"Пакетна" боротьба з поліетиленом: порятунок планети чи піар-акція екологів?

Від 1 лютого питання на касі супермаркету "Пакет потрібен?" заграло новими барвами, фінансовими: в магазинах поліетиленові пакети, які досі були безкоштовними, за рішенням Уряду видаються тільки за гроші. Щонайменше пакети із стінками товщиною понад 50 мікрометрів, призначені для пакування та транспортування товарів і продуктів у точках роздрібної торгівлі, громадського харчування та сфери послуг обійдуться покупцям від 2 до 3 грн (залежно від наявності ручок і бокових складок у пакета). Крім того, з 10 березня 2022 року забороняється розповсюдження в магазинах та закладах громадського харчування надтонких (із стінками товщиною менш як 15 мікрометрів), тонких (із стінками товщиною від 15 до 50 мікрометрів) та оксорозкладних пластикових пакетів.Чи допоможе це зберегти екологію, а чи це прото черговий популізм від влади розбирався Парламент.ua.

Чим пояснює уряд рішення про платні пакети

На переконання Уряду, це дозволить обмежити обіг пластикових пакетів та покращити екологічну ситуацію в країні.

Кожен українець в середньому використовує 500 пластикових пакетів щороку. Вони слугують лише декілька хвилин, а потім розкладаються понад століття, забруднюючи довкілля. Затвердження мінімальних роздрібних цін на пластикові пакети стимулюватиме громадян використовувати багаторазові екологічні торбинки та дозволить захистити довкілля і здоров’я людей від шкідливого впливу мікропластику, - зазначив перший заступник Міністра економіки України Денис Кудін.

За порушення передбачені штрафи: за безоплатне розповсюдження пластикових пакетів, зафіксоване Держспоживслужбою, бізнес заплатить від 1,7 до 3,4 тисячі гривень, за повторне порушення (якщо спіймають протягом трьох років після першого) - до 8,5 тисяч гривень. А з 10 березня 2022 року штрафи суттєво виростуть: відповідно від від 8,5 до 17 тисяч гривень за перше порушення і від 17 до 34 тисяч гривень за повторне.

Можна хіба що порадіти, що це лише штрафи, а не ув’язнення, як у Кенії – там за використання пакету можна відсидіти за гратами до 4 років або сплатити штраф у розмірі 40 тисяч доларів. Загалом у світі 127 країн регулюють обіг пластикових пакетів заборонами чи податками. І нібито навіть досягають успіху в поставленій меті: наприклад, британці на 83% рідше беруть пластикові пакети після введення плати за них, а після введення податку в Ірландії у розмірі 22 євроценти, протягом першого року попит на поліетиленові пакети знизився на 90%.

Чи матимемо такий же результат в Україні і чи запровадження плати за пластикове пакування є доречним і вчасним – дізнавалися у наших вчених.

"Ера поліетилену справді небезпечна", - еколог

Голова Чернівецького відділення Національного екоцентру України, доктор біологічних наук, професор кафедри фізіології Буковинського державного медуніверситету Юрій МАСІКЕВИЧ упевнений, що загроза забруднення планети пластиком справді існує і міркує про способи її подолання:

"Ера поліетилену справді небезпечна, оскільки він майже не розкладається у природі, відсутні бактерії, які би утилітизували його. Нагромадження його в акваторії океанів, морів показує, що тенденція за останні 20 років катастрофічна. Щось треба з цим робити: наприклад, винайти бактерії, які би це розкладали (що є цілком реальним завданням для мікробіологів – гадаю, років за 5-10 це буде втілено, і я вже навіть читав про певні успіхи японців у цій справі), - каже вчений. - Але це варіант, про який я мало чую.

