Богословська Інна

Богословська Інна

Юрист, політик, народний депутат України III, VI i VII скликань

Біографія Інни Богословської, чи не найскандальнішої жінки в українській політиці. У нашому досьє – про її невтілені амбіції, нереалізовані плани та звивистий шлях від політичного Олімпу до фактичного забуття.

Місце народження

Народилась 5 серпня 1960 року в місті Харків.

Освіта

В 1982 році закінчила з відзнакою Харківський юридичний інститут (нині – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого).

Родина

Перший чоловік (офіційний) – юрист Анатолій Вабья (розлучена в 1991 році).
Другий чоловік (цивільний) – художник і дизайнер Юрій Ринтовт.
Третій чоловік (цивільний) – політик Володимир Мельниченко.
Дочка – Анастасія Суріна (1980 року народження).
Онуки – Олександр, Поліна.

Коротка біографія

З біографії Богословської Інни Германівни відомо, що дитинство і юність вона провела в Харкові. Після закінчення інституту у 1982 році починає працювати адвокатом. В 1991 році Богословська першою в місті відкриває приватну юридичну службу, яка починає успішно обслуговувати інтереси бізнесу, що бурхливо розвивається в країні. В 1994 році вона організовує та очолює "Міжнародну аудиторську службу", яка працює не тільки з харківськими багатіями, але й допомагає всиновлювати дітей за кордон. Пізніше Інна Богословська реєструє консалтингове підприємство "Пруденс", що незабаром перетвориться у велику юридичну структуру з філіями в Києві та Харкові. Але на початку діяльності фірма переживає труднощі, особливо коли Богословська переїжджає до Києва.

В столиці починається новий етап біографії Інни Богословської. На успішну юристку звернув увагу молодий олігарх Віктор Пінчук, якому потрібні були юридичні фірми для різноманітних і, за твердженням деяких журналістів, сумнівних і навіть протизаконних фінансових операцій. Згодом він стає спонсором політичних проєктів Інни Богословської. Її співпраця з Віктором Пінчуком тривала до 2006 року.

В 1998 році досьє Інни Богословської інформує про початок її політичної кар’єри. Вона обирається до Верховної Ради по одномандатному округу в м. Харків. Нова депутатка одразу демонструє повну політичну безпринципність. Спочатку вона вступає в Партію Зелених, через рік переходить в створену Пінчуком та Тігіпком "Трудову Україну", а у 2001 році очолює Конституційно-демократичну партію.

Коли її колега по Раді бізнесмен Валерій Хорошковський за підтримки Пінчука почав створювати блок "Команда озимого покоління", Інна Богословська приєднується до цього проєкт. Але на виборах до парламенту у 2002 році їх спіткає невдача.

Вона повертається до юридичного бізнесу і завдяки депутатським зв’язкам отримує мільйонні замовлення на свої фірми, в тому числі укладає угоду про надання консалтингових послуг "Нафтогаз України".

Коли Хорошковський став міністром в уряді Януковича, він не забув про Інну Богословську, яку незабаром призначають головою Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва. В січні 2004 року вона подає у відставку, мотивуючи це незгодою з політикою економічного блоку уряду, яким керував Микола Азаров.

Під час Майдану 2004 року, Інна Богословська з’являється з помаранчевим шарфом і закликає боротись за свободу і підтримувати Віктора Ющенка (цікаво, що її фірма і надалі продовжувала консультувати "Нафтогаз України").

За кошти Віктора Пінчука у 2005 році Інна Богословська видає мільйон примірників своєї беззмістовної книги "План розвитку країни" і під вибори 2006 року перейменовує свою Конституційно-демократичну партію у партію "Віче". Але все це не допомогло їй пройти в парламент, і Пінчук припиняє її фінансувати.

Досьє Інни Богословської фіксує чергову зміну політичної орієнтації – з критика Партії регіонів вона перетворюється на її палкого прихильника. На різних ток-шоу вона азартно критикує і Ющенка, і Тимошенко. Її старання помітили, й у 2007 році Інну Богословську призначають заступником міністра юстиції. На позачергові вибори в цьому році вона  йде вже по списку "регіоналів" і стає народним депутатом України VI скликання.

У 2009 році нові зміни у біографії Інни Богословської – вона виходить з Партії регіонів і вирішує у 2010 році балотуватись на посаду президента України. "Злі язики" стверджують, що це була спецоперація з метою відібрати голоси у Юлії Тимошенко, профінансована коштом олігарха Дмитра Фірташа. На виборах Інна Богословська отримує лише 10 місце і повертається в Партію регіонів.

У 2012 році вона знову обирається в парламент по списку Партії регіонів, яку остаточно покидає в листопаді 2013 року. Під час Революції гідності критикує дії влади, регулярно з’являється на Майдані. Підтримує нове керівництво країни у 2014 році, та на довго її не вистачає. Знову починає критикувати Тимошенко, партію "Свобода", а згодом і Порошенка.

У 2019 році Інна Богословська бере участь у виборах президента України, але отримує лише 0,09% голосів виборців.

