Санду Мая

Мая Санду – молдовська політична діячка, ексміністерка освіти та  колишня прем’єр-міністрерка,  засновниця і лідерка партії "Дія і Солідарність", депутатка Парламенту Республіки Молдова  IX і Х скликань, громадянка Румунії

Місце народження

Народилась 24 травня 1972 року в селі Рисіпень, Фалештського району, Молдавської РСР.

Освіта

• 1994 рік – закінчила Академію економічних досліджень Молдови, факультет менеджменту.
• 1998 рік – закінчила Академію державного управління, спеціалізувалась на міжнародних відносинах.
• 2010 рік - Санду закінчила Школу управління імені Джона Кеннеді при Гарвардському університеті.

Родина

Незаміжня. Дітей немає.

Батько – Григорій Санду. Ветеринар, пізніше керував великим свинокомплексом. З середини 90-х займався приватним підприємництвом, вирощував овочі і худобу. Помер у 2000 році.

Мати – Емілія Санду. Працювала вчителькою в школі.

Хоча Мая живе сама, одинокою себе не вважає. Її батьки виросли в багатодітних сім’ях, у них обох було 12 братів і сестер. Так що Мая Санду має понад чотири десятки двоюрідних братів та сестер, не рахуючи інших родичів.

Кар’єра, перемога на президентських виборах

• 1994 – 1996 роки - Мая Санду обіймала посаду головного спеціаліста Відділу співробітництва з Європейським союзом і країнами Чорноморського басейну Департаменту зовнішньоекономічних відносин Міністерства економіки Молдови.
• 1996 – 1997 роки - стала консультанткою в Головному Управлінні з питань співробітництва з міжнародними економічними організаціями в Міністерстві економіки.
• 1997 - 1998 роки - працювала виконувачем обов'язки заступника директора Головного Управління по співпраці з міжнародними економічними організаціями.
• 1998 – 1999 роки – перейшла на роботу у представництво Світового банку в Республіці Молдова. Працювала на посаді консультанта.
• 1999 – 2005 роки – обіймала посаду економіста в представництві Світового банку у Кишиневі.
• 2005 – 2006 роки – повернулась на роботу в Міністерство економіки у якості директора Головного управління макроекономічної політики і програм розвитку.
• Березень – вересень 2007 року – була координатором програм в рамках Програми ООН по розвитку Молдови.
• 2007 – 2009 роки – обіймала посаду консультанта з реформи центрального публічного управління в своїй країні.
• 2010 – 2012 роки – Санду знову запросили у Світовий банк. Тепер вона працювала у вашингтонському офісі цієї організації радником виконавчого директора. Одночасно навчалась в магістратурі Гарвардського університету.
• 2012 рік – фактичний початок її політичної кар’єри. Ліберально-демократична партія Молдови запропонувала Санду очолити по своїй квоті Міністерство освіти.
• 2012 – 2015 роки – Мая Санду обіймала посаду міністра освіти. Їй вдалось реалізувати цілу низку реформ: прибрала корупційну складову при проведені національних іспитів; домоглась підвищення загального рівня знань школярів; запровадила обов’язкове вивчення англійської мови замість російської; встановила залежність фінансування шкіл від кількості учнів і якості викладання; органи самоуправління навчальних закладів отримали більш широкі права. Але крім успіхів були і провали. Як приклад, не вдалось реалізувати програму "Шкільний автобус". Більшість водіїв використовували ці автобуси як свій приватний транспорт і замість своєчасної доставки учнів до школи вони розвозили по селах пасажирів.

Мая Санду (фото: presedinte.md)

