Фіцо Роберт

Роберт Фіцо - словацький політик-популіст, засновник та лідер лівоцентристської партії «Курс - соціальна демократія», тричі очолював уряд країни. Юрист, кандидат наук та доцент Академії поліції. Колишній комуніст, прихильник Володимира Путіна та демагог-популіст з чіткою антиукраїнською позицією.

 Місце народження, освіта, родина та молоді роки Фіцо

Народився 15 вересня 1964 року у містечку Топочани. Проте до шести років жив з родиною в селі Хрушовани, після чого вони переїхали до Топочан. Після навчання в початковій школі хлопець вступив до місцевої гімназії, яку закінчив у 1982 році.

Роберт Фіцо в молодості

Батьки Роберта були простими трудящими людьми – батько працював на заводі, а мати – в магазині взуття. Крім нього в сім’ї підростало ще двоє дітей. Брат Ладислав нині займається будівельним бізнесом, а сестра Люсія обіймає посаду прокурора.

Комуністичними ідеями Роберт захопився ще в дитинстві. Він розповідав, що мріє поїхати в Москву і побувати в мавзолеї Леніна.

З 1982 по 1986 роки Фіцо навчався на факультеті права Університету ім. Коменського у Братиславі, де й здобув диплом за спеціальністю «Кримінальне право». З 1986 по 1987 рік після закінчення університету пройшов обов'язкову військову службу в якості помічника військового слідчого. По завершенню військової служби в 1987 році склав судові іспити та здобув судову практику у зв'язку з професійною кваліфікацією для виконання функції судді. Проте вже через рік, в 1988 році, вступив у аспірантуру Інституту держави та права Словацької Академії наук, де проходив підготовку за програмою Ph.D. (аналог – кандидат наук) з кримінального права. В 1992 році здобув ступінь Ph.D., захистивши дисертаційну роботу на тему смертного вироку у Чехословаччині.

Початок трудової діяльності, захоплення політикою, перші успіхи

Ще студентом університету Фіцо приєднався до Комуністичної партії Чехословаччини. Після "Оксамитової революції" 1989 року і краху комуністичного режиму в Чехословаччині він вступив до Партії демократичних лівих (SDĽ), наступниці словацьких комуністів.

Навчаючись в аспірантурі Фіцо одночасно почав працювати в Юридичному інституті при міністерстві юстиції. В 1992 році він вперше був обраний депутатом парламенту. В тому ж році Фіцо призначили заступником директора Юридичного інституту і цю посаду він обіймав до 1995 року.

З 1994 по 2000 рік Фіцо представляв Словаччину як юридичний радник у Європейському суді з прав людини, але програв усі 14 справ, які він розглядав. Проте це ніяк не вплинуло на його особистий рейтинг, який щороку зростав. В 1998 році Роберта Фіцо обрали заступником голови Партії демократичних лівих. В тому ж році політик намагався поборотись за посаду генерального прокурора, проте партія його не підтримала, вважаючи занадто молодим.

Створення нової партії, перемоги на виборах, три уряди Фіцо

На кінець 1998 року Роберт Фіцо розчарувався у своїй політсилі, якій вже навіть не вистачало підтримки для створення в парламенті власної фракції. В 1999 році політик покидає Партію демократичних лівих і створює власну партію під назвою «Курс – соціальна демократія» (Smer). Він називає її партією третього шляху, а в парламенті до виборів 2002 року діє як незалежний депутат. Вправний демагог-популіст швидко нарощує рейтинг, критикуючи правий уряд Мікулаша Дзурінди. Партія теж швидко зростає, її лідер робить ставку на нових політиків, які не мали посад в інших партіях і не були причетними до корупційних скандалів.

В 2002 році на чергових виборах нова політична сила отримала 25 мандатів (всього в парламенті 150 депутатів). Голос однопартійців Фіцо в країні стає все вагомішим, партія Smer стала основною опозиційною силою, а низка лівих партії вливається в її лави, в тому числі Партія демократичних лівих і Соціал-демократична партія Словаччини.

На виборах 2006 року партія Фіцо здобуває перемогу, провівши 50 депутатів до парламенту. Політику вдалось створити коаліцію, домовившись з Народною партією та праворадикальною Словацькою національною партією, п’яний лідер якої закликав танками зрівняти Будапешт із землею. Інших варіантів у Фіцо не було, і коаліційний уряд проіснував до 2010 року, час від часу потрапляючи в різні скандали.

Досягненням першого уряду Роберта Фіцо експерти вважають вступ Словаччини в єврозону (валютний союз країн, які прийняли євро як національну валюту), що відбулось в 2009 році.

Напередодні виборів 2010 року у партії Smer були високі рейтинги та підтримка більшості населення, проте все зіпсував політичний скандал. З’явився запис розмови з голосом, схожим на Фіцо, який інформує про мільйони євро тіньових коштів для виборчої кампанії. Це спричинило значну втрату довіри до партії Smer.

