Підробляють усе: експертка-криміналіст Олена Воробей про фальшиві гроші, документи і цінні папери

Професор кафедри криміналістичного забезпечення та судових експертиз навчально-наукового експертно-криміналістичного інституту Національної академії внутрішніх справ Олена Воробей розповіла про сучасні методи підроблення грошей, документів і цінних паперів. Розрізняти фальшивки сьогодні у в цьому виші навчають курсантів та студентів.

«Коли майже двадцять років тому я захищала дисертацію про паперові банкноти, уже тоді дехто стверджував, що їх час вичерпується, невдовзі люди використовуватимуть тільки картки та безготівковий обіг. Проте відтоді маса паперових грошей лише збільшилася. А подивіться, що відбувається, під час війни. Наприклад, як під час блекауту розрахуватися в магазині? І знову ж таки наші люди звикли відкладати на «чорний» день готівку», – розповідає Олена Вячеславівна.

Професорка навчає своїх курсантів і студентів розрізняти різні види підробок, зокрема на сучасному приладі – відеоспектральному компараторі «Регула», який дає змогу розглядати документи в різних спектрах. Наприклад, чи знали ви, що під час вивчення гривень НБУ в інфрачервоному спектрі на портретах має зникати частина зображення? До речі, цей захист, який наносять метамерними фарбами, надзвичайно складно підробити.

Цікаво, що люди, які постійно мають справу з банкнотами, – касири в магазинах або в обмінниках – не гірше за розумну і надсучасну "Регулу" можуть зрозуміти, що з купюрою «щось не те» на дотик або навіть за «виразом обличчя на портреті».

«Потім перевіряєш на приладі цю банкноту – і справді виявляється, що то підробка», – дивується Олена Воробей.

Щодо банкнот, які сьогодні найчастіше підробляють в Україні - це 500 гривень старого зразку. Були дуже якісні підробки, які майже не можливо було без приладів відрізнити від оригіналу. На банкнотах НБУ нової серії великих номіналів є захисні оптично змінні елементи, які ще не навчилися якісно підробляти (наприклад, купюри номіналом у 500 та 1000 гривень). Та і  зазвичай люди їх уважніше роздивляються, тож скоріше можуть помітити фальшивку.

Раніше було чимало підробок 100, 50, до того – навіть 20, 10 гривень. А коли курс долара становив 2 гривні, підробляли навіть 50 металевих копійок.

Із власної колекції фальшивок Олена Вячеславівна показала підроблену банкноту номіналом 100 гривень, у якій одна половина була справжньою, а друга – фальшивою. «Талановиті майстри» склеювали купюру з дрібних клаптиків оригінальних банкнот так, що їх навіть приймали термінали.

Проте найпопулярніша серед фальшивомонетників у світі купюра – 100 доларів попереднього зразка (з великим портретом, але некольорова).

«Надзвичайно великою є кількість якісних підробок, – ділиться досвідом професорка. – Я бачила такі фальшивки, які можна розрізнити лише під мікроскопом».

Щодо євро – у новій серії є елементи, які ще не навчилися якісно підробляти. З попередніх зразків банкнот часто підробляють номіналом 50, а також трапляються фальшиві 100 та 200 євро.

До речі, Європейський центральний банк ще 2019 року ухвалив рішення відмовитися від випуску грошових знаків номіналом 500 євро, оскільки в торговельних операціях їх зрідка використовували, а були доволі популярними в шахраїв (500 євро навіть називали банкнотою мафії).

Звісно, найкращий захист мають гроші, проте цінні папери, дипломи, свідоцтва, посвідчення тощо містять чимало захисних елементів. Наприклад, якщо в нижньому кутку нотаріального бланка натиснути пальцем у позначеному місці й потримати – від нагріву на папері з’являються малюнки тризуба, оскільки їх нанесено спеціальною термочутливою фарбою.

«Акцизні марки, навіть банальна квитанція мають певний захист від підроблення, – розповідає Олена Воробей. – Наприклад, це кольорова захисна сіточка на поверхні. Якщо хтось починає підчищати або витравлювати записи на такому бланку, вона пошкоджується, тоді стає помітно, що документ підробляли».

Серед документів, які посвідчують особу, найчастіше підробляють паспорти. Національна академія внутрішніх справ співпрацює з Головним експертно-криміналістичним центром Державної прикордонної служби України, який, до речі, має найчисельнішу колекцію підробних паспортів різних країн.

«Найпоширенішою є часткова підробка закордонних паспортів. Адже цей сучасний документ буквально нашпигований різними елементами захисту. Тож простіше взяти чужий паспорт і замінити фотографію чи персональні дані, –  стверджує Олена Вячеславівна. – Але сьогодні в активному обігу вже біометричні документи. Експерти-прикордонники, наприклад, показували нам документ, де на фото – одна особа, а під час зчитування інформації з чипу на екрані відображається зовсім інша особа.

До речі, ви знаєте, чому зараз на українських ID-картках і закордонних паспортах фото чорно-біле? Коли про це запитую в здобувачів, найчастіше відповідають, що в такий спосіб зекономили фарбу. Насправді річ у тому, що ця сторінка пластикова. А з пластику найпростіше змити зображення, нанесені фарбами. Оскільки найпопулярніший спосіб підроблення паспортів – заміна фото, на сучасних документах з полікарбонату застосовують технологію лазерного гравіювання – випалювання зображення за допомогою лазера. Така картинка буде чорно-білою, але вона не змивається та не витравлюється.

Проте дівчата недарма фарбуються, аби виглядати на фото привабливішими. У пам’ять чипа все одно записують кольорову фотографію. І коли прикордонник зчитає на приладі паспорт, на екрані побачить ваше кольорове зображення, – усміхається професорка.  – До речі, протистояння між тими, хто здійснює виготовлення державних документів, і тими, хто їх підробляє, триває з давніх часів. Завдання ж експертів – бути пильними, мати необхідний досвід, аби якісно виявляти підробки. Цього ми й навчаємо в академії майбутніх експертів і криміналістів».