Маслов Денис

Маслов Денис В’ячеславович – політик, правник, колишній суддя і арбітражний керуючий, заслужений юрист України

Місце народження, освіта, родина

Денис Маслов народився 1 серпня 1983 року  в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області.

У 2000 році закінчив Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій. Кар’єра в ІТ-галузі не приваблювала Дениса, і в тому ж році він поступив на юридичний факультет ДНУ імені Гончара. Отримавши диплом за спеціальністю «Правознавство», Маслов однією вищою освітою не обмежився. У тому ж університеті згодом він здобув ще одну спеціальність «Банківська справа».

Денис Маслов одружений на підприємиці Анні Борисівні Масловій. Зокрема вона володіє часткою у 20% в статутному капіталі підприємства «СОЛАР ПАУЕР ЮКРЕЙН», яке займається виробництвом сонячної електроенергії. Подружжя виховує сина Максима та доньку Анастасію.

Професійна діяльність

Упродовж 2010 – 2020 років Маслов займався адвокатською діяльністю, яку припинив після обрання до парламенту. Паралельно, у період з 2013 по 2016 роки працював арбітражним керуючим.

З 2016-го до 2018 року обіймав посаду судді Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська (нині – Кам’янське).

У період з 2019 по 2020 рік очолював Дніпропетровське відділення Асоціації правників України. Був делегатом у Правовій асамблеї Асоціації правників України від Дніпропетровської області. Входив до складу Регіональної ради з питань реформ у сфері юстиції.

Адвокат Денис Маслов

У 2020 році керував Комітетом з питань розвитку малого та середнього бізнесу при Дніпропетровській торгово-промисловій палаті.

Встиг попрацювати і помічником-консультантом народного депутата.

Крім того, обіймав керівні посади у низці юридичних компаній, зокрема був керуючим партнером адвокатського об’єднання “Лоуатек” та директором товариства з обмеженою відповідальністю «Авін Трейд».

Політична кар’єра

Шлях Дениса Маслова в політику розпочався в 2019 році. Тоді під час президентських виборів його залучили як довірену особу Володимира Зеленського на одному з округів Дніпра. Для цього в нього був відповідний досвід в юридичній сфері і в минулому робота арбітражним керуючим, що пов’язувала його з головою Дніпропетровської обласної ради Миколою Лукашуком. Крім того, оточенню майбутнього президента імпонувала відсутність у Маслова політичних амбіцій, професіоналізм, віддаленість від усіх груп впливу, що оточували Зеленського. Його включили у виборчий список партії «Слуга народу» на парламентських виборах під номером 138, проте в 2019 році ця позиція виявилась непрохідною.

Довго чекати мандату народного депутата Денису Маслову не довелось. 11 червня 2020 року він став народним депутатом України IX скликання, замінивши Олександра Ткаченка, якого призначили Міністром культури України. Згодом обійняв посаду голови Комітету з питань правової політики.

У Верховній Раді очолював групу з міжпарламентських зв’язків з Таджикистаном та входив до складу груп міжпарламентських зв’язків зі Сполученими Штатами Америки й Індонезією.

Як керівник Комітету з питань правової політики брав участь у роботі тимчасових слідчих і спеціальних комісій, а також робочих груп, діяльність яких була пов’язана з реформуванням судової системи, роботою Конституційного Суду України (КСУ) та відновленням правосуддя в умовах війни. Також залучався до підготовки й супроводу законодавчих змін у сфері судоустрою, процедур добору та кар’єри суддів, дисциплінарної відповідальності й конкурсних механізмів.

Варто згадати, що Маслов був і головою групи Комітету з питань правової політики щодо удосконалення діяльності Конституційного Суду України, співголовою в групі щодо врегулювання питання суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів, членом робочої групи «Юстиція» Національної ради з відновлення України від наслідків війни.

Денис Маслов на трибуні Верховної Ради України

Нардеп неодноразово виступав із законодавчими ініціативами. Він був автором закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення положень про конкурсний відбір кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України», який мав забезпечити виконання першої рекомендації Єврокомісії щодо членства в ЄС. Підготував кілька законів, які мали відновити дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя.

Саме Маслов розробив текст Заяви ВРУ «Про необхідність жорсткого і безкомпромісного подолання проявів корупції в системі правосуддя», яка стала реакцією на розслідування в судовій владі, зокрема щодо кримінального провадження проти ексголови Верховного суду Всеволода Князєва.

Він автор Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри», який оптимізував процедури добору, конкурсу та призначення суддів.

Слід не забувати, що громадські активісти неодноразово критикували деякі прояви його законодавчої діяльності.  Так, у липні 2025 року він голосував за скандальний законопроєкт № 12414, який запроваджував залежність діяльності НАБУ і САП від Генерального прокурора. А раніше, наприкінці 2022 року, Маслов підтримав містобудівну реформу, яку критикували за надання переваг забудовникам та зменшення впливу громадян на процеси відбудови.

Його законопроєкт № 7033-д щодо обмеження доступу до окремих категорій судових рішень у період воєнного стану, також став предметом публічної критики з боку правозахисних, юридичних та антикорупційних організацій.