• 2014 рік – на чергових виборах Санду обрали депутаткою Парламенту Молдови по списку Ліберально-демократичної партії, проте вона вирішила за краще залишатись на міністерській посаді.
• 2015 рік – після відставки Кабінету Міністрів ЛДПМ пропонує Маю Санду на посаду прем’єра коаліційного уряду, проте ніхто з партнерів її не підтримав. У липні новий уряд було сформовано і Санду покинула міністерське крісло.
• Коли восени 2015 року лідер Ліберально-демократичної партії виявився причетним до крадіжки мільярду доларів з трьох найбільших банків країни, Санду оголосила про повний розрив з цією політичною силою.
• Грудень 2015 року – вона створила платформу "В ногу з Маєю Санду", яка в наступному році стала партією під назвою "Партія дії та солідарності". Санду обрали головою, а генеральним секретарем став її соратник Ігор Гросу.
• 2016 рік – на чергових президентських виборах Маю Санду висунули кандидаткою на цю посаду. Вона пройшла до другого туру і поступилась проросійському кандидату Ігорю Додону, отримавши майже 48% голосів виборців.
• 2017 рік – опозиційні партії заявили, що готують спільну платформу до майбутніх виборів.
• 2018 рік – партія "Дія і солідарність"(ПДС)  і політична партія "Платформа гідність і правда"(ПППГП) оголосили про створення виборчого блоку "ACUM Platforma DA și PAS" на чолі з Маєю Санду. Згодом приєднались Ліберально-демократична партія, Ліберал-реформаторська партія і Партія Національної Єдності.
• Лютий 2019 року – на парламентських виборах виборчий блок "ACUM" отримав 26 мандатів.
• 8 червня 2019 року - "ACUM" і соціалісти Ігоря Додона створили коаліційний уряд, прем’єром обрали Маю Санду.
• Але голова Демократичної партії, найбільший олігарх Молдови Влад Плахотнюк спровокував політичну кризу. Підконтрольний йому Конституційний суд скасував створення нового уряду і оголосив виконувачем обов’язки прем’єра Павла Філіпа, представника Демократичної партії. Уряд Санду, своєю чергою, не визнав рішення Конституційного суду. Встановилось фактичне двовладдя, справа йшла до вуличних зіткнень. Проте кровопролиття не сталось. 14 червня посол США відвідав офіс Демократичної партії, яка одразу ж визнала новий уряд. Тієї ж ночі Плахотнюк спішно покинув країну, а наступного дня і Конституційний суд визнав уряд Маї Санду.
• Липень 2019 року – Прем’єр Мая Санду відвідала Україну.

Володимир Зеленський і Мая Санду (фото: сайт Президента України)

• Листопад 2019 року – вона покинула посаду прем’єра після вотуму недовіри, який ініціював Ігор Додон. Причиною став її намір вивести посаду Генерального прокурора з підпорядкування Президентові.
• Вересень 2020 року – Мая Санду зареєстрована кандидаткою на президентських виборах.
• Жовтень 2020 року – в першому турі вона отримує найвищий результат.
• Листопад 2020 року – у другому турі Санду перемагає Ігоря Додона, отримавши майже 58% голосів виборців.

Мая Санду складає присягу президента Молдови (фото: presedinte.md)

Внутрішня політика глави держави

Найпершим її завданням стало проведення парламентських виборів і формування нового Кабінету Міністрів. Адже в парламенті Х-го скликання більшість мали соціалісти Додона, які одразу ж вирішили позбавити Президента контролю за Службою інформації і безпеки. Відповідний закон був ухвалений. Також парламент повернув російській мові статус офіційної. У відповідь Санду оголосила про розпуск парламенту і призначила дострокові вибори на липень 2021 року. У квітні 2021 року Конституційний суд повернув їй попередні повноваження.

Найважливішою проблемою Санду назвала боротьбу з корупцією. Для посилення контролю за правоохоронними органами вона реорганізувала Вищу раду безпеки. Коли пандемія коронавірусу почала швидко поширюватись, президент звернулась за допомогою до інших країн  і отримала її. Партії доз вакцини надали Румунія, Росія та Китай.

Щодо питань економіки, то Санду акцентує на розв'язанні проблем села – будівництво якісних доріг, створення робочих місць, державна підтримка малого бізнесу.

Мая Санду у робочому кабінеті (фото: presedinte.md)

20 квітня 2021 року Мая Санду закликала перейменувати молдавську мову на румунську, адже в декларації незалежності Молдови вона вже давно названа румунською. Санду підкреслила, що розроблені відповідні програми, які допоможуть жителям Молдови вчити румунську мову.

У липні 2021 року на позачергових виборах її партія отримала більш ніж половину депутатських мандатів, сформувала свій уряд і тепер є всі умови для реалізації передвиборчих обіцянок.