Був би гарний варіант наявності інших, альтернативних пакувань, які б розкладалися в природі, але якщо це папір, тобто деревина – то скільки в нас залишилося цього запасу на планеті, зважаючи на те, як давно вже ми б’ємо на сполох стосовно вирубки лісів? До того ж багато тієї ж целюлози у вигляді тирси і решток потрапляють у воду, в моря, забруднюють їх – зокрема, з басейну Дунаю потрапляють у Чорне море… У завислих речовинах - велика проблема, особливо під час паводків, та і з сніговими потоками. У верхів’ях Білого і Чорного Черемошу велика кількість такого від несанкціонованих пилорам. Немає великих об’ємів відходів, щоби продавати замовнику для пелет. Хоча у Яблуниці на Івано-Франківщині у верхів’ях Черемошу бачив величезні терикони тирси, які бульдозерами згортали в річку… Зараз з цієї тирси почали виготовляти пелети. Чому би не робити з цих відходів альтернативне до поліетилену пакування? І водні джерела заодно б очищували в такий спосіб. А от варіант "економічний" - про підвищення цін – маю сумнів, що суттєво вплине на споживання пластикових кульків…"

Читайте також

"Платні кульочки – це засіб стримування їх використання", - хімік

Завідувач кафедри загальної хімії та хімічного матеріалознавства Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, доктор хімічних наук Юрій ХАЛАВКА проводить аналогію використання пластикових пакетів з застосуванням антибіотиків: поокремо шкода ніби невелика, а загалом – катастрофа:

"Ідея цього нововведення в тому, щоб усіляко зменшувати використання пластику. Тут хімії немає. Бо хоча сам поліетилен відносно інертний, та з ним є дві основні проблеми: перше - що він довго не розкладається, і друге - що в процесі взаємодії з довкіллям утворюються дрібні частинки. Однозначно, паперові пакети і подібні пакування значно більш дружні, як на мене…

Я б навів аналогію з антибіотиками. Схожа історія. Конкретній людині зайва доза не є принциповою проблемою, але поява резистентних бактерій значно небезпечніша. Пластик теж небезпечний своїм накопиченням.

Тобто суть закону про оплату пластикових пакетів – стримування їх використання. Або шукати замінники. Гіпотетично, можливо, ефективніше було б одразу перейти на замінники, але це як з палінням: є величезні галузі, які від нього залежать. До того ж, біорозкладний пластик також має свої мінуси – зокрема, ціна. Та й не факт, що матеріали для його виробництва доступні. Також він може все одно не мати необхідних властивостей. Тобто для упаковки масла, щоб сумку не заляпав підійде, а от для пробірки для аналізів крові - вже ні. А виробництво ж працює, тож там, де роблять незамінні пробірки – роблять і пакувальні пакети".

"Споживачів залишили без можливості вибору", - біолог

Кандидат біологічних наук за спеціальністю біохімія, доцент Мирон РОГОЗИНСЬКИЙ, погоджуючись із небезпекою поліетилену, категорично не сприймає такий спосіб боротьби з ним, як введення плати за пакувальні кульки.

"Поліетиленові кульки є доволі небезпечними, коли потрапляють у навколишнє середовище - бачимо фото з різних регіонів планети, де кульки, пластикові пляшки створюють цілі острови сміття в океані тощо... Це один аспект. Інший – у нас відсутня культура сортування відходів. Наприклад, у Японії таких проблем немає – там сортується все чітко за категоріями, і в Європі ставлять разом по чотири баки для різного виду сміття. Зрештою, і в нас кожен робить свій вибір щодо використання поліетилену. Я намагаюся на брати пакетів у крамниці, ношу з собою полотняну сумку. Але вважаю, що це різке підняття цін на поліетиленові пакети йде на руку тільки їх виробникам. Пересічна людина, якщо розібратися, насправді на цьому втрачає. Адже є ціла низка продуктів, які взяти без пакета неможливо, вже не кажучи про те, що ціна пакетів закладена у вартість продукції. Виходить, що нас подвійно обдирають! І ще є певні незручності. От зараз хліб продають у паперових пакетах. Але враховуючи, що зараз зима, опалення – хліб швидко засихає. Тому все одно бажано його зберігати в поліетиленовому пакеті. Також у нас немає культури миття овочів у крамницях – картоплі, моркви, буряка… Брудну картоплю в полотняний мішечок складати нераціонально: його потім треба буде прати, і таким чином витрачати воду, електроенергію на нагрівання бойлера... Тому так і виходить, що влада, щоби підвищити статки окремих олігархів, створює незручності для всіх жителів. Тобто замість того, аби, скажімо, наполегливо запроваджувати сортування сміття – просто підвищуються ціни, які є економічно необгрунтованими.

