5 найскандальніших фільмів Каннського кінофестивалю: від "Солодкого життя" до "Фаренгейта 9/11"

Каннський кінофестиваль — один із найпрестижніших кінофорумів світу, який щороку стає майданчиком не лише для презентацій нових стрічок, а й для гучних скандалів. Упродовж понад 70 років існування фестивалю деякі фільми залишили слід не лише своєю художньою цінністю, а й суспільними резонансами, які викликали. У добірці — п’ять найскандальніших картин, що викликали суперечки, критику церкви, політичні дебати або навіть заборону показів.

"Солодке життя" (1960), реж. Федеріко Фелліні

Фільм італійського режисера став одним із найвідоміших у його кар’єрі, але в момент прем’єри в Каннах 1960 року викликав хвилю критики. Основний осуд надійшов із боку католицької церкви — перша сцена, де вертоліт несе статую Христа над Римом, була сприйнята як образлива. Ватиканська газета L'Osservatore Romano опублікувала статтю з назвою La Schifosa Vita ("Огидне життя"), у якій засудила стрічку. Попри це, фільм отримав "Золоту пальмову гілку" та був заборонений до показу в кількох країнах.

"Вірідіана" (1961), реж. Луїс Бунюель

Картина мексикансько-іспанського режисера Луїса Бунюеля підняла низку табуйованих тем — інцест, насильство, релігійну критику. Хоча фільм і здобув головну нагороду фестивалю, він був заборонений у Франкістській Іспанії на 16 років. Скандал навколо стрічки лише підсилив її значущість у кінематографі як символ спротиву цензурі.

"Таксист" (1976), реж. Мартін Скорсезе

Фільм із Робертом де Ніро в головній ролі спровокував обурення через зображення насильства. Голова журі Каннського фестивалю того року Теннессі Вільямс розкритикував стрічку за нібито прославляння злочинця. У США стрічку також відмовилися випускати в прокат у первісному вигляді — Скорсезе довелося затемнити сцену насильства, перетворивши її на чорно-білу, щоб отримати дозвіл на показ.

"Незворотність" (2002), реж. Гаспар Ное

Фільм Гаспара Ное шокував публіку жорсткими сценами насильства та складною темою помсти. Прем'єра викликала масовий вихід глядачів із залу — близько 200 осіб покинули показ, а двадцятьом стало зле. У стрічці знялися Моніка Беллуччі та Венсан Кассель, а сюжет подано у зворотній хронології. Попри шоковий ефект, фільм привернув широку увагу і став предметом численних кінокритичних обговорень.

"Фаренгейт 9/11" (2004), реж. Майкл Мур

Документальний фільм американського режисера Майкла Мура, заснований на його книзі Where’s My Country, Dude?, став першою документальною стрічкою, що здобула "Золоту пальмову гілку" в Каннах. У фільмі Мур різко критикує політику президента США Джорджа Буша та ставить під сумнів офіційні причини війни в Іраку. Стрічка викликала політичний резонанс, зібрала одну з найдовших овацій в історії фестивалю та стала найкасовішим документальним фільмом усіх часів.

Кінопремію "Оскар" вручили у США: список переможців - відео