Зовнішня політика в 2021 році

Перемогу Санду назвали перемогою проєвропейського курсу над проросійським. Президент дійсно декларувала майбутнє Молдови у ЄС, ініціювала низку спільних програм з європейською спільнотою. Зокрема, Брюссель заявив про готовність фінансувати реформування молдовських сіл.

Квітень 2021 року – підписано план дій Ради Європи для Республіки Молдова на 2021-2024 роки, який передбачав допомогу у реформуванні країни.

Хоча Санду прихильник об’єднання з Румунією і має громадянство цієї країни, на цій темі увагу не акцентує. Вона заявила, що Молдова буде інтегруватись в ЄС за допомогою Румунії, відносини з якою будуть пріоритетними. А президент Румунії підтвердив намір виділити 100 млн євро Молдові для проведення реформ.

Мая Санду (фото: presedinte.md)

З Україною Мая Санду схильна підтримувати найтісніші відносини. Адже перший її офіційний візит у статусі глави держави був саме до Києва. Президенти обох країн домовились про спільний рух в ЄС І НАТО, розширення економічної співпраці, будівництво нової дороги в обхід Придністров’я з півночі, постачання української електроенергії в Молдову. Санду неодноразово заявляла, що Крим – це Україна.

23 серпня 2021 року Володимир Зеленський нагородив її Орденом князя Ярослава Мудрого I ступеня, а 27 серпня відвідав Кишинів з нагоди 30-ї річниці незалежності Молдови.

Президент Мая Санду в Києв виступає під час Кримської платформи: «Республіка Молдова підтверджує непорушну підтримку суверенітету і територіальної цілісності України» (фото: presedinte.md)

Щодо відносин з Росією, то Президента Молдови не варто записувати у вороги Володимира Путіна, адже її заяви дуже не однозначні. На зустрічі з послом РФ вона сказала, що її попередник намагався розвивати відносини лише з Росією, а вона декларує багатовекторність – співпраця і з ЄС, і з Російською Федерацією. Хоча Санду закликає вивести з Придністров’я російських військових і боротись з російською пропагандою, вона одночасно звертається до Путіна з проханням надати вакцину для боротьби з коронавірусом. Президент Молдови заявляла, що побудує справжній баланс у зовнішній політиці, виходячи з власних національних інтересів і вестиме прагматичний діалог з усіма країнами, включаючи Росію.

Критика і скандали

Вперше Санду звинувачували в корупції і розтратах, коли вона очолювала Міністерство освіти. Рахункова палата встановила, що її відомство в 2014 році замість запланованих робіт на суму 43 000 доларів уклало угод на 214 тисяч доларів.

А колишній прокурор молдовської столиці Іван Дьяков заявив про шахрайство в Міністерстві освіти при закупці відеокамер для контролю за екзаменами. Кошти виділялись на німецьке обладнання, а придбали китайські камери з низькими технічними характеристиками. Експрокурор вказав, що Санду тричі переносила конкурс, поки не з’явилась "потрібна" компанія, і визнав свою вину, що тоді закрив цю справу.

У 2018 році політикиня заявила, що Іон Антонеску (союзник Гітлера) "історична особистість, про яку можна говорити як хороше, так і погане". Її заяву піддала різкій критиці Єврейська громада Молдови.

Лютий 2019 року - Санду і кандидати від виборчого блоку "ACUM" підписали публічне зобов'язання, згідно з яким після парламентських виборів 24 лютого 2019 року вони не вступатимуть в коаліцію з Партією соціалістів Ігоря Додона. Проте вона вже в червні порушила обіцянку, коли їй запропонували посаду прем’єра в коаліційному уряді з соціалістами.

А на посаді прем’єра Мая Санду потрапила у скандал, коли відкликала урядовий законопроєкт, який зобов’язував магазини країни купувати 50% харчової продукції у місцевих виробників. На критику журналістів вона відповідала, що закон суперечив деяким міжнародним нормам, його відкликали, щоб удосконалити, та не встигли, через відставку уряду. А колегам по коаліції Санду ще раніше пояснювала свій вчинок негативною реакцією з боку ЄС.

В березні 2021 року ЗМІ розкритикували президента Молдови за відмову приєднатись до санкцій ЄС проти Росії по справі Олексія Навального і прокоментувати свою позицію. Санду заявила, що Молдова першочергово повинна займатись власними демократичними процесами, а її мовчання не виключає "почуття солідарності".