Ще одне варто зазначити: споживачів залишили без можливості вибору. Якщо людина біжить з роботи і по дорозі купує продукти, то вона на рівному місці заплатить 10-15 грн зайвих грошей за ті самі пакувальні поліетиленові кульки – які далі знову підуть у сміття. Таке враження, що люди, які ностальгують за СССР, в якому прали і сушили такі мішечки, намагаються нас туди повернути.

Найпростіше  - щось заборонити, або підняти ціну. Але цей підхід, скажемо прямо, нелогічний. Що робити з товаром, який продається на вагу – наприклад, цукром. Брати з дому свій кульочок? Якось його позначати, підписувати, щоб на касі за нього не брали гроші? Чи в кишеню цукру насипати? Тобто це популізм, але заради збагачення окремих людей. Про екологію тут дбають в останню чергу.

Законом нібито передбачено використання пакетів, які розкладаються. Але їх немає. Чи не логічніше було б прийняти закон про повний перехід саме на такі пакети?

Вважаю, що нинішнє рішення - це піар-акції. З подібним ми стикалися, коли тривала заміна фреонових холодильників на нефреонові. Тоді кожен власник фреонового холодильника вважався загрозою для майбутнього людства… А все просто – були введені в продаж інші холодильники, і якось треба було спонукати людей до їх купівлі. Зараз це питання якось стало неактуальним, але через кілька років воно може з’явитися знов, якщо холодоагент замінять на якийсь інший. Є такий жартівливий лозунг екологів: убий бобра – врятуй дерево, ось це якраз аналогічна дія.

Ще один приклад подібних "піар-акцій" - коли зовсім недавно, років 5 чи 6 тому екологи виступали проти сланцевого газу. А потім виявилося, що російські газові компанії спеціально запустили цілу програму з дискредитації видобутку сланцевого газу, витратили на це мільйони доларів – і зараз бачимо, як ці суми їм відбиваються при теперішній ціні на газ.

Тому оце підняття цін не кульочки має доволі неприємний присмак. Виробники отримують надприбутки, держава отримує більші суми податків – а їй катастрофічно не вистачає коштів на той самий ремонт доріг чи для фінансування армії – в таких непростих умовах".

 "Сама фраза "врятувати планету" є безглуздою", - письменник

Письменник Макс Кідрук у свому подкасті  "Поліетиленові кульочки та що не так з їх забороною?" з циклу "Теорія неймовірності" на Суспільному вщент розбиває ідею надзвичайної шкідливості поліетиленових пакетів. На його переконання, значно більше шкоди приносять планеті зміни клімату, спричинені викидами парникових газів. А до цього наші пластикові пакетики не мають жодного стосунку…

"Пластик не гниє. Після того, як пластмаса стає сміттям, вона не розкладається упродовж століть, зате подрібнюється на мікроскопічні частинки, які потім забруднюють повітря, воду та грунт, - слушно міркує письменник. - Мікропластиком із повітря ми успішно наповнюємо власні легені. А з водою крихітні шматочки пластмаси потрапляють у тіла риб і інших морських тварин. Чи це погано? Певна річ, так. Чи заборона використання пакетів вирішує проблему? Певною мірою. Є нюанси, та мова зараз не про них. Що ж тоді негаразд?

Річ у тім, як у суспільстві сприйняли цей закон. Наступного ж дня після його ухвалення фейсбук вибухнув вітальними постами. Десятки людей – від ютуб-блогерів до найзахланніших політиків дружно тішилися, що ми нарешті взялися за порятунок планети. І ось тут із кульочками починаються серйозні проблеми.

