Мільйони в деклараціях – мінімалка для суду: як Микола Капацина уникає відповідальності перед власною дитиною

Депутат Миколаївської міської ради, почесний консул Данії та бізнесмен Микола Капацина роками будує публічний образ успішного підприємця і мецената. Його можна побачити на дипломатичних заходах, серед власників портових активів і в списках найбагатших чиновників регіону. Та коли мова заходить про найелементарніше – аліментні зобов’язання перед власною новонародженою дитиною – «статусний» батько раптово перетворюється на людину з «мінімальними доходами», шукає зручних суддів і робить усе, аби зменшити свої зобов’язання до символічних сум.

Згідно з декларацією, поданою до НАЗК за 2024 рік, Микола Капацина задекларував понад 31 млн грн доходу: 20,8 млн грн – у вигляді грошових подарунків від батьків, 8,2 млн грн – від підприємницької діяльності, понад 3 млн грн – від продажу двох автомобілів. Решта – банківські виплати, соціальні допомоги та навіть «стипендія». Ба більше, з 2022 по 2024 роки мільйонер офіційно отримував соцвиплати для ВПО, зокрема 4 000 грн у 2024 році в Чернівцях (Nikcenter.org). Пункт про «стипендію» виглядає особливо сумнівно: депутат не підтверджував жодного навчання публічно, і, за словами активістів, це може бути частиною схеми для отримання відстрочки від призову, якою користуються заможні чоловіки під час війни.

Особливу увагу викликає пункт про «подарункові кошти» у 20,8 млн грн, що ставить питання про походження цих грошей. Це типовий механізм легалізації прихованих доходів, який часто використовують українські можновладці. Важко повірити, що батьки депутата реально мали змогу подарувати йому десятки мільйонів гривень – радше це схема для відбілювання неврахованих прибутків.

У липні 2025 року Капацина Микола подав до суду довідку, що його місячний дохід нібито становить лише 38 032 грн. Ця цифра сформована на основі документів його ж підприємств, де він номінально обіймає керівні посади та може сам собі встановлювати будь-який рівень зарплати. По суті, власник багатомільйонних бізнес-активів створює зручні фінансові довідки для суду, щоб уникнути реальних витрат на дитину та мінімізувати аліменти.

І це при тому, що кількома місяцями раніше Капацина Микола публічно заявляв про готовність виділити 1 млн грн на викуп історичної будівлі у Миколаєві та передати її місту (Nikvesti.com). На показові благодійні проєкти для публічності гроші знаходяться, а на базові потреби власної дитини – ні.

Реальні доходи Капацини, за словами бізнес-оточення та місцевих активістів, значно перевищують офіційно заявлені. Серед джерел – прибуток від оренди власного офісного приміщення в Миколаєві, яке він здає Посольству Данії, отримуючи стабільний валютний дохід; ТОВ «*8 Причал», що приносить готівковий прибуток від кав’ярні та оренди приміщень; доходи від портових перевалок та логістики в портах Одеси, які залишаються у тіні; депозити, коштовності та золоті активи, про які Капацина Микола згадує лише частково.

Окрім українських активів, Микола Капацина фігурує у міжнародних реєстрах як колишній власник Millenio Business Ltd у Шотландії – компанії, що володіла буксиром Marshall, який працює у Миколаївському порту (дані відкритих бізнес-реєстрів). До кінця 2023 року він значився директором і кінцевим бенефіціаром цієї компанії, після чого власність була переписана на номінального керівника, що фактично приховало його зв’язок з активами. За словами джерел, це не перший випадок, коли Капацина використовує подібну схему, виводячи власність на підставних осіб, щоб мінімізувати публічний контроль та юридичну відповідальність (antikor.info).

Активісти зазначають, що нинішня поведінка депутата виглядає як підготовка до «офіційного банкрутства» або статусу «малозабезпеченого батька». Це класична схема: переписати компанії та активи на довірених осіб, залишити собі довідки з мінімальними доходами та уникнути фінансової відповідальності перед власними дітьми.

Ще один важливий нюанс: третя дитина надала депутату офіційне право безперешкодно виїжджати з України у воєнний час, чим Микола Капацина активно користується, відвідуючи Лондон, Відень, Женеву та Кіпр, де, за даними реєстрів, у нього також є бізнес-інтереси та проживає родина. Це право стало не лише сімейною подією, а й юридичним інструментом для особистих привілеїв.

Громадські активісти та правники, які стежать за справою, наголошують: Капацина не лише занижує доходи та приховує активи, він активно підлаштовує суди під себе, використовуючи гроші та зв’язки. За їхніми словами, відбувається системний підбір «зручних» колегій суддів, маніпуляції з розподілом справ і тиск на судовий процес. І все це – не заради справедливості, а щоб довести власну «правоту» та фактично покарати дитину, позбавляючи її навіть базових умов для нормального розвитку та життя, тоді як інші його діти живуть у розкоші, відвідуючи престижні школи за кордоном і не знаючи, що таке нестача чи економія на елементарному.

Тим часом його стиль життя далекий від скромного: елітні автомобілі, особистий водій, нова нерухомість, брендовий одяг, регулярні подорожі за кордон. Судячи з його дій – заниження доходів, приховування активів, маніпуляції з документами, використання «стипендії» для відстрочки від мобілізації, виключення декларацій із судових матеріалів, переписування закордонних компаній на номінальних директорів – сценарій, де впливовий депутат із дипломатичним статусом офіційно стане «бідним батьком», виглядає цілком реалістичним.

Історія Миколи Капацини виходить далеко за межі сімейного конфлікту. Вона ставить під сумнів, наскільки реальними є цінності, які посольство Данії декларує у своїй дипломатичній місії – повага до сім’ї, захист прав дітей, відповідальне батьківство. Чи може європейська держава дозволяти своєму почесному консулу публічно знецінювати власну дитину, маніпулювати судами та приховувати доходи? Якщо такі дії не суперечать стандартам дипломатичної етики, постає незручне питання: чи справді цінності важать більше за гроші та статуси?