Телескоп Джеймса Вебба зафіксував найсильніші докази життя за межами Сонячної системи — що знайшли в атмосфері екзопланети K2-18 b

Астрофізики з Кембриджського університету оголосили про відкриття, яке може стати поворотною точкою в історії людства: космічний телескоп Джеймса Вебба виявив хімічні сліди потенційно біологічного походження на віддаленій екзопланеті K2-18 b. Вчені припускають, що ми наблизилися до найпереконливішого свідчення існування позаземного життя.

Про це пише The Guardian.

Екзопланета K2-18 b, розташована в сузір’ї Лева на відстані 124 світлових роки від Землі, вразила наукову спільноту: в її атмосфері виявлено хімічні сполуки, які на нашій планеті виникають виключно внаслідок життєдіяльності. Знахідка стала можливою завдяки новітнім спостереженням космічного телескопа Джеймса Вебба.

Дослідники виявили у спектрі атмосфери K2-18 b диметилсульфід (DMS) та диметилдисульфід (DMDS). Обидві сполуки на Землі здебільшого виробляються морським фітопланктоном і вважаються потенційними біосигнатурами — хімічними маркерами, що вказують на наявність життя.

«Це найсильніший на сьогодні доказ біологічної активності за межами Сонячної системи. Ми ще не стверджуємо, що знайшли життя, але такий сигнал не можна ігнорувати», — заявив керівник дослідження, професор Кембриджського університету Нікку Мадхусудхан.

Він наголосив: через десятиліття це відкриття можуть визнати переломним моментом, коли людство вперше серйозно наблизилося до відповіді на питання — чи ми самі у Всесвіті?

Втім, не всі у науковій спільноті поділяють цей оптимізм. Дехто з вчених наголошує, що умови на K2-18 b залишаються спірними: планета може бути не океанічною, а газовою або навіть покритою магмою, що ставить під сумнів біологічне походження виявлених сполук.

На користь гіпотези життя свідчить й інший фактор: концентрації DMS і DMDS на K2-18 b, згідно з результатами спектрального аналізу, в тисячі разів перевищують рівні, які фіксуються в атмосфері Землі. Це не гарантує, але суттєво підсилює ймовірність, що джерело — біологічне.

Зараз йдеться про рівень статистичної достовірності в межах 99,7% — так званий «трисигмальний» рівень. Для визнання відкриття в фізиці, як правило, вимагається «п’ятисигмальний» стандарт, тож поки що це не остаточний доказ, а надзвичайно обнадійливий натяк.

Раніше, у 2019 році, телескоп “Хаббл” виявив водяну пару в атмосфері K2-18 b, що зробило її першим кандидатом на придатність до життя серед відомих екзопланет. Нові ж спостереження з 2023 року довели, що замість водяної пари там домінує метан — ще один індикатор, який на Землі часто пов'язаний із біологічною активністю.

Дискусія про можливе існування життя на K2-18 b точиться і довкола альтернативних джерел DMS та DMDS. Припускається, що сполуки могли з’явитися внаслідок геохімічних процесів — наприклад, у гідротермальних джерелах, через вулканічну активність або навіть внаслідок гроз. Ще один сценарій — занесення хімічних сполук кометами, проте для цього потрібне було б надзвичайно інтенсивне бомбардування.

Професор Мадхусудхан закликає до обережності, але й до відкритості новим гіпотезам: «Можливо, існують невідомі процеси, які виробляють ці молекули. Але нам поки не відомо жодного, який не потребував би біології».

Попри всі сумніви, це відкриття — справжній прорив у науці. Навіть якщо життя на K2-18 b не існує, сам факт виявлення біосигнатур такого рівня дозволяє відпрацьовувати нові методи пошуку життя на інших екзопланетах і значно розширює наше уявлення про потенційне різноманіття умов для його виникнення.

Водночас можливість підтвердити ці гіпотези напряму — виклик, який людство ще не здатне прийняти. Планети на відстані понад 120 світлових років недосяжні для роботизованих зондів, тому все, чим оперують вчені — це спектральні дані та моделювання. Та, як наголошує Мадхусудхан, саме за такими непрямими ознаками ми колись виявили чорні діри.

Відкриття було опубліковане у “Листах астрофізичного журналу” (Astrophysical Journal Letters) та вже викликало жваву дискусію серед астрономів, біологів і хіміків по всьому світу.