Кротевич проти Содоля: в ЗСУ назрів "конфлікт поколінь" військових командирів

Про це йдеться в матеріалі WP.

Так, Кротевич скаржився на те, що Содоль не керував обороною Маріуполя і не провів жодної години в місті, однак його нагородили званням Героя України. Крім того, він не постачав бригаді «Азов» боєприпаси і не забезпечив наявність оборонних споруд у місті перед російським наступом.

WP також наводить слова Содоля, які процитував Кротевич, після того, як один із командирів оборони Маріуполя попросив у нього інструкції. Генерал начебто сказав «Нам кінець», а потім поклав слухавку.

Крім того, Кротевич поскаржився на те, що Содоль, командуючи східним фронтом, наказував «Азову» наступати без необхідних артилерійських боєприпасів. Коли ж йому навели аргументи, чому це неможливо, проти командира «Азову» розпочали формальне розслідування.

Сам Кротевич не коментував матеріал Washington Post, однак у своїх соцмережах опублікував своє листування напередодні того, як стало відомо про те, що він подав заяву до ДБР. У діалозі з блогером Ігорем Лаченковим військовий казав, що якщо справу проти генерала відкриють, він буде «качати за Маріуполь і за те, що ця с*ка зараз робить на сухопутній операції всій».

Нагадаємо, 23 червня начальник штабу бригади «Азов» Національної гвардії України Богдан Кротевич подав заяву до Державного бюро розслідувань із закликом провести розслідування щодо бойового генерала. Він не назвав імені військового, а втім, «Українська правда» з покликанням на власні джерела стверджувала, що йдеться саме про Содоля.

За словами Кротевича, «99% військових його ненавидять за те, що він робить».

«Ця людина починає розслідування проти командирів, які наступають і не втрачають позиції, проте проти себе він службові розслідування не ініціює», — написав Кротевич.

Військовий також зауважив, що це його особисте рішення, і всі ймовірні наслідки він повністю візьме на себе.

УП також пише, що має в розпорядженні звернення начальника штабу бригад "Азов" Богдана Кротевича до Державного бюро розслідувань та публікує його ключові тези.

У документі йдеться, що генерал-лейтенант не перебував у Маріуполі жодної години і віддавав накази, що суперечили місцям дислокації "Азову" і 36-ої бригади морської піхоти. Зокрема, за інформацією Кротевича, 36-ій Содоль наказував прориватися на завод "Азовсталь", а "Азову" – на меткомбінат Ілліча. Але в той час "Азов" був ближче до "Азовсталі", а морпіхи – до меткомбінату Ілліча.

Також у зверненні Кротевича до ДБР  зазначається, що "Азов" не отримав "жодного додаткового патрона до початку оборони Маріуполя", а фортифікаційні споруди в місті не були зведені через проблеми в комунікації Содоля з місцевою владою.

Окрім того, за даними начштабу "Азова", описаними в листі, під час оточення Маріуполя взаємодія з підрозділами, які не входили до маріупольського гарнізону, була повністю відсутня. Це загрожувало різним підрозділам "дружнім вогнем".

При цьому високопоставлений співрозмовник УП у Силах оборони стверджує, що Содоля на посаді командувача Об'єднаних сил підтримували як головком Олександр Сирський, так і Генштаб загалом. Інший співрозмовник УП у морській піхоті додає, що Содоль, попри місцями "порохоботські" погляди, мав навіть прихильність президента.

"Він і працював так (намагався за будь-яку ціну виконати всі поставлені вищим командуванням завдання – УП) для того, щоб отримувати і виправдовувати цю підтримку", - розповіли джерела в Генштабі.

24 червня президент Володимир Зеленський ухвалив рішення замінити командувача Об’єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенанта Юрія Содоля на бригадного генерала Андрія Гнатова.

У цій історії стає очевидним, що в ЗСУ назрів так званий "конфлікт поколінь" командирів. який проявився на прикладі Кротевича і Содоля. Про це пише екснардеп та військовослужбовець Ігор Луценко.

За його словами, це конфлікт між армійською культурою, яка «прийшла через Росію», і командирами нового покоління, які висунулися в 2014 і 2022 роках.

«Одна, яка прийшла до нас через Росію, – це примус та репресії, це тиранія одного лідера та безправ'я всіх інших. Інша – це наша та частково західна: коли країна є територією договору вільних людей, коли війна – справа особистого вибору (але з повними та потужними політичними наслідками цього вибору). В окопах раби без прав чи добровольці з гідністю?», – пише Луценко.

При цьому, за його словами, «негідники, які у 14-му та 22-му проявили себе з гіршого боку (тобто старі кадри. – ред.), не те, що не були покарані за бездіяльність або хоча б усунуті, а взяли реванш, і досі задають тон, і на великий відсоток визначають правила та порядки у Збройних Силах».

«Під гасло «вірю у ЗСУ» ці кадри продовжили це ЗСУ і знищувати. Приклад мого побратима Миколи Кохановського – свіжий та болить. Це люди, яким байдуже воювати проти Путіна чи за Путіна, за НАТО чи проти НАТО, вони не мають жодних переконань. Тільки колосальна вправність у показусі та брехні для начальства та придушенні підлеглих», – пояснив Луценко.

«Нині нове покоління командирів, покоління 14/22, повстає проти старого та байдужого. Молоді (не завжди віком, а завжди душею) люди прагнуть воювати і перемагати, старі (часто лише за світоглядом, а не роками) хочуть за будь-яку ціну залишатися на посадах і командувати підлеглими», – сказав він.

І, судячи з посади Луценка, це далеко не єдина конфліктна лінія у ВСУ між «новим поколінням» (найчастіше – вихідцями з націоналістичного середовища, до яких близький і сам Луценко) та генералітетом української армії.