"Готуйте ваші гаманці”: батьківські комітети досі збирають гроші на "штори", а вчителі “рекомендують” купувати друковані зошити

З початком навчального року практично в усіх школах розпочався сезон "здай і купи". Українські школи та їхня адміністрація досі практикують витягування грошей з батьків - десь 100 грн на місяць, а подекуди і тисячі.

Парламент.UA вирішив розібратися, наскільки законно "рекомендувати" купувати друковані зошити, робити "добровільні внески" на школу та за що насправді повинні відповідати батьківські комітети.

Добровільно чи примусово: чи законно користуватися друкованими зошитами на уроках

У Facebook-групі “Батьки SOS” обговорили питання друкованих зошитів, які змушені батьки купувати від перших класів. Ціна таких зошитів варіюється від 100 грн до 2000 грн (залежно від кількості предметів та інших факторів). Вони спрощують життя, але чи йдеться тут про реальні знання? Дітям простіше виконувати домашні завдання, батькам перевіряти, а вчителям готуватися до уроків. Проте про реальну користь тут не йдеться.

Одна з користувачок групи написала, що навпаки підтримує придбання робочих зошитів за кошт батьків, бо так нібито зручніше для дитини, коли вона пропускає заняття, або ж є можливість самостійно проконтролювати прогрес дитини.

Таку думку підтримують не всі. Деякі батьки школярів вважають, що друковані зошити не дають можливості дитині навчитися аналізувати, висловлювати свою думку, та й загалом писати і читати.

Батьки українських школярів обурюються, що, хоч вони і проти зошитів, але не купувати не виходить, бо вчитель проводить уроки саме за ним, а дитина зі звичайним зошитом тоді не встигає все записувати. Адже вчителі використовують їх не як допоміжний інструмент, яким хочеш користуйся, а хочеш - ні, а весь урок базується на цих зошитах.

"А що робити, якщо батьки от ніяк не можуть купити ті зошити? Ну буває таке. Тим більше, вони не такі вже й дешеві", - задається питанням одна з користувачок Facebook.

І виходить так, що у безкоштовних школах діти працюють по платних зошитах. Натомість вчитель не хоче відмовлятися від зошитів заради кількох дітей, які їх не беруть, бо треба шукати альтернативу. Простіше, аби діти розмальовували, ставили галочки і "навчалися".

При цьому Міністерство освіти й науки України тільки рекомендує такі зошити для навчання, але вони не схвалені. Цікаво, що навчальні програми та робочі зошити не друкуються за кошти державного бюджету. Вони можуть бути придбані за кошти освітньої субвенції місцевими органами управління освітою або за кошти, незаборонені законодавством. Навчання ж має проводитися по затвердженим підручникам, які учень отримує безкоштовно. Все інше - порушення законодавства.

При цьому у МОН пояснюють, що друковані зошити не є обов'язковим складником навчально-методичного забезпечення і їх придбання за кошти батьків та використання у навчанні також не обов'язкове. Купувати їх треба виключно добровільною, а не з ініціативи вчителя.

У деяких школах вчителі навіть вимагають розписку за те, що батьки купують зошити з друкованою основою добровільно, хоч ідея, ймовірно, її.

В одному зі столичних ліцеїв, розташованому в Солом'янському районі, вже на перших зборах батькам настійливо рекомендували купувати друковані зошити для навчання. Мама першокласниці у коментарі Парламент.UA розповіла, що заплатила 1440 грн за прописи, зошити для предмету "Я досліджую світ", математику, зошит для праці та читання. У цю ж суму входив підручник та робочий зошит з англійської мови.

В іншій київській школі, що в Голосіївському районі, вчитель початкових класів не пропонувала купувати друковані зошити. В основному вони працюють у звичайних зошитах, а вчитель роздає роздрукований матеріал. Проте "добровільні внески" на потреби класу/школи і тут ніхто не скасовував.

Не "батьківські комітети", а помічники вчителя

У Законах України “Про освіту” та “Про повну загальну середню освіту” є "органи батьківського самоврядування", але у народі їх називають просто "батьківськими комітетами".

Проте їхня діяльність у закладах освіти не регулюється жодними загальнонаціональними нормативними актами. Відповідно, жоден орган державної влади не має повноважень безпосередньо врегульовувати їхню роботу. Водночас засновники шкіл, зазвичай органи місцевого самоврядування, можуть впливати на їхню діяльність опосередковано — через статути навчальних закладів, які вони затверджують, але ці статути повинні відповідати чинному законодавству.

"Батьківські комітети" можуть створюватися за ініціативою учасників освітнього процесу, і їхня діяльність має базуватися на принципах, визначених у Законі України "Про освіту". Зокрема, це принципи верховенства права, пріоритету прав і свобод людини, взаємної поваги, партнерства, прозорості та дотримання досягнутих домовленостей.

У школах таки можуть діяти "батьківські комітети", але їхнє створення є добровільним і ініціатива повинна виходити саме від батьків. Їхні повноваження визначаються законами та статутами закладів освіти. Немає жодних постанов уряду чи наказів Міністерства освіти, що регулюють діяльність "батьківських комітетів".

Основна мета діяльності "батьківських комітетів" — захист прав та інтересів учнів, організація дозвілля та оздоровлення, а також участь у громадському нагляді та управлінні закладом освіти в межах їхніх повноважень. Рішення "батьківських комітетів" виконуються на добровільних засадах і не можуть суперечити законодавству.

Проте в українських школах основне завдання "батьківських комітетів" зібрати гроші на потреби класу, на подарунки вчителям, "збити" на потреби школи.

Батьківські комітети нікуди не зникали, але зараз у школах таких людей називають "помічниками вчителя".

Поки батьки погоджуються і здають готівку, то батьківським комітетам бути, і вони нікуди не зникнуть.