - сказав Іосаф.