Сєяр Куршутов: нові квоти ЄС скоротять експорт української сталі майже на 60%

Українські металурги втратили значну частину доступу до головного експортного ринку. За новими захисними заходами Європейського Союзу, які набрали чинності 1 липня 2026 року, річна квота на безмитний імпорт української сталі становить 1,05 мільйона тонн, що на 58,5 відсотка менше, ніж у 2025 році. Для порівняння, торік Україна поставила до ЄС близько 2,53 мільйона тонн металопродукції.

Бізнесмен та інвестор Сєяр Куршутов, що спеціалізується на міжнародній торгівлі та митному регулюванні, називає рішення болючим саме через момент, у який воно ухвалене.

“Квота це не абстрактна цифра в регламенті, це питання завантаження цілих заводів і зарплат десятків тисяч людей. Коли ти за одну ніч втрачаєш більш ніж половину доступу до головного ринку, це відчувають не лише металурги, а вся економіка“, зазначає Сєяр Куршутов.

Ситуацію ускладнює те, що новий режим прийшов без перехідного буфера. Після призупинення чорноморського коридору через російські атаки Україна знову втратила морські експортні можливості, як це вже було у 2022 році.

“Різниця в тому, що тоді нас урятувало повне звільнення від мит і квот з боку ЄС, це був справжній рятівний круг. Сьогодні такого буфера немає, і удар лягає на галузь у повному обсязі“, пояснює Сєяр Куршутов.

Окрім скорочення квоти, посилилися й умови для поставок понад ліміт. Мито на імпорт сталі понад квоту подвоєне з 25 до 50 відсотків, а квоти тепер адмініструються поквартально, а не раз на рік. Для експортера це означає, що планувати доведеться значно точніше, а будь-яка помилка в логістиці чи оформленні коштуватиме дорожче.

Попри це, Сєяр Куршутов не бачить ситуацію лише в темних тонах і повертається до тези, яку обстоює давно.

“Кожне таке обмеження ще раз доводить, чому Україні стратегічно треба рухатися від сировини до продукції з вищою доданою вартістю. Сирий метал завжди першим потрапляє під квоти й мита, а готовий складний продукт захистити квотами набагато важче“, наголошує бізнесмен.

За його словами, нинішній тиск має стати не приводом для паніки, а стимулом переглянути структуру українського експорту на роки вперед.