Драпатий Михайло

Драпатий Михайло Васильович – Народний Герой України, колишній керівник Сухопутних військ та командувач Об’єднаних сил ЗСУ, почесний громадянин міст Херсон і Кривий Ріг.

Місце народження, освіта, родина, початок військової служби

Михайло Драпатий народився 21 листопада 1982 року в місті Кам’янець-Подільський на Хмельниччині. Він ріс в сім’ї вчителів, проте професія педагога його не приваблювала, хлопець з дитинства мріяв бути офіцером.

Після закінчення середньої школи став курсантом Харківського інституту танкових військ. Закінчив навчання в 2004 році і отримав своє перше офіцерське звання лейтенанта. Згодом Михайло одружився. Разом з дружиною Юлією вони виховують сина Івана і доньку Анну.

Служити лейтенант Драпатий починав в Білій Церкві, в 72 окремій механізованій бригаді, якою тоді командував полковник Олександр Сирський. Старанний та дисциплінований офіцер вже через п’ять років отримав призначення на посаду заступника командира танкового батальону. Його товариш по службі розповідав: «Він був трудоголіком, як і зараз, і хотів щось змінювати на краще. Старшого лейтенанта на майорську посаду, особливо в мирний час, ставлять лише за заслуги».

На початку 2014 року Михайло Драпатий командував другим батальйоном тієї ж 72 бригади і мав звання майора.

Героїчне командування підрозділами в 2014 році

В травні 2014 року батальйон Драпатого стояв під Маріуполем. 9 травня бойовики почали штурмувати міське управління міліції. Вони оточили будівлю і вимагали скласти зброю, інакше погрожували всіх спалити живцем. Керівництво МВС звернулося по допомогу до військових. Майор Драпатий прийняв рішення прориватись в центр міста групою з кількох БМП. Поки військові рухались вулицями міста, бойовики вже захопили перший поверх і штурмували другий. Щоб не пропустити загін ЗСУ до будівлі УМВС сепаратисти встигли збудувати метрову барикаду. Михайло Драпатий наказав водію свого БМП на повній швидкості таранити перешкоду. Потужна машина розбиваючи барикаду перелетіла її як на трампліні. Відео цього героїчного вчинку показали майже всі телеканали. Військові прибули вчасно і звільнили заручників, яких у відділку міліції утримували проросійські бойовики.

А в червні того ж року два батальйони 72 бригади під командуванням майора Драпатого були направлені в рейд вздовж кордону, щоб перекрити сепаратистам шляхи постачання і підтримати військові підрозділи, що вже перебували в районі Савур-Могили і Червонопартизанська. Сепаратисти були відкинуті від кордону, проте регулярні російські війська розпочали інтенсивно обстрілювати українські підрозділи зі своєї території, розуміючи, що їм відповідати не будуть. Були дні, коли військових ЗСУ по сім годин без перерви розстрілювали з артилерії і мінометів. Драпатий вирішив прориватись з вогневого оточення. Його ударна група пробилась до Зеленопілля, де до неї приєднались прикордонники і підрозділи 24 і 79 бригад.  Разом із ними вночі проти 7 серпня бійці 72-ї ОМБр здійснили другий, вирішальний етап прориву, вийшовши з Ізваринського котла до головних сил. Завдяки умілому командуванню Михайла Драпатого втрати були мінімальними. До того ж було збережено понад 30 одиниць бойової техніки.

Майор Михайло Драпатий після прориву з «Ізваринського котла» (серпень 2014 року)

Навчання в Національному університеті оборони, участь в АТО

Після героїчного рейду офіцеру надали звання підполковника і після невеличкого відпочинку відправили навчатись у Національний університет оборони, на оперативно-тактичний рівень. Згодом він перевівся на заочне відділення і повернувся на Донбас, вже як начальник штабу 30 окремої механізованої бригади. Там він обрав собі позивний «Рубін» і виконував бойові завдання до кінця літа 2016 року.

17 жовтня 2016 року Драпатий отримав нову посаду – командира 58-ї окремої мотопіхотної бригади ім. гетьмана Івана Виговського, яка тоді воювала в Авдіївці та Ясинуватському районі Донецької області.