Сама фраза "врятувати планету" є безглуздою. Я вас запевняю: з нашою планетою все гаразд. Із пластиком чи без, все з нею буде гаразд ще принаймні кілька мільярдів років. Вона не потребує порятунку.

4,5 мільярди років тому молода Земля зіштовхнулася зі своєю сусідкою Теєю – планетою завбільшки з Марс, що оберталася на тій самій орбіті. Тея вирвала чималий шматок земної кори, сама повністю зруйнувалася, і з цих уламків сформувався Місяць – однак Земля при цьому продовжила обертатися довкола Сонця. Нічого з нею не сталося.

Уже за кількасот мільйонів років чи то на поверхні, чи то в надрах древніх океанів зародилося життя. Вдумайтеся: наша планета пережила зіткнення з брилою завбільшки з Марс, а тому казати, що "ми її рятуємо" - позбавляючи від напродукованого нами ж пластику – ну, це дещо зарозуміло. Ми надто нікчемні, щоби щось заподіяти Землі. І маємо бути чесні самі з собою: ми рятуємо себе. Не тварин, не атмосферу, не моря чи океани, а себе. Бо з нами чи без нас – Земля й далі обертатиметься навколо Сонця. Але і з цим не все гаразд.

Річ-бо в тім, що гори пластику не так щоби сильно нам загрожують. Так, це сміття. І погано, коли його багато. Припускаю, Вам траплялися в мережі фотографії коралових рифів, засмічених пластмасовими відходами. Фото вражаючі, втім – дещо маніпулятивні. Штука в тому, що пластик, який б’ється об коралову колонію, нічим їй не шкодить. А знаєте, що шкодить? Підвищення кислотності води. Якщо світовий океан потепліє хоча б на два градуси, його кислотність підвищиться настільки, що корали просто не зможуть розмножуватися і загинуть. Усі й одразу. За кілька десятиліть корали можуть зникнути як вид – навіть якщо до того часу ми повністю очистимо океани від пластикових пляшок. І взагалі, глобальна зміна клімату – проблема неспівмірно серйозніша та страшніша, і в перспективі вона загрожує самому існуванню людської цивілізації".

Кідрук описує всі жахи наслідків глобального потепління, і підсумовує, що "заходи, спрямовані на зменшення кількості пластикових відходів на наших сміттєзвалищах, не мають жодного стосунку до вирішення жодної з перелічених проблем. Тому відмовлятися від соломинок і шити екоторбинки – це, звісно, важливо, проте ви маєте розуміти, що це не більше, ніж прибирання за собою сміття. Значно більш важливо – усвідомити, що наш дім зараз охоплений полум’ям. І єдиним наслідком того, що ми всі сили кинемо зараз на його прибирання, стане те, що наш дім згорить чистим".

Він розповідає про викиди парникових газів, яких найбільше насправді не від двигунів внутрішнього згоряння чи котлів при обігріві приміщень, а від виробництва різних матеріалів.

"Наприклад, при виплавлянні тонни сталі ми викидаємо в атмосферу майже дві тонни СО2, - констатує Кідрук. - Виготовлення тонни цементу генерує в якості побічного продукту тонну вуглекислого газу… Парадоксально, але поки що є лише один матеріал, який ми досі навчилися робити не просто вуглецево-нейтральним, але й вуглецево-негативним: тобто при виготовленні якого ми поглинаємо, а не виділяємо СО2. І це – пластик. Із точки зору викидів пластик не такий уже й поганий. Тому я не виключаю, що років за 30 усе стане навпаки: ми винайдемо пластмаси, які можна буде нескінченно переробляти та використовувати заново. Прийматимемо закони, які всіляко заохочуватимуть їх використання, і тоді пластиковим буде все: не лише кульочки, а й будинки, в яких ми житимемо, та автомобілі, на яких їздитимемо. І блогери в фейсбуці цьому так само радітимуть".

Читайте також