21 листопада: Введення до Храму Пресвятої Діви Марії

Християни східного обряду 21 листопада відзначають Введення у храм Пресвятої Діви Марії. Щорічно Введення відзначається в один і той же день і припадає на період Різдвяного посту. Воно має в народі ще й іншу назву – Третя Пречиста.

Введення вважається одним з 12 найбільших свят річного християнського циклу.  Євангеліє нічого не згадує про Введення Пресвятої Богородиці до храму. Оповіді про цю подію, як і Різдво, і Успіння Божої Матері, ґрунтуються на церковних переказах з інших джерел.

Що ми знаємо про Введення

Джерела оповідають, що батьки Пресвятої Богородиці, Святі Йоаким і Анна, бувши бездітними, прийняли обітницю: якщо в них народиться донька, вони віддадуть її на службу Богові до Єрусалимського храму. Господь почув їхні молитві й дав їм доньку. Коли дівчинці виповнилося три роки, батьки на виконання обітниці привели її до храму й віддали під опіку первосвященника Захарії, батька  Івана Предтечі. Даля Анна згадується як одухотворений Божий ковчег, тобто на неї поширювався Божий промисел. Пресвяту Діву Марію допустили до Святая Святих храму, куди мав право входити лише первосвященник,  і то лише раз на рік: так церковна легенда підкреслює особливу роль Діви Марії в історії християнства.

Далі джерела оповідають, що Марія перебувала у Храмі до 12 (у деяких джерелах – до 14) років. Їжу їй приносив архангел Гавриїл. Деякі джерела подають подробиці про те, що Діва Марія жила разом з іншими присвяченими дівицями Храму у приміщенні, прибудованому до стіни Єрусалимського Храму. Після певного віку, на думку священників Храму, Марія вже не могла перебувати у Храмі, щоби не осквернити святиню. Вийшла ж вона з Храму, коли відбулося Божественне Благовіщення й Архангел Гавриїл сповістив Діві Марії й цілому світові, що вона має непорочно народити Ісуса Христа..

Оскільки ж Діва Марія вирішила зберігати дівоцтво, присвятивши себе Богу, за законом отців, священники доручили її піклуванню старого Йосипа Обручника.

Відзначення Введення бере початок у V столітті, а від ІХ століття його починає відзначати уже вся церква Східного обряду. На Захід свято Введення прийшло досить пізно — аж наприкінці XIV ст., а в половині XV ст. поширилось по цілій Європі

Особливості Богослужіння свята Введення

Богослужіння цього дня відбувається в радісних і веселих тонах. Оспівується подія входу в Храм, прославляються гідність Божої Матері та велика жертва її батьків. Пісні й гімни цього дня дуже поетичні.

Пресвята Богородиця, входячи в храм, хоча роками дуже молода, була зріла духом: Вона є сповненням пророцтв Старого Заповіту і слава Нового Заповіту: "Ти пророків проповідь, апостолів слава й мучеників похвала, і всіх земних обновлення, Діво Мати Божа. Тому празнуємо Твій у Храм Господній вхід, Пречиста, співаючи, кличемо: радуйся, Твоїми молитвами спасаймося".

З нагоди небуденного торжества на честь Богоматері церква кличе всіх вірних до святкового ликування: "Прийдіть, усі вірні, єдину непорочну звеличаймо, пророками проповідану і в храм приведену, перед віками вибрану Матір, що в останньому часі стала Богородицею. Господи, її молитвами подай нам Твій мир і велику милість".

Введення (Фото: ПЦУ)

Українські язичницькі й народні традиції, пов’язані зі святом Введення

У календарному циклі українського народу це свято завершує осінній сезон і починає зимовий. З ним, як і з більшістю церковних свят, пов'язані певні народні прикмети, звичаї і традиції.

• До Введення можна копати землю, від Введення до Благовіщення не можна.
• Жінки запасаються глиною до Введення.
• Від Введення до дев'ятого четверга (3 лютого у 2022 році) не годиться бити білизну на воді праниками, бо то, мовляв, може навести бурю.
• З цих же мотивів треба й коноплі потерти до Введення.
• Як із іншими великими річними святами, і Введення пов’язувалося з іншими язичницькими віруваннями. Звечора подекуди святили воду ще язичницьким звичаєм: брали воду в такому місці, де сходяться три води, проливали воду через полум'я, і потім уживали тієї води проти хвороб, від зурочення й на любовні чари.
• По півночі жінки сідали голими на порозі і пряли самосійні коноплі.
• Обсипали того дня корів зерням і мастили маслом вим'я, щоб давали багато молока, і обкурювали їх, щоб ніхто не міг того молока відібрати.

Не забували й про померлих, вважали, що на цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, відтак свято називається Видінням (народне тлумачення що Введення це "видіння").

Цього дня заведено молитися за Боже благословіння для дітей. Бездітні пари просять про дарування потомства. Вагітні моляться Богородиці про вдалі пологи.

 Народні прикмети на Введення

• скільки на Введення води, стільки на Юрія трави;
• як на Введення вода, то в літі молоко;
• якщо на Введення похолодає, то зима буде лютою
• коли ранком на Введення першим увійде молодий, гарний, здоровий чоловік (і з грошима), цілий рік у хаті будуть усі здорові і будуть гроші вестися;
• коли ж увійде хтось старий, хворий, або хтось прийде щось зичити, це злий знак.

Чого не можна робити в це свято:

• укладати церковний шлюб;
• шити;
• прибирати;
• прати;
• ображатися, злитися, засуджувати когось;
• готувати скоромні страви - з м'яса, молочних продуктів і яєць (до 6 січня триває Різдвяний пост);
• цього дня  краще не давати в борг.

Молитва до Пресвятої Богородиці:

Богородице Діво, радуйся,

Благодатна Маріє, Господь с Тобою,

Благословенна Ти в женах

И благословен плод чрева Твого,

Яко Спаса родила єси душ наших.

Амінь.

Свято Введення говорить нам не лише про радісну жертву св. Якима й Анни. Вони, свою в Бога вимолену донечку, самі приводять до храму на службу Богу. Та не тільки батьки радо приводять свою дитину на Службу Богові, але й Марія радо йде за голосом Божим і своїх батьків. Дух жертви в родині для Бога і своєї Церкви – дуже важливий чинник. Без духа жертви нема любові ідеалів.