В червні 2017 року підполковник Драпатий завершив навчання в Національному університеті оборони і здобув ступінь магістра оперативно-тактичного рівня. В липні він повернувся до своєї 58 бригади і керував бойовими діями в районі Бахмутської траси (Кримське, Новотошківське і Новозванівка Луганської області).

У квітні 2019 року Драпатому було достроково надано військове звання полковника. В серпні цього ж року він розпочав дворічне навчання слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського на факультеті оперативно-стратегічного рівня. Це останній щабель військової освіти, який дозволяє зростати до генеральських звань і отримувати найвищі посади у ЗСУ. Драпатий закінчив НУО з відзнакою. Під час церемонії випуску 18 червня 2021 року посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс вручила йому символічну нагороду як кращому випускникові оперативно-стратегічного рівня підготовки: перехідний почесний меч Королеви Великої Британії.

Михайло Драпатий з почесним мечем Королеви Великої Британії після церемонії випуску (18 червня 2021 року)

Відтак полковник Михайло Драпатий отримав посаду начальника управління підготовки військ оперативного командування «Північ». Однак, згодом у серпні 2021 року його було призначено заступником командувача Об’єднаних сил Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України. В грудні 2021 року Драпатий отримав звання бригадного генерала.

Успішне командування військами на півдні України після початку повномасштабної війни з РФ

В перші тижні повномасштабної війни на півночі країни ворога вдалось зупинити і відкинути. Проте на Півдні ситуація була надзвичайно важкою. У березні 2022 року російські війська захопили Херсон, прорвались на Дніпропетровщину і були за 30 кілометрів від Кривого Рогу. Головнокомандувач Валерій Залужний наказав Драпатому їхати в місто і очолити оперативне угруповання «Південь». Ситуація на ввіреному йому напрямку була плачевна. Перед Кривим Рогом стояли 500 нацгвардійців і щойно сформована 60 бригада, де кадрових офіцерів можна було перелічити на пальцях однієї руки.

Проте бригадний генерал Драпатий зумів зупинити ворога і стабілізувати ситуацію. В підпорядкованих йому бригадах він організував навчання мобілізованих і одночасно шукав слабкі місця у розташуванні сил окупантів.

Контрнаступ почався у вересні 2022 року. Було звільнено біля 30 населених пунктів. Війська з оперативного угрупування Драпатого закріпились на березі Дніпра біля міста Берислав і перекрили постачання ворожих підрозділів на правобережній Херсонщині. В листопаді того ж року через відсутність постачання окупанти покинули Херсон і всю раніше захоплену територію на правому березі Дніпра. Оперативне угрупування, що перебувало під командуванням Михайла Драпатого виконало своє завдання і невдовзі було розформоване. Генерал згодом очолив оперативне угрупування «Херсон», а в березні 2024 року став командувачем оперативно-стратегічного угруповання «Одеса», відповідальність якого сягає від Придністровʼя до Запорізької області.

В ролі пожежного на різних фронтах, нові посади і звання   

Аналізуючи діяльність Михайла Драпатого до призначення його на посаду Головнокомандувача ЗСУ, експерти звернули увагу, що з 2024 року його постійно кидали на найважчі та найкритичніші напрямки гасити російський наступ. Нижче наведено кілька найбільш яскравих прикладів таких призначень.

10 лютого 2024 року Драпатий став заступником начальника Генерального штабу ЗСУ з підготовки військових. Це надзвичайно важлива посада, яка вимагає тривалої, системної роботи, адже фактично відповідає за резерви ЗСУ, яких завжди катастрофічно не вистачає.

Але коли в травні 2024 року ворог прориває фронт на Харківщині і створює загрозу Вовчанську, саме Михайла Драпатого головком Сирський призначає командувачем військового угрупування «Харків», не звільняючи від попередньої посади. Бригадний генерал успішно організував оборону та зірвав наступ російських сил на півночі Харківської області.

Михайло Драпатий і Головком Олександр Сирський на командному пункті

У вересні 2024 року Драпатого призначили командувачем ОТУ "Луганськ" (відповідальна зона – від Білогорівки до Нью-Йорка, Донецька область), де російські війська активізувались і суттєво потіснили підрозділи ЗСУ, прорвавши оборону в районі Торецька, яка до того успішно трималась майже 10 років. Новий командувач швидко навів лад і зупинив просування агресора. Проте важливий напрям роботи у Генштабі так і залишався без очільника.

