Предиткевич Олександр: «Наші друзі та рідні гинуть на війні - і ми не можемо залишатися осторонь»
Інтерв’ю з адвокатом, громадським діячем та засновником Глобального економічного Україно-Іспанського форуму
Двадцять років роботи — це не лише ювілей. Для Фонду Ріната Ахметова це історія, у якій переплелися дитячі долі, підтримка родин, гуманітарні операції та збереження пам’яті про найважчі події сучасності. Від моменту створення у 2005 році й до сьогодні фонд і його засновник, український бізнесмен Рінат Ахметов, пройшли шлях від окремих благодійних проєктів до масштабної системи, яка охопила майже 30 мільйонів людей.
Фонд завжди ставив у центр уваги молодше покоління, розгорнувши у різні роки багато програм.
Окремо варто згадати про ініціативу, яка діє з 2007 року. "Сирітству — ні!" стала найбільшою в Україні програмою профілактики соціального сирітства. Завдяки їй понад 10 тисяч дітей змогли знайти нові сім’ї. Фонд підтримує родини, які всиновлюють або беруть дітей під опіку, а також допомагає інтернатам у процесі реформ.
Рінат Ахметов — великий підприємець, про становлення якого можна дізнатися на сторінці https://forbes.ua/profile/rinat-akhmetov-1. Але саме гуманітарна складова для його діяльності завжди була ключовою. З початку повномасштабної війни акцент змістився на допомогу людям у прифронтових і постраждалих регіонах: продуктові набори, медикаменти, допомога лікарням, підтримка переселенців.
Останніми роками фонд активно співпрацює з громадами. Разом із українськими та міжнародними партнерами розробляються програми для місцевої влади — як ефективніше допомагати ветеранам, як будувати сервіси психологічної підтримки, як адаптувати соціальні служби до нових умов.
Фонд не лише допомагає матеріально. Важливим напрямом стала ініціатива, яка документує історії цивільних українців, що пережили війну. Це цифровий і водночас емоційний архів, де зібрані тисячі свідчень про втрати, евакуації, життя під обстрілами. Для багатьох це шанс бути почутими, а для суспільства — гарантія, що правда про війну не зникне.
За двадцять років роботи фонд показав, що благодійність може бути не разовою акцією, а системним процесом. Якщо перші програми здебільшого були спрямовані на охорону здоров’я й дитячий захист, то сьогодні спектр значно ширший: від допомоги громадам і ветеранам до збереження пам’яті.
Попереду — ще більше викликів. Зростає потреба у психологічній допомозі, реабілітації, підтримці переселенців. Але водночас важливо інвестувати у розвиток дітей і молоді — освіту, культуру, творчість. Саме вони визначать, якою буде країна після перемоги.