Кузін Ігор

Кузін Ігор – лікар-епідеміолог, спеціаліст у сфері громадського здоров’я.

Місце народження

Народився 26 січня 1985 року в місті Донецьк.

Освіта

• 2007 рік - закінчив 3-й медичний факультет Донецького національного медичного університету ім. М. Горького, спеціальність — "Медико-профілактична справа".
• 2016 рік – закінчив магістерський курс Медичного університету "Проф. д-р Параскев Стоянов" (Варна, Болгарія), магістр за спеціальністю "Громадське здоров’я та управління в сфері охорони здоров’я".
• 2016 рік - закінчив дворічну Південно-Кавказьку програму підготовки з польової епідеміології та лабораторних досліджень у Національному центрі контролю захворювань і громадського здоров'я, Тбілісі, Грузія.
• 2020 рік - закінчив Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, магістр за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування".

Родина

Ігор Кузін неодружений.

Інформації про дітей немає.

Кар’єра, позиція щодо вакцинації

• 2007 - 2009 роки – працював керівником відділу комунальної гігієни Нахімовської районної санітарно-епідеміологічної станції міста Севастополя.
• 2009 - 2010 роки – став лікарем з комунальної гігієни Севастопольської міської санітарно-епідеміологічної станції.
• 2010 - 2012 роки – обіймав посаду керівника організаційного відділу Севастопольської міської санітарно-епідеміологічної станції.
•  2012 рік – перебрався до столиці, влаштувався науковим працівником лабораторії епідеміології парентеральних вірусних гепатитів та ВІЛ-інфекції ДУ "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського НАМН України".
• 2012 - 2017 роки – працював завідувачем Центру моніторингу та оцінки виконання програмних заходів з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу ДУ "Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України".
• 2014 – 2016 роки – був резидентом сьомої когорти Південно-Кавказької програми з прикладної епідеміології та лабораторії (SC-FELTP, Грузія).
• З 2014 року – працював аспірантом лабораторії епідеміології парентеральних вірусних гепатитів та ВІЛ-інфекції ДУ "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського НАМН України". Кандидатську роботу так і не захистив.
• 2017 – 2019 роки – обіймав посаду заступника генерального директора ДУ "Центр громадського здоров’я МОЗ України".
• 2019 – 2021 роки – виконував обов’язки директора ДУ "Центр громадського здоров’я МОЗ України".
• 2020 рік – нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України.
• Лютий – червень 2021 року – повернувся на посаду заступника генерального директора ДУ "Центр громадського здоров’я МОЗ України".
• Травень 2021 року – став заступником голови Європейської мережі Міжнародної асоціації національних інститутів громадського здоров’я (IANPHI).
• Червень 2021 року – призначений заступником міністра охорони здоров'я - головним державним санітарним лікарем України.
• Щодо вакцинації, то Кузін вважає, що є частина дорослого населення, для якої вакцинація повинна бути обов’язковою – працівники освіти, сфери обслуговування, яких без вакцинації не будуть допускати до роботи.
• Також медик вважає за доцільне запровадити кримінальну відповідальність медичних працівників за розповсюдження брехливої інформації про вакцинацію, а також посилити відповідальність за виготовлення фальшивих довідок про вакцинацію.

Участь у наукових проєктах та міжнародних програмах

Про участь Кузіна в деяких міжнародних проєктах вже вказано у попередньому розділі. Крім згаданого, він є національною контактною особою спостереження в Україні від європейської Системи епідеміологічного спостереження – TESSy.

Також Кузін представник:

• Європейської ініціативи дослідження туберкульозу (ERI – TB, Євро-ВООЗ, Копенгаген);
•  Міжнародного товариства зі СНІДу (IAS);
•  Європейського товариства дирофіляріозу та ангіостронгільозу;
•  Європейського респіраторного товариства;
•  Міжнародного товариства спостереження за захворюваннями;
• Європейського товариства клінічної мікробіології та інфекційних хвороб;
• Євразійської коаліції з питань здоров'я чоловіків (ECOM);
•  Альянсу сталої санітарії;
•  Європейського клінічного товариства проти СНІДу (EACS);
•  Всесвітньої асоціації просування ветеринарної паразитології;
• Американського товариства тропічної медицини та гігієни;
•  мережі дослідників програми Global Burden of Disease;
•  Європейської асоціації біобезпеки (EBSA).

Кузін Ігор (фото: УНІАН)

Медик входить до складу Наукової ради проєкту "Спільні дії проти ВІЛ/ ТБ/ВГС у регіонах Європи", він член групи EUPHA-IDC - секція EUPHA по боротьбі з інфекційними захворюваннями та Міжнародної дослідницької ініціативи з інфекційних хвороб (ID-IRI).

Критичні публікації

Коли громадські активісти ознайомились з деклараціями Ігоря Кузіна, то виявилось, що його прибутки майже як у міністрів. До прикладу, у 2018 році він заробив понад 1,5 млн гривень, а у 2020 отримав майже 2,2 мільйона. Журналісти, звичайно, поцікавились, як в державній установі "Центр громадського здоров’я" можна так розбагатіти. Виявилось, що це досить нескладно.

Ігор Кузін (стоп-кадр відео)

Журналістське розслідування виявило, що "Центр громадського здоров’я" занедбав свою основну роботу – профілактику епідемічних захворювань, удосконалення лабораторій, отриманих в спадщину від СЕС, розвиток профільних науково-дослідних інститутів. Замість цього, Центр зайнявся виключно освоєнням грантових коштів. У 2017 році "Глобальний фонд по боротьбі зі СНІД та туберкульозом" виділив "Центру громадського здоров’я" 119 мільйонів доларів. Ці кошти були успішно витрачені. Коли рахункова палата спробувала перевірити, на що пішли гроші "Глобального фонду", то документального підтвердження їх цільового використання так і не отримали. Виявилось, що в "Центрі громадського здоров’я" використання коштів та матеріальних цінностей не відстежувалося, на утилізацію препаратів списано десятки мільйонів гривень.

А Ігор Кузін на "освоєнні" коштів "Глобального фонду" заробив неодноразово. По-перше, він отримав немалу зарплату коштом грантових коштів. По-друге, як ФОП він надавав послуги "Центру громадського здоров’я" і отримав більше мільйона за різні консультації. По-третє, як фізична особа він теж укладав угоди з ЦГЗ і отримував значні суми за різні роботи.

Проте наслідки такої "інтенсивної" праці виявились вкрай незадовільними. Аудитори встановили, що протидія туберкульозу в країні неефективна і не сприяє подоланню епідемії. А занедбаність обласних лабораторій стала очевидною на початку пандемії COVID-19, коли вони всі разом могли робити не більше 200 тестів на добу.

Журналісти кепкували, що така "успішна" робота в "Центрі громадського здоров’я" не залишилась без наслідків для представників керівництва ЦГЗ. Один із них зараз обіймає посаду міністра охорони здоров’я, а інший в червні 2021 став його заступником і головним державним санітарним лікарем.