6 грудня – День Збройних Сил України

Свято на честь Збройних Сил України встановлене Постановою Верховної Ради України 1993 року, не є неробочим днем. Відзначається щорічно 6 грудня – в день ухвалення 1991 року закону України "Про Збройні сили України". Дата 6 грудня символічно збігається з початком Першого Зимового Походу армії УНР 1919 року. Версія, що саме тому 6 грудня визначили Днем ЗСУ, залишається ймовірною, але не підтвердженою.

Сторінки славетної історії Українського війська

Коли йдеться про 6 грудня, ми згадуємо не лише про створення новітньої армії 1991 року, але й про цю дату 1919 року – початок Першого зимового походу Дієвої армії УНР. Прихильники нумерології знайдуть особливу символічність у збігу цифр перевернутих дат 1919 і 1991.

Українська держава, хай на короткий час, але постала 1917 року: спершу як автономія у складі Російської імперії, а з розвалом останньої – як незалежна Українська Народна Республіка. Активні військові дії більшовиків проти молодої держави показали гостру потребу створення боєздатної армії для забезпечення територіальної недоторканності й суверенітету України.

За національними традиціями рядові називалися козаками, а командири підстаршинами й старшинами. Військові звання різнилися від іноземних: ройовий, чотовий, бунчужний, хорунжий, сотник. Офіційну назву "Військо і Флот УНР" через відсутність флоту скорочували до слів "Військо УНР","Армія УНР". Бойове ядро, що брало постійну участь у військових діях, називалося "Дієва армія УНР" (ДА УНР).

Змушена воювати практично на два фронти – з більшовиками та білогвардійцями,  після важких поразок 1919 року, викошена епідемією тифу, Армія УНР під орудою Головного Отамана Симона Петлюри відійшла на західні землі. У Новоград-Волинському повіті Волинської губернії вона опинилася у "трикутнику смерті": між більшовиками на північному сході, поляками на північному заході й білогвардійцями з півдня.

На нараді 4 грудня 1919 року С. Петлюра, командувач ДА УНР полковник Василь Тютюнник, начальник штабу полковник Євген Мєшковський і начальники п’яти збірних дивізій обговорювали можливе припинення відкритої боротьби й перехід до партизанської війни в тилах противника. 5 грудня замість смертельно хворого Василя Тютюнника С. Петлюра призначає командувачем ДА УНР начальника Запорізької збірної дивізії Михайла Омеляновича-Павленка, а його заступником – начальника Київської збірної дивізії Юрка Тютюнника.

На нараді 6 грудня під головуванням прем’єр-міністра Ісаака Мазепи командарм Омелянович-Павленко і його заступник Тютюнник активно виступали  за рішення ліквідувати фронт, а боєздатні частини відправити у рейд тилами противника, щоби зберегти дієздатний кістяк армії, організувати взаємодію з повстанськими загонами, завдати окупанту втрат і знищити, де можливо, його окупаційний апарат.

6 грудня 1919 року козаки і старшини ДА УНР під командою генерала Омеляновича-Павленка вирушили в рейд тилами противника, який згодом назвали Першим зимовим походом. Перший, бо 1921 року був ще й Другий похід під загальним командуванням Юрка Тютюнника, а зимовий – бо почався у грудні й тривав до 6 травня. На початку  Першого Зимового походу ДА УНР нараховувала, за різними оцінками, від 5 до 10 тисяч, як тоді рахували, шабель (кіннота) і багнетів (піхота) з артилерією. Оцінки різняться, бо упродовж цих п’яти місяців тривали постійні бої і сутички, у яких армія зазнавала втрат і поповнювалася за рахунок козаків, які опинилися в партизанських загонах. Бойове ядро становило близько тисячі шабель і дві тисячі багнетів при чотирнадцяти гарматах.

