США постраждали від російської гібридної агресії набагато пізніше України

У Сенаті вже 9 лютого пройде судовий процес за імпічментом, винесеним нижньою палатою Конгресу тепер уже колишньому американському президентові Дональду Трампу. Палата представників звинувачує колишнього главу Білого дому в підбурюванні своїх прихильників до нападу на Капітолій 6 січня 2021 року.

У небезпеці російських гібррідних інструментів ведення війни, в тому як Україна вчиться протистояти ворожій пропаганді вже не перший рік і в непростому шляху, котрий доведеться пройти американському суспільству розбирався Парламент.UA.

Як Сполучені Штати стали жертвою гібридної війни

Дональд Трамп став першим в американській історії президентом, який двічі піддався процедурі імпічменту, і першим вже не чинним президентом, щодо якого розглядається питання про його відсторонення від посади (в цьому випадку, скоріше, про позбавлення права будь-коли обіймати посаду президента в майбутньому). Однак очевидно, що цілі американських конгресменів ширші, ніж запобігання подальшій політичній кар'єрі Трампа. Головне завдання імпічменту - дати правову оцінку всім можливим протизаконним діям колишнього президента як під час перебування на цій посаді, так і до цього.

Про це досить докладно пише один із засновників "Проєкту Лінкольна" Джордж Конуей в колонці для The Washington Post від 22 січня. Автор висловлює надію, що закінчення терміну повноважень Дональда Трампа покладе початок низці кримінальних справ проти нього, в тому числі за дії, розслідування яких вже проводилося раніше американськими правоохоронцями.

Зокрема, Джордж Конуей пропонує повернутися до матеріалів, зібраними спецпрокурором Робертом Мюллером в рамках розслідування передбачуваної змови Трампа з Росією, а також до спроб Трампа перешкодити розслідуванню "Рашагейта". Окремо автор виділяє телефонну розмову з президентом України Володимиром Зеленським, що стала причиною для першого оголошення імпічменту, як приклад зловживання президентською владою для особистої вигоди. Також Конуей закликає звернути увагу на випадки банківського, страхового та податкового шахрайства і підкреслює, що відмова від судового переслідування колишнього президента поставить під удар систему верховенства закону як такого.

Президент Володимир Зеленський та глава Генштабу Руслан Хомчак (фото: УНІАН)

Від себе додамо, що правова оцінка дій колишнього президента також вкрай необхідна для нормалізації американського суспільства, все ще розділеного до стану непримиренної ворожнечі. І основною причиною цього поділу є не об'єктивні протиріччя, що безумовно, існують, а штучне створення системи "альтернативних фактів", тобто ілюзорною реальності, що роблять прихильників цієї реальності нездатними на конструктивний діалог і компроміс з іншою частиною населення.

Той стан, в якому зараз перебуває американське суспільство, являє собою класичний наслідок гібридної війни, однією з тактик якої є "інформаційні операції", спрямовані на цивільне населення країни-супротивника. В результаті як мінімум частина людей заражається деструктивними ідеями, будучи щиро впевненими, що відображають власну думку. Ці люди не є свідомими агентами ворожої держави, більш того, вони можуть вважати себе щирими патріотами своєї країни. В результаті виникає дилема: як можна обмежити деструктивний вплив з-за кордону і в той же час не посягати на свободу слова конкретних людей? Що робити, якщо окремі політичні сили всередині країни беруть на озброєння тези ворожої пропаганди для власної політичної вигоди? Де проходить межа між дисидентством і зрадою?

Україна продовжує боротися з гібридною агресією набагато довше

Однією з перших країн, які зіткнулися з цією дилемою, була Україна. Найгостріше перераховані питання встали в 2016 році, після оприлюднення переписки Владислава Суркова, в якій були викладені стратегія і тактика дестабілізації України. Однією з тактик "розкачки" ситуації в країні колишній "сірий кардинал" Кремля позначив максимальне використання теми корупції, що відразу ж породило масу питань. Справді, як визначити, чи є той чи інший критик влади і журналіст-розслідувач щирим патріотом чи "агентом Кремля"? Де знайти баланс між висвітленням реальних проблем країни, без яких неможливо їх розв'язанням, та "дестабілізацією ситуації в інтересах Москви"?

Відповідь української сторони на "гібридну" загрозу також став "гібридним". З одного боку, українська влада пішла шляхом обмежень джерел дезінформації, і заборонила доступ до російських соціальних мереж і обмежила мовлення російських ЗМІ, а також ввела досить жорсткі правові наслідки за заклики до сепаратизму або повалення влади. Однак виявилося, що заборонні заходи безсилі в тому, що стосується поширення ідей. Зокрема, відомий російський публіцист і політолог Андрій Піонтковський в 2019 році вказував, що новообраний на той момент президент України Володимир Зеленський дослівно повторив тезу російської пропаганди про існування в країні "партії війни" і про провину української сторони в захопленні кораблів у Керченській протоці. Це зовсім не означає, що президент Зеленський є "російським агентом", однак демонструє, як політики високого рівня можуть використовувати ті чи інші конструкції для власної вигоди, навіть коли ті можуть завдати шкоди національним інтересам.

ООС (Фото: штаб ООС)

Проте, український досвід показав, що зусилля громадянського суспільства здатні нівелювати подібні кроки навіть без спеціальних заборонних заходів. За останні роки в Україні сформувався досить чіткий загальнонаціональний консенсус з питань російської агресії, Криму і Донбасу, який не ризикне заперечувати жоден український президент, включно із Зеленським. Більше того, активна патріотична частина суспільства вже не раз зривала спроби поступок національним інтересам з боку окремих чиновників.

