Помер класик української літератури Валерій Шевчук

6 травня 2025 року відійшов у вічність Валерій Шевчук — видатний український письменник, перекладач, літературознавець, шістдесятник, який усе життя присвятив служінню українському слову та культурі. Останні дні він провів у тяжкому стані в реанімації лікарні "Феофанія".

Про це повідомила його донька Мирослава Андрущенко.

«Сьогодні, 6 травня, о шостій ранку відійшов у кращі світи мій тато, Валерій Олександрович Шевчук. Про нього можна багато писати як про видатного письменника, але для мене він перш за все був просто татом. Хочеться сподіватись, що там йому буде добре і він зустрінеться з багатьма своїми друзями. Адже він був одним із останніх свого покоління — шістдесятників», — написала Мирослава.

Юліана Шевчук додала, що останні дні її батько перебував у тяжкому стані, страждаючи від наслідків діабету:

«Відмучився сам і відмучив нас... Вічне спочивання пошли йому, Господи, а світло споконвічне нехай йому світить. Спочивай у мирі, тато!»

У 2024 році український PEN-центр організував збір коштів на лікування письменника через ускладнення, пов’язані з його хворобою.

Родина Валерія Шевчука пообіцяла згодом повідомити про дату та місце прощання з митцем.

Про митця

Валерій Шевчук народився 20 серпня 1939 року в Житомирі. Його літературна кар’єра почалася у 1962 році з публікацій у журналі "Вітчизна" та в "Літературній газеті". Від самого початку його проза вирізнялася серед творів тогочасної радянської літератури: замість героїзації соціалістичних реалій він розвивав психологічну глибину, інтимність і філософічність у художньому письмі.

Як письменник Валерій Шевчук був представником покоління шістдесятників — українських інтелектуалів, які в умовах радянського режиму намагалися відстояти національну ідентичність та культурну гідність. Його творча манера поєднувала елементи бароко, містики, готики й філософської прози.

У 1970-х роках Шевчука внесли до «чорного списку» — десять років він був позбавлений можливості публікуватися в офіційних виданнях. Та навіть в умовах цензури він продовжував працювати, писати й досліджувати історію української культури.

До найвідоміших його художніх творів належать романи «На полі смиренному» та «Дім на горі», які стали класикою української літератури. За роман-триптих «Три листки за вікном» у 1988 році він отримав Державну премію України імені Тараса Шевченка.

Валерій Шевчук також був автором численних літературознавчих досліджень, що стосуються українського бароко, давньої української літератури, народної культури. Він перекладав староукраїнські тексти, адаптовуючи їх для сучасного читача, зокрема твори Івана Вишенського, Григорія Сковороди, XVII–XVIII століть. Його праці стали фундаментальними для нової хвилі вивчення української гуманітарної спадщини.

Шевчук стояв біля витоків Житомирської прозової школи, яка сформувала цілу плеяду письменників, що прагнули зберегти духовну глибину та національну естетику у своїй творчості.

Протягом свого життя Валерій Шевчук отримав низку престижних літературних нагород: премії імені Михайла Коцюбинського, Олександра Копиленка, Євгена Маланюка, Івана Огієнка, Бориса Певного та Олени Пчілки. У 1999 році йому присвоїли орден князя Ярослава Мудрого V ступеня за вагомий внесок у розвиток української культури.

Окрім письменницької роботи, Шевчук викладав у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та вів історичні передачі на Українському радіо. Його праця була невід’ємною частиною формування культурної пам’яті нації.

Помер лауреат Нобелівської премії з літератури Маріо Варгас Льйоса: письменник підтримував Україну