Історичне і стратегічне значення 3 тисяч км Першого зимового походу ДА УНР принаймні в тому, що продовження боротьби проти "червоного" окупанта дало С. Петлюрі підстави обговорювати з очільником Польської держави Юзефом Пілсудським спільний фронт проти більшовиків. Йшлося  про допомогу поляків у звільненні України, а не про заміну більшовицької окупації на польську. За час походу ДА УНР мала близько 50-ти боїв і здобула кілька населених пунктів, серед них Умань, Бобринець, Вознесенськ. Наприкінці квітня армія вирушає на південь, у район Ананьїва і Балти на Одещині, де надає суттєву допомогу повсталим селянам, а далі вирушає на допомогу Галицькій Армії, дві бригади якої продовжували боротьбу з більшовиками.

Закінчився Перший зимовий похід 6 травня 1920 року, коли частини ДА біля с. Писарівка Ямпільського повіту зустрілися з розвідувальними роз’їздами 2-ї стрілецької дивізії полковника Олександра Удовиченка, що діяла у складі 6-ї польської армії. Того ж дня  підрозділи 3-ї польської армії увійшли в Київ, а вже 8 травня у Києві відбувся спільний парад польських частин і української 6-ї дивізії полковника Марка Безручка. На момент зустрічі Дієвої армії з українськими частинами, які вели наступ разом із поляками, її чисельність складала 4 319 чоловік при 81-му кулеметі та 12-ти гарматах.

19 жовтня 1920 року С. Петлюра заснував "Залізний хрест за зимовий похід і бої", що був єдиним бойовим орденом Армії УНР. Цим хрестом були нагороджені всі учасники Першого зимового походу, які іменувалися тепер Лицарями Ордена Залізного Хреста.

Незалежній Україні потрібне надійне військо

Ще 24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла постанову "Про військові формування в Україні", якою визначила: "підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території України, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України; Урядові України приступити до створення Збройних Сил України". Фактично цією постановою було закладено ЗСУ як важливий інститут держави. А вже 6 грудня 1991 року парламент незалежної України прийняв закони "Про оборону України" і "Про Збройні Сили України". Створені за цими законами ЗСУ мали стати продовжувачами славних бойових традицій українського війська. Того ж дня затвердили текст військової присяги, яку урочисто склав у Верховній Раді перший міністр оборони України генерал-полковник Костянтин Морозов, а також денонсували союзний договір від 30 грудня 1922 року, чим завершили діяння українських вояків 70-річної давнини – визволення України від більшовицької окупації.

Становлення війська незалежної України відбувалося у складних умовах. Радянська армія завжди була одним із головних інструментів русифікації та провадження політики тоталітарної держави.

Україна успадкувала від СРСР загальний військовий обов’язок, який був врегульований Законом України "Про військовий обов’язок і військову службу", від 25 березня 1992 р. Пізніше цей закон багато разів змінювався з різних мотивів, переважно спостерігалася тенденція до скорочення терміну служби, було введено альтернативну службу для тих, хто не згоден служити у війську з релігійних мотивів (мотиви нерелігійного характеру в Україні не дають підстав для альтернативної служби).

Через екстериторіальний принцип комплектування, солдати строкової служби й офіцери з України  служили  переважно за її межами. Станом на 1990 р. близько 75% офіцерів трьох військових округів України були росіянами, а у внутрішніх військах МВС їхня частка сягала навіть 80%. Водночас 60% офіцерського складу Далекосхідного і Забайкальського округів становили українці. В офіцерському корпусі Радянської армії українців було понад 40%, що переважало тодішній відсоток українців у населенні Радянського Союзу.

11 жовтня 1991 р. Верховна Рада України затвердила "Концепцію оборони і будівництва Збройних Сил України". Передбачалося, що Україна поступово, з урахуванням усіх чинників національної безпеки, реалізуватиме намір стати в майбутньому нейтральною, без’ядерною державою, яка не братиме участі у військових блоках, натомість дотримуватиметься усіх договорів і угод щодо незастосування ядерної зброї. Документ визначав, що Збройні Сили України складатимуться з Сухопутних військ, Військово-Повітряних Сил і Сил Протиповітряної оборони, Військово-Морських Сил. Було визначено повноваження Міністра оборони України і Головного штабу Збройних Сил України. Відтоді починається формування видів Збройних Сил та мережі військових вищих навчальних закладів

Структура Збройних сил України

Організаційно Збройні сили України поділяються на три види та два окремі роди військ та сил:

Сухопутні війська; Повітряні сили; Військово-морські сили; Десантно-штурмові війська; Сили спеціальних операцій а також інші служби, серед яких: Командування сил логістики; Озброєння; Тил; Головне управління оперативного забезпечення, інші військові частини, ВНЗ, установи, що не належать до видів ЗСУ

Загальна чисельність збройних сил визначена законом у кількості, яка не перевищує 250 тис. осіб, у тому числі 204 тис. військовослужбовців.

Система підготовки кадрів для ЗСУ

В рамках  реорганізації системи підготовки кадрів для ЗСУ. Низка навчальних закладів була розформована у зв’язку зі скороченням Збройних Сил. Натомість налагоджувалась підготовка фахівців тих спеціальностей, яких раніше на території України не навчали. Показовим прикладом реорганізації системи військової освіти стало створення 8 жовтня 1993 р. на базі Львівського вищого військового училища і військових кафедр цивільних вищих навчальних закладів Львова навчального закладу нового типу, інтегрованого в систему цивільної освіти, – Відділення військової підготовки Державного університету "Львівська політехніка". 1992 року на базі Академії ППО Сухопутних військ  була утворена Академія Збройних Сил України.

Перевірка на боєздатність та відданість народу України

2014 рік увійшов в історію  ЗСУ як рік відродження української армії. Окупація Російською Федерацією АР Крим та міста Севастополя, підтримка нею сепаратистського руху на значній частині Донецької і Луганської областей призвели до порушення територіальної цілісності України та державного суверенітету. У гібридній війні проти суверенної української держави ЗСУ вступили в реальні бойові дії з добре озброєним і навченим ворогом, який ніколи раніше навіть не розглядався як імовірний противник.

Російська агресія проти України зумовила численні жертви й матеріальні втрати. Українське суспільство напружило усі сили, що проявилось, зокрема, у широкому волонтерському русі на підтримку армії та припливу добровольців у силові структури. Чисельність Збройних Сил України значно зросла: в лютому 2016 р. вона сягала 275 тис. осіб. Сформована ціла низка нових частин, відповідно до нових вимог перебудована структура управління.

Відзначення Дня ЗСУ

До початку російсько-української війни День ЗСУ відзначався покладанням квітів до могили Невідомого солдата, урочистими зборами, врученням державних нагород та святковим концертом. Увечері програма свята завершувалася святковим феєрверком у Києві та містах дислокації керівних центрів українського війська.

Від 2009-го до Дня ЗСУ присуджується Премія імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва в кількох номінаціях.

Під час гібридної війни виникли традиції проведення літургії, вшановуються діючі українські військовики, поминаються загиблі – на противагу святкуванню кальки радянського свята

Збройні Сили — це один з основних елементів стабільного і впевненого розвитку  Української держави, справжня гарантія її державного суверенітету. У боях за незалежність і територіальну цілісність України героїчно проявили себе тисячі бійців Збройних Сил України. Завдяки підтримці громадянського суспільства вдалось за короткий термін відновити боєздатність Збройних Сил.

6 грудня вітають усіх військових, а надто тих, хто захищає східні рубежі нашої країни. Зараз це свято стало символом справжньої мужності, героїзму і відваги. В цей день ми низько вклоняємося подвигу тих, хто віддав своє життя за Україну,  та всім тим, хто несе військову службу в зоні ООС, за відданість українській державі, незламну силу волі та безстрашність.

Слава Україні! Героям слава! З Днем Збройних сил!