В жовтні 2024 року президент надав Михайлу Драпатому звання генерал-майора. Але тоді було не до святкувань, адже стрімко погіршилась ситуація по всій лінії зіткнення. Деякі ЗМІ навіть писали, що фронт посипався. В таких умовах генерала Драпатого призначили командувачем Сухопутних військ. У нього був план реформ, який в грудні 2025 року новий командувач представив керівництву ЗСУ. Проте майже нічого не встиг зробити, бо в січні 2025 року критичною стала ситуація в зоні відповідальності ОСУВ «Хортиця». Ворог продавлював фронт і наближався до Покровська. В цій ситуації президент в кінці січня призначив Драпатого командувачем ОСУВ «Хортиця». У лютому-березні ситуацію вдалось тимчасово стабілізувати, але згодом фронт знову став просідати.

Ряд журналістів та військових експертів вважають, що і ситуація біля Покровська, і багато інших проблем в ЗСУ ускладнювались через особисту неприязнь Головкома Сирського до Драпатого, яка посилилась з 2024 року. Так Сирський не дозволив в ОСУВ «Хортиця» замінити деяких командувачів угрупувань, нездатних зупинити просування ворога. Щодо проблем Командування Сухопутних військ, то Головком залишив на багатьох відповідальних позиціях своїх людей, перебрав на себе повноваження щодо розподілу мобілізованих з навчальних центрів по бригадах.

Редактор сайту «ТСН» Дмитро Гулійчук назвав генерала Драпатого «пожежником фронту». Більша частина військових та представників ЗМІ позитивно оцінюють таку його діяльність, зокрема OSINT-канал DeepState, телеграм-канал «Офіцер», журналісти Юрій Бутусов та Анна Калюжна.

А от волонтер і громадський діяч Віталій Дайнега вважає що одночасне призначення Михайла Драпатого на кілька посад помилковим, адже в кращому разі по одному з напрямків все закінчиться провалом, в гіршому – будуть провалені обидва напрямки.

Журналіст Роман Кульчинський також вважає, що ідея відправляти Драпатого латати дірки на фронті дуже шкідлива. "Це людина, яка може організувати роботу війська так, щоб дірок для латання було в рази менше. Його місце серед найвищого керівництаа ЗСУ", – переконаний журналіст.

Призначення Головнокомандувачем ЗСУ, відзнаки та нагороди

Генерал-майор Михайло Драпатий подав у відставку з посади командувача Сухопутних військ 1 червня 2025 року після того, як внаслідок ракетного удару Росії по розташуванню одного з навчальних підрозділів Сухопутних військ на Дніпропетровщині загинуло щонайменше 12 та отримали поранення понад 60 військовослужбовців. Він заявив, що несе моральну відповідальність за недостатні заходи безпеки.

Президент зрозумів його мотивацію і 3 червня призначив Драпатого на посаду командувача об’єднаних сил ЗСУ.

20 жовтня 2025 року Драпатий як командувач об’єднаних сил очолив новостворене Угруповання об’єднаних сил, яке прийняло відповідальність за смугу фронту у Харківській області. Але на думку певних експертів,  це було по суті звичайне усунення бойового генерала від впливу на ситуацію в ЗСУ.

В липні 2026 року, втомившись від конфлікту між Міністром оборони Федоровим і Головкомом Сирським президент Зеленський приймає рішення звільнити з посади популярного в народі Михайла Федорова, який, на думку багатьох, до того ж може стати в майбутньому і його політичним суперником. У відповідь в країні почались акції протесту, на яких, крім критики Сирського, позитивно оцінювалась діяльність Драпатого. Сам Зеленський раніше не мав ніяких заперечень щодо Михайла Драпатого, навпаки, ще у 2024 році розглядав можливість призначити його Головкомом замість Валерія Залужного.  21 липня Президент України оголосив, що прийняв рішення призначити замість Сирського на посаду Головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого.

Є цілком резонні сподівання, що вибір вдалий і ця посада дісталась генерал-майору Драпатому цілком заслужено. Адже за військовий талант і особисту хоробрість він нагороджений Хрестом бойових заслуг, Орденами Богдана Хмельницького усіх трьох ступенів, недержавною відзнакою орден «Народний Герой України», а також трьома доганами від Сирського.