Депутатська діяльність та громадська робота

У досьє Інни Богословської зафіксовано, що вона була народним депутатом України трьох скликань. Під час першої каденції Інна Германівна встигла чотири рази змінити партійність, при цьому основні зусилля сконцентрувала на "розкрутці" своєї фірми "Пруденс".

В парламенті VI скликання остаточно формується політичне амплуа Інни Богословської – з інтелігентного політика вона перетворюється в крикливу бабу, погромника, що жорстко атакує усіх опонентів. Вона встигає на всі популярні ток-шоу та передачі, приходить навіть без запрошення, охоче роздає інтерв’ю. Інна Богословська виступає політичним тараном в руках партійного керівництва та спонсорів-олігархів. Отримані кошти вона відробляє сповна, один з депутатів ПР навіть назвав її "Інною Геббельсівною".

Під час другої каденції Богословська стає головним критиком Юлії Тимошенко. Ще у 2008 році вона очолила парламентську комісію щодо газотранспортної системи та забезпечення населення газом і вперше починає готувати матеріали для кримінального переслідування Тимошенко.

У 2010 році Інна Богословська очолює тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України у "газовій справі", наполягає на кримінальному переслідуванні Юлії Тимошенко, готує матеріали для прокуратури, а також постійно виступає в ЗМІ з різними доказами обману та винуватості експрем’єрки.

Після обрання до парламенту на новий термін у 2012 році Інна Богословська постійно лобіює необхідність євроінтеграції. Коли Янукович відмовився від асоціації й почався новий Майдан, вона остаточно покидає ряди Партії регіонів. Богословська звертається до однопартійців із закликом наслідувати її приклад та не брати участі у злочинних діях влади.

Щодо громадської діяльності, то початок її досьє Інни Богословської констатує в 1998 році. Тоді вона заснувала громадську організацію "Молодіжний дім", мета якої — об'єднання активної молоді в різних проєктах, що відповідають проблемам та інтересам нового покоління. До свого першого обрання в парламент Богословська також була керівником Харківської міської громадської організації "Клуб "РодДом", що займалась реалізацією різних культурологічних проєктів.

У 2003 році вона очолює громадський рух "Віче України". У травні 2004 Інна Богословська увійшла до складу Громадсько-політичної консультативної ради при Голові Верховної Ради України, яку створено з метою залучення громадськості до діяльності парламенту і його органів під час підготовки питань до розгляду на засіданнях парламенту.

В листопаді 2006 року Богословська запрошена на роботу членом Комітету реформ при Кабінеті Міністрів України. А у 2009 році вона виступає одним з організаторів руху громадськості проти столичного мера Леоніда Черновецького.
Після перемоги Революції гідності брала участь в організації Маршу єдності в Харкові. З травня 2014 року Інна Богословська і вся її родина займалась волонтерською діяльністю, регулярно допомагала армії.

Щодо регалій та почесних звань, Богословська Інна - заслужений юрист України, віцепрезидент громадської організації Спілка юристів України. Нагороджена Орденом святої Ганни IV ступеня.

Найгучніші скандали

У біографії Богословської скандали на будь-який смак, тому в рамках досьє ми обмежимося найбільш відомими.

  • Не обійшлось без "сексуального скандалу". Ще в 1991 році після розлучення з чоловіком Інна Богословська починає проповідувати вільні відносини. У 2010 році Геннадій Москаль звинуватив Богословську в тому, що вона орендувала в Козині будинок, перетворила  його в сексуальний клуб, в якому і сама любить порозважатись. Скандальна й агресивна депутатка нічого не відповіла.
  • У 2012 році Олег Ляшко заявив, що безпринципна Богословська отримує фінанси на політичну діяльність у "грошових мішків", які просували її на різні посади чи у депутати. А вона потім відпрацьовувала ці гроші, діючи як "політичний таран" для своїх спонсорів.
  • Інна Германівна добре відома своєю проросійською позицією. У 2009-2010 роках вона агітувала за передачу Севастополя і Криму в спільне управління з Росією. А у 2010 році віддала свій голос за продовження перебування флоту Росії в Україні до 2042 року. Богословська у 2013 році підписала ганебне звернення до польського Сейму з пропозицією про визнання геноцидом поляків події визвольної війни України 1942 - 1944 років.
  • Особливо скандальною для пані Богословської стала президентська кампанія 2010 року, коли її команда використала порнотрафік для поширення відеоагітації. Відвідувачі порносайтів при натискуванні на посилання отримували замість сексуального контенту рекламний ролик "Президентом станет Инна – Будет сильной Украина". І сміх, і гріх...
  • А після закінчення президентської кампанії на Богословську чекав ще один гучний скандал. Інна Германівна не виплатила агітаторам обіцяної винагороди. Розлючені громадяни штурмували офіси, але політик заявила, що неякісну роботу оплачувати не буде.
  • І один з останніх скандалів в досьє Інни Богословської  - спроба побити Євгена Червоненка під час прямого ефіру на каналі 112 у 2018 році, коли він говорив про її "базарну мову" та інші неприємні речі.
Дата публікації: 16.10.2020
Дата останньої зміни: 16.10.2020