Серед сумнівних рішень парламентаря варто ще вказати на такі:

• Не підтримав постанову щодо звільнення Максима Степанова з посади міністра охорони здоров’я, оскільки через його бездіяльність суттєво ускладнився запуск процедури закупівлі життєво важливих ліків та медичних препаратів для важкохворих пацієнтів.
• Підтримав призначення Руслана Кравченка на посаду Генерального прокурора, незважаючи на те, що він провалився під час конкурсів на посаду прокурора САП та директора НАБУ. А ще завдяки статусу УБД поза чергою отримав службове житло в Києві, при тому, що участі в реальних бойових діях не брав.
• Голосував за законопроєкт №10242, що несе суттєві загрози для свободи слова, роботи журналістів, захисту їхніх джерел та викривачів корупції.
• Крім того, Маслов підтримав пом’якшення покарання за брехню в деклараціях, дозвіл корупціонерам відкупитись від в’язниці, обрання в обхід Конституції, поза конкурсом Віктора Кичуна до Конституційного Суду.

Проте не потрібно вбачати лише негатив у парламентській діяльності Дениса Маслова. Він послідовно підтримував ініціативи щодо заборони релігійних установ, пов’язаних із Росією. Показав себе як прихильник більш жорсткого покарання за корупційні злочини. Зареєстрував законопроєкти, які передбачають зміни до Кримінального кодексу в частині корупційних правопорушень в сфері правосуддя. Пропонував підвищити кримінальну відповідальність, в тому числі до максимального терміну – до п’ятнадцяти років позбавлення волі, особливо під час воєнного стану, під час війни. Також нардеп підтримав запровадження інституту присяжних.

Призначення міністром юстиції, критичні публікації

Як вказують і парламентарі, і незалежні експерти, за кілька років перебування в Раді Денис Маслов став авторитетним і вагомим політиком. Колеги, а також впливові представники Банкової цінували не лише його професіоналізм, а й рівновіддаленість від різних груп впливу в партії і відсутність будь-яких скандалів.

Ще за кілька років до призначення в Міністерство юстиції він почав отримувати пропозиції щодо різних посад в уряді. Так, на початку  2023 року його серйозно розглядали кандидатом на посаду голови МВС, яку у підсумку посів Ігор Клименко.

Коли в листопаді 2025 року посаду міністра юстиції через «міндічгейт» втратив Герман Галущенко, знову заговорили про Дениса Маслова як найбільш реального кандидата на цю посаду. Навіть один з працівників ОПУ повідомив представнику видання LIGA.net, що глава держави Володимир Зеленський під час засідання фракції “Слуги народу” 20 листопада запропонував Маслову очолити Мін'юст.

1 грудня 2025 року "Українська правда" писала, що в команді президента на посаду міністра юстиції першочергово розглядають керівника правового комітету Ради від "Слуги народу" Дениса Маслова.

8 грудня "Українська правда" повідомляла, що коли керівництво "Слуги народу" почало збирати голоси серед нардепів за призначення Маслова міністром юстиції, виявилося, що багато депутатів проти. Тоді з'явилася ще одна кандидатка – заступниця глави ОП Ірина Мудра.

Проте Ірина Мудра, схоже, дійсно повелась як мудра жінка. Вона не мала наміру в складний час змінювати відносно спокійну і безпечну посаду в ОП на перевантажене проблемами і нагальними завданнями міністерство. Посадовиця посилено лобіювала на цю посаду Маслова.

10 січня 2026 року Кирило Буданов зустрівся з Іриною Мудрою і Денисом Масловим щодо остаточного визначення з кандидатом на посаду міністра юстиції.

Зустріч Кирила Буданова з Денисом Масловим і Іриною Мудрою

Того ж дня Ірина Мудра написала в Facebook: «Кандидатом на посаду міністра юстиції є Денис Маслов. Якщо Верховна Рада підтримає його кандидатуру, він очолить Міністерство. Бажаю йому успіхів у цій відповідальній роботі. Впевнена, під його очільництвом Міністерство юстиції трансформується із процедурного на сьогодні адміністратора в орган, який справді формує правову політику в державі і є головним адвокатом держави».

Проте Маслов теж не особливо поривався отримати нову посаду. Він прекрасно розумів, що на той момент він не має необхідної підтримки в Раді. Тому на пряме запитання журналістів ухильно відповів, що відомство є відповідальним за реалізацію багатьох пунктів дорожньої карти з інтеграції України до Європейського Союзу: "Щоб їх реалізувати, має бути підтримка Ради". Через таку його невизначеність у грудні 2025 року обмірковували ще одну кандидатуру на очільника Мін’юсту - народного депутата Вадима Галайчука. Проте на початку 2026 року це питання відклалось, обов’язки міністра виконувала заступниця з питань європейської інтеграції Людмила Сугак.

В липні 2026 року в Мін’юсті розпочався другий акт міністерських перегонів. Поштовхом стала відставка уряду Свириденко. 15 липня у більшості видань з’явилась інформація від неназваних джерел, що головним кандидатом на посаду міністра юстиції став голова Харківської ОВА Олег Синєгубов, а Денис Маслов відмовився переходити в міністерство. Про його відмову повідомив нардеп Ярослав Железняк.

Того ж дня в «Дзеркалі тижня» з’явилась інформація, що кандидатуру