Луценко Юрій

Юрій Луценко в Україні – особа відома. Політик, який встигнув побувати по обидві сторони правосуддя, один із головних революціонерів країни, депутат ВР, міністр і генеральний прокурор: дізнаємося, чим живе Юрій Луценко сьогодні, і розглянемо найяскравіші сторінки його біографії.

 Місце народження

Юрій Віталійович Луценко народився 14 грудня 1964 року в м. Рівне, УРСР.

 Освіта 

• 1989 рік – закінчив Львівський політехнічний інститут за фахом "електронна техніка".

 Родина 

• Батько – Віталій Іванович Луценко, партійний працівник, близький до політика Олександра Мороза.
• Дружина – Ірина Степанівна Луценко, народний депутат ВР від партії Петра Порошенка "Європейська солідарність".
• Діти: Олександр Луценко, 1989 р.н., Віталій Луценко, 1999 р.н. 

Коротка біографія

Юрій Луценко народився в 1964 році в м. Рівне. Закінчив факультет електронної техніки Львівського політехнічного інституту в 1989 році. З 1984 до 1986 року служив в армії. Після закінчення навчання Луценко п’ять років працював за спеціальністю, однак у 1991 році його політична кар’єра почала набирати обороти. 

Політична кар’єра

Завдяки зв’язкам батька, партійного працівника Віталія Луценка, у 1991 році Юрій Віталійович вступив до Соціалістичної партії. Лідером партії був давній приятель Луценка-старшого Олександр Мороз, і саме він сприяв становленню Юрія Луценка як політика.

З 1994 по 1997 рік Луценко обіймав посади в Рівненській обладміністрації та міській адміністрації Рівного. У 1997 році отримав посаду заступника міністра України у справах науки та технологій.

У Верховну Раду Луценко вперше балотувався в 1998 році, але не пройшов. Тоді ж почав працювати помічником прем’єр-міністра Валерія Пустовойтенка, згодом – у секретаріаті ВР усе з тим же Морозом.

На початку 2000-х Юрій Луценко був у складі групи "Україна без Кучми", активно протистояв другому президентові України. Юрій Луценко в інтерв’ю заявляє, що дотепер зберігає гарні відносини з усіма учасниками групи "Україна без Кучми".

Під час Помаранчевої революції, уже будучи народним депутатом ВР від Соціалістичної партії, підтримував Віктора Ющенка, був комендантом наметового містечка під час протестів на Майдані. Він залишався членом СПУ, незважаючи на зближення з табором Ющенка, і в новому уряді очолив Міністерство внутрішніх справ. Свою посаду він зберіг і після відставки уряду Юлії Тимошенко в 2005 році. У цей період прославився своїми спробами протистояти корупції у МВС, а також переслідуванням чиновників, які одержали російське громадянство (у тому числі Руслан Боделан, Ігор Бакай).

У 2006 році Юрій Луценко в біографії завершує сторінку членства в СПУ – він вийшов із партії через рішення Мороза ввійти в коаліцію з «Партією регіонів». Утім, на посаді міністра він залишився і при уряді Януковича. А після відставки в грудні 2006 перейшов на посаду радника президента Віктора Ющенка. У 2007 році знову очолив МВС і пробув на посаді до 2010 року.

У період з 2010 до 2013 року Юрій Луценко в новини потрапляє регулярно у зв’язку з кримінальним переслідуванням і обвинуваченням у корупції. Його заарештували і в 2012 році засудили до 4 років позбавлення волі, але на волю Луценко вийшов уже рік по тому завдяки указу Януковича про помилування.

Під час Революції гідності Юрій Луценко знову опинився в центрі уваги: він був серед демонстрантів, активно просував ідеї Євромайдану під час поїздок по країні. У 2014 році отримав посаду радника президента Петра Порошенка, а також став головою фракції "Блока Петра Порошенка" у парламенті.

З 2016 до 2019 року обіймав посаду генерального прокурора України. Із приходом до влади Зеленського відійшов від справ. Останні новини про Юрія Луценка сповіщають, що він планує займатися видавничою справою. 

Скандали 

• Брав участь у масових протестах 2000 року проти президента Леоніда Кучми.
• Став першим генпрокурором без юридичної освіти.
• У 2017 році нібито випадково зустрічався з опальним олігархом Ігорем Коломойським в Амстердамі.
• Був замішаний у скандалі з побиттям журналістів на весіллі власного сина Олександра Луценка: Юрій Луценко фото заходу заборонив, і журналістів відтіснили силовики.
• Конфліктував із новоствореними структурами з боротьби з корупцією – НАБУ та САП.

Юрія Луценка складно назвати безгрішним. Як політик у другому поколінні він регулярно опиняється пов’язаним зі скандалами. Утім, в українській політиці він вважається одним із самих галасливих, але при цьому бездіяльних персонажів.