Вторгнення ворожої пропаганди в американські вибори призвело до розколу суспільства

У Сполучених Штатах ситуація багаторазово ускладнилася тим, що "альтернативна реальність", що розколює суспільство і загрожує збереженню американських інститутів, не тільки пропагувалася з боку ворожих країн, але і була взята на озброєння самим президентом. Точно так же, як і російська пропаганда, Трамп безперестанку повторював, що результати президентських виборів були масово сфальсифіковані, що демократичні еліти є жменькою проплачених Соросом глобалістів-змовників, які, прийшовши до влади, просто знищать країну, що суди і виконавчі органи влади штатів також залучені до змови і вкрай корумповані, ЗМІ продажні і брехливі, а свобода, законність і правда в разі приходу до влади Джо Байдена будуть поховані назавжди.

Результатом віри цю реальність стала настільки крайня ступінь демонізації опонентів з боку найбільш відданих прихильників Дональда Трампа, що однією його фрази було досить для штурму Капітолію шаленим натовпом. Більш того, "ядерний електорат" Трампа і сьогодні не має наміру визнавати результатів виборів, вважаючи, що Америка захоплена "окупантами", "бісами", простіше кажучи, ворогами, котрі загрожують самому її існуванню. Своєю чергою, прихильники демократів у відповідь "трампістам" таврують терористами і "російськими агентами" не тільки тих, хто безпосередньо брав участь у захопленні Капітолію і застосовував силу, але і тих, хто був в той день на мітингу у Вашингтоні, а часто - і тих, хто просто голосував за Трампа, припустимо, з економічних мотивів. З огляду на те, що громадська думка завжди грала в Сполучених Штатах величезну роль, громадське цькування навіть без репресій з боку держави здатне серйозно зіпсувати людям життя.

Вибори у США

Така ситуація особливо яскраво простежується в російськомовному співтоваристві, більшість якого підтримує Трампа. Частина цих людей сформували свої погляди на основі російськомовних ЗМІ, проте значна частина ґрунтується виключно на вкрай правих американських джерелах. Навіть при тому, що вони до недавнього часу не мали зв'язків із Росією, деякі з цих людей після 6 січня стали приватними гостями на центральних російських каналах, оскільки, що було абсолютно очікувано, знайшли там підтримку своєї конспірології. В результаті вони об'єктивно посилюють основні російські пропагандистські наративи, заявляючи від імені очевидців, що за штурмом Капітолію нібито стояли "провокатори з Антифи" або пророкуючи розвал Америки.

Республіканська партія повинна вирішити, чи легітимізувати російську пропаганду

З одного боку, ці люди - прекрасна ілюстрація ленінського терміну "корисні ідіоти" і саме в такій якості розглядаються російськими пропагандистами, що їх використовують. З іншого боку, досить дивно звинувачувати їх в тому, що вони повірили законно обраному президенту Сполучених Штатів, висловлювання якого поки що не отримали жодної правової оцінки.

І саме тому процедура імпічменту в Сенаті і подальші розгляди необхідні не тільки для визначення долі конкретного Дональда Трампа, а й для того, щоб визначити чіткі межі свободи і закону, правди і дезінформації; щоб провести публічний і детальний розбір всіх причин ситуації, що склалася і виокремити з неї як об'єктивні чинники і протиріччя, так і небезпечні маніпуляції, що призвели до нинішньої кризи.

Ситуація ускладнюється тим, що багатьом в Республіканській партії на даний момент невигідно виведення Трампа і трампізма як такого за межі правового поля. В кінці січня в демократичних ЗМІ з'явилася інформація про те, що частина республіканців, включно із лідером сенатської меншості Мітчем Макконнеллом, лобіює засудження колишнього президента. З іншого боку, згідно з результатами опитувань, лише 17% виборців партії підтримує відсторонення президента від посади. Більш того, найбільш активні прихильники Трампа вже затаврували республіканський істеблішмент "зрадниками", заявивши, що "партія своє віджила, і люди розчарувалися в ній".

Дональд Трамп. (Фото: CNN)

Очевидно, що публічна відмова від Трампа призведе до різкого зниження підтримки республіканців серед їх електорату і, як наслідок, до серйозного ослаблення партії. Саме тому для республіканців з політичної точки зору набагато більш спокусливо виглядає подальший крен в сторону трампізма. Мова йде не тільки про використання потенціалу конкретного Дональда Трампа, а й про спроби радикалізувати риторику своєї партії, щоб не втратити симпатії залучених Трампом виборців і забезпечити свою "наступність" над ними.

Однак подібний сценарій автоматично призведе до подальшої легалізації "трампізма" в громадській думці, а значить, і до легітимації російської пропаганди, підхопленої колишнім президентом і його прихильниками для досягнення своїх політичних цілей. Більш того, поки "альтернативна реальність" має таку ж юридичну і моральну вагу, як справжня, люди, несвідомо поширюють дезінформацію, будуть продовжувати вважати, що їх переслідують за правду, і в результаті радикалізуватися ще більше, попутно шукаючи підтримки у недружніх держав.

Доводиться констатувати, що поки американське суспільство не намацало виходу з глухого кута. Однак очевидно, що цей вихід не може бути легким і не може включати в себе тільки правозастосовні механізми. Процедура ре-соціалізації значної частини суспільства і взаємного згладжування суперечностей - це довгий процес, що вимагає тонкого і вдумливого підходу.

Америці доведеться пройти його для подолання нинішньої кризи, і цілком можливо, виробити модель, яку зможуть взяти на озброєння інші держави, що стали мішенню гібридної війни.