Агресія у котів: японські вчені з’ясували, що впливає на поведінку домашніх улюбленців
Агресивна поведінка котів — часте явище, яке викликає здивування або навіть тривогу в їхніх власників. Виявляється, характер домашніх улюбленців формується не лише під впливом навколишнього середовища, а й закладений у генах. Нове японське дослідження допомогло наблизитися до розуміння причин такої поведінки.
28 травня 2025 року в міжнародному академічному журналі PLOS One були опубліковані результати проривного дослідження японських учених із Центру досліджень дикої природи, Вищої школи наук Кіотського університету та Кіотського міського університету мистецтв. Це дослідження стало важливим кроком до глибшого розуміння поведінки домашніх котів і може суттєво покращити якість їхнього життя у майбутньому.
За словами дослідників, соціальна поведінка домашніх кішок — включно з агресією, нявканням і муркотінням — формувалася ще в період одомашнення їхнього предка, африканського дикого кота. До цього моменту вивчення генетичного підґрунтя поведінки котів було обмеженим, однак нова наукова робота змінила ситуацію.
Гени формують характер: що вдалося з’ясувати японським дослідникам
Команда дослідниць у складі викладачки Мадоки Хатторі, докторантки Юме Окамото та професорки Міхо Мураями провела масштабне дослідження у співпраці з власниками домашніх котів по всій Японії. Їхня мета — вивчити вплив гена рецептора андрогенів на поведінкові риси тварин.
Як показали результати, саме цей ген може бути відповідальним за рівень агресії до незнайомців, схильність до нявкання, муркотіння та інших соціальних проявів. Різні варіанти цього гена асоціюються з відмінностями у поведінці, що свідчить про його ключову роль у формуванні характеру кота.
Домашні коти мають унікальні генетичні особливості
Особливо цікавою виявилася відмінність між генотипами домашніх кішок і їхніх диких родичів. Це відкриття дало підстави вважати, що у процесі одомашнення відбулися генетичні зміни, які допомогли тваринам краще адаптуватися до життя поруч із людьми. Тобто агресія або її відсутність — це не просто результат виховання, а частково спадковий фактор.
Яке значення має це відкриття
Науковці впевнені: коли ми краще зрозуміємо генетичну природу котячої поведінки, то зможемо створити для них умови, які відповідатимуть їхнім потребам — від вибору середовища до підходів у вихованні. Це дозволить зменшити прояви небажаної поведінки, покращити психоемоційний стан тварин і зробити співжиття людини й кота гармонійнішим.
Хоча кішки живуть поряд із нами вже тисячоліттями, сучасна наука лише починає відкривати справжню глибину їхньої індивідуальності. І чим більше ми знаємо — тим краще можемо дбати про наших пухнастих друзів.
Читайте також