Росія збільшила виробництво крилатих ракет у 5–6 разів: яку роль відіграє Китай

За п'ять років повномасштабної війни Росія в 5–6 разів наростила виробництво звичайних дозвукових крилатих ракет. Водночас частину обладнання, двигунів і навіть вуглецеве волокно для корпусів безпілотників вона отримує з Китаю.

Про це в подкасті РБК-Україна "ЦЕ БАЗА" розповів Іван Киричевський — військовослужбовець 413-го полку Сил безпілотних систем "Рейд" та експерт з озброєнь Defense Express.

За словами Киричевського, Росія безпосередньо отримує з Китаю чимало компонентів для виробництва реактивних безпілотників. Йдеться про промислове обладнання, двигуни та навіть вуглецеве волокно, яке використовують для виготовлення корпусів дронів.

Військовий припустив, що стратегія Росії зі збільшення масштабів війни за допомогою далекобійних безпілотників може значною мірою спиратися на китайські постачання. Він описав роль Китаю як "старшого брата", який готовий у межах своїх можливостей забезпечувати Росію промисловим обладнанням.

Водночас Киричевський наголосив, що не можна стверджувати, ніби Росія раніше мала серйозні промислові обмеження, які не дозволяли їй нарощувати виробництво озброєння.

За його оцінкою, у 2021 році можливості російської промисловості дозволяли виготовляти до 120 крилатих ракет "Калібр" на рік і приблизно стільки ж ракет Х-101.

Нині обсяги виробництва суттєво зросли. Росія, за словами військового, виготовляє близько 60 ракет Х-101 на місяць і приблизно таку саму кількість "Калібрів".

Таким чином, за п'ять років повномасштабної війни виробництво звичайних дозвукових крилатих ракет збільшилося у 5–6 разів.

Киричевський зауважив, що припущення про нездатність російської промисловості виробляти сучасне озброєння через втрату виробничих можливостей після розпаду СРСР поки не підтверджуються. За його словами, реальна ситуація свідчить радше про протилежне.

Які радянські розробки Росія використовує досі

Військовий пояснив, що після 1991 року Росія найшвидше втрачала спроможності у сфері ведення наземної війни. Як приклад він навів танковий парк.

За його словами, зі складів на утилізацію першими відправляли новіші танки Т-80, оскільки до них було простіше дістатися. У результаті перед початком повномасштабної війни наймасовішими в російських запасах виявилися старіші Т-62 і Т-55.

Із ракетним озброєнням ситуація була іншою. Частина систем, які Росія використовує сьогодні, бере початок у радянських розробках, започаткованих ще наприкінці минулого століття.

Зокрема, роботу над ракетним комплексом "Іскандер" розпочали у 1980-х роках, а на озброєння його прийняли у 2000-х. Розробка ракети Х-101 також стартувала наприкінці 1980-х, а на озброєння її поставили у 2013 році. Винищувач-бомбардувальник Су-34 уперше продемонстрували у 1992 році.

Окремо Киричевський згадав теорію щодо походження ракет "Калібр", яку сам назвав напівконспірологічною.

За цією версією, у межах домовленостей про розрядку між СРСР і США Радянський Союз зняв з озброєння морські крилаті ракети С-10 "Гранат" і відправив їх на зберігання. Паралельно на їхній основі нібито розробляли ракети, які згодом стали "Калібрами".

Киричевський звернув увагу на відмінності в конструкції цих ракет. Діаметр корпусу "Граната" становив 510 мм, тоді як у "Калібра" його збільшили до 533 мм. Такий розмір відповідає стандарту торпедного апарата та дає змогу запускати ракети з підводних човнів без використання вертикальних пускових установок.

За словами військового, з формального погляду Росія не припиняла роботу над ракетами середньої дальності навіть після підписання відповідної угоди.

Киричевський підсумував, що Росія вважала своєю сильною стороною ведення наземної війни, однак на практиці значні можливості вона зберегла саме у повітряному протистоянні. Зокрема, йдеться про ракетно-авіаційні засоби нападу, які залишаються важливою складовою російської військової стратегії.