Хоча у 2010 році на парламентських виборах партія Фіцо здобула 62 місця в парламенті, проте всі її потенційні союзники вибори програли, а через недавній скандал інші парламентарі від коаліції відмовились. Фіцо і його фракція переходить в опозицію, а сам лідер готується до реваншу.

Реванш відбувся весною 2012 року. Партія Фіцо вперше в історії незалежної Словаччини здобула більш ніж половину місць в парламенті (83 із 150) і сформувала однопартійний уряд, другий під керівництвом Роберта Фіцо. Після цього, окрилений перемогою прем’єр вирішив здобути ще й посаду президента. Проте в другому турі виборів, що відбулись 29 травня 2014 року Роберта Фіцо легко переміг незалежний кандидат Андрей Кіска. Виборці вже почали втомлюватись від Фіцо. Це підтвердили і вибори 2016 року, коли партія прем’єра хоча й перемогла, але здобула лише 49 мандатів. Проте цього вистачило, щоб організувати коаліцію і весною 2016 року Роберт Фіцо знову обійняв посаду прем’єра у своєму третьому уряді.

Але на цей раз йому не вдалось керувати країною до нових виборів. Гучні корупційні скандали, а також вбивство журналіста Яна Куцяка, який розслідував податкові махінації та зв’язки політиків з мафією ледь не спричинили словацький Майдан.

Фіцо не став чекати барикад і палаючих шин. В березні 2018 року він подав у відставку з посади як прем’єра, так і керівника партії.

Повернення до влади в 2023 році, замах на Фіцо 15 травня 2024 року

У 2020 році партія Smer програла вибори і перейшла в опозицію. Роберт Фіцо знову став на чолі партії і поступово почав повертати підтримку виборців. Він особливо активізувався після повномасштабного нападу РФ на Україну, уміло використовуючи різні страхи словаків, пов’язані з війною.

Фіцо критикував чинний уряд за постачання зброї та боєприпасів в Україну, закликав до переговорів воюючих країн. Умілий популіст використав той факт, що лише 40% словаків вважають Росію відповідальною за війну з Україною, а це найнижчий показник серед восьми країн Центральної, Східної Європи та Балтії. До речі, половина населення цієї країни вважають США не союзником, а загрозою своєї безпеки.

Як результат таких настроїв, на парламентських виборах в жовтні 2023 року партія Фіцо "Курс - соціальна демократія" набрала найбільше голосів і отримала 42 місця. Вдалось швидко створити нову коаліцію з правими радикалами і  25 жовтня 2023 року президент Словаччини Зузана Чапутова призначила Роберта Фіцо новим прем'єр-міністром країни. Візитівкою його прем’єрства цього разу стали різноманітні обмеження діяльності ЗМІ, погром антикорупційних структур, зокрема ліквідація Офісу спеціального прокурора, який займався політиками-корупціонерами.

15 травня 2024 року у місті Гандлова пролунали постріли. Роберт Фіцо отримав кілька куль з рушниці в груди та живіт. У важкому стані його направили до лікарні, де провели кілька операцій, вони пройшли успішно.

Нападником виявився 71-річний письменник і політичний активіст Юрай Цинтула. Він розповів, що не мав наміру позбавляти Фіцо життя, а лише завдати шкоди здоров’ю, щоб прем’єр не зміг виконувати свої повноваження. Свій вчинок нападник пояснив помстою за політику уряду – переслідування ЗМІ і працівників культури, ліквідацію спеціальної прокуратури, відмову в допомозі Україні у війні з російською агресією. Фіцо він назвав "Іудою стосовно Європейського Союзу". Звичайно, що російська пропаганда одразу ж звинуватила Україну у підготовці цього замаху.

В кінці травня Фіцо перевели на домашнє лікування. Він поступово одужує, хоча проблеми зі здоров’ям станом на середину липня 2024 року залишаються. Попри це, 8 липня Фіцо повернувся до виконання обов’язків прем’єра.

Критика, скандали, особисте життя

Роберта Фіцо неодноразово критикували за його хамське ставлення до ЗМІ та переслідування журналістів. Він неодноразово обзивав працівників преси «свинями Сороса», «ідіотами», «повіями», «гієнами». Хоча у липні 2012 року Фіцо оголосив про «вічний мир» між ним і словацькою пресою, проте після 2023 року він розгорнув повномасштабне переслідування ЗМІ.

Коли після відмови уряду Фіцо допомагати Україні словаки зібрали на снаряди для української армії понад 3 мільйони євро, прем’єр цинічно висміяв цю ініціативу.

Фіцо неодноразово був фігурантом кримінальних справ. Його звинувачували у браконьєрстві, організації вбивства Яна Куцяка, а в 2022 році він і колишній міністр внутрішніх справ Роберт Калиняк стали фігурантами кримінальної справи про корупцію. Проте жодного разу справи до оголошення вироку не дійшли через відсутність переконливих доказів.

Щодо сімейного життя, то варто вказати, що Роберт Фіцо одружився з юристкою Світланою Свободовою ще в 1988 році. Вони познайомились під час навчання в університеті. Зараз Світлана Фіцова працює викладачем університету на кафедрі цивільного права юридичного факультету Університету Коменського в Братиславі. Вона була членом комісії при Міністерстві юстиції Словаччини, яка готувала поправки до Цивільно-процесуального кодексу. У 2016 році президент Андрей Кіска призначив її професором у галузі цивільного права.

У Роберта і Світлани лише один син Міхал. Він закінчив приватну гімназію у Братиславі та Університет економіки у Братиславі. Міхал справу батька не продовжив і займається бізнесом. У 2020 році він одружився, а в 2022 році у них з дружиною народилася донька, таким чином Роберт Фіцо став дідом.

Політика неодноразово звинувачували у позашлюбних зв’язках. Спочатку його сфотографували у гей-барі з секретаркою партійного штабу Яною Галасовою. Потім ще кілька років фотографії їх спільного відпочинку попадав на сторінки ЗМІ, але Фіцо все заперечував.

У 2018 році журналіст Євть ген Корда заявив, що помічниця Фіцо Марія Трошкова за сумісництвом є його коханкою. А в 2020 році коханкою Роберта Фіцо вже називали працівницю прокуратури Катаріну Салайову. Проте всі ці звинувачення у подружній зраді суттєво не впливали на політичний рейтинг прем’єра.

Антиукраїнська риторика, симпатії до російського диктатора, популізм та реальні дії

Роберт Фіцо - послідовний противник надання Україні військової допомоги, а його антиукраїнська риторика неодноразово викликала осуд в ЄС та схвалення російських пропагандистів.

Варто нагадати його найбільш цинічні заяви. Фіцо заявив, що війна в Україні почалась тому, що «українські нацисти і фашисти почали вбивати росіян на Донбасі». Після формування нового уряду в 2023 році він сказав: «Членство України в НАТО лише на користь третьої світової війни». В тому ж році він написав у Фейсбуці: «Виключив поставки зброї та боєприпасів з державних складів та армії. Ми не віримо у військове вирішення конфлікту в Україні, тому що воно веде лише до непотрібного кровопролиття без результату».

На противагу військовій допомозі, Фіцо неодноразово пропонував мирні переговори. Так в січні 2024 року він заявив, що Україні потрібно поступитись територією Росії і покласти край війні. Коментуючи «миротворчий» вояж Орбана Фіцо сказав, що якби міг, то поїхав би разом з ним. Восени 2023 року він закликав ЄС і США замість поставок зброї змусити Україну і РФ до переговорів.

Словацький прем’єр не приховував своєї симпатії до РФ і її очільника Путіна. Ще у 2014 році формально не визнаючи Крим російським, він назвав санкції ЄС проти Росії безглуздими.

Фіцо заявив, що не допустить арешту російського президента за міжнародним ордером, якщо той приїде до Словаччини. Він стверджував, що Росія теж проти третьої світової війни і тому країнам ЄС треба якнайшвидше сприяти мирним переговорам.  «Наївно думати, що Росія піде з Криму. Наївно думати, що Росія піде з контрольованої нею території. Тож поясніть мені, навіщо вбивати?» - звертався Фіцо до колег з ЄС.

Проте політичні експерти звернули увагу, що існує ніби два Роберта Фіцо. Один в своїй країні захлинається від антиукраїнської риторики. А інший на міжнародній арені не порушує загального курсу ЄС. Так, Фіцо заявив про відмову від поставок зброї Україні, але зробив це вже після того, як Словаччина передала модернізовані Міг-29, танки радянського зразка, далекобійні гармати, комплекси С-300. Формальний критик війни промовчав про нові контракти словацького бізнесу по виробництву зброї для України і не має наміру їх зупиняти. Словаччина продовжує надавати Києву гуманітарну допомогу, веде активу співпрацю з Україною в енергетичній сфері, зокрема ядерній, здійснює моніторинг цивільних ядерних об'єктів. Мало того, Фіцо не блокував фінансову допомогу ЄС Україні і не перешкоджав рішенню Європейської ради про початок переговорів з Україною про вступ до ЄС.

Варто також згадати, що Фіцо разом з іншими членами уряду навіть не побоявся приїхати під час війни в Україну (до Ужгорода та Мукачева), та провести доволі плідні переговори з українськими урядовцями в січні та квітні 2024 року.

Наслідком цих візитів стали спільні заяви двох урядів про підтримку Формули миру президента Володимира Зеленського, визнання суверенітету та територіальної цілісності України та участь Словаччини у її післявоєнній відбудові. Що ж, правду казав колишній керівник МЗС Словаччини Павол Демеш, що існують суттєві розходження у риториці Фіцо всередині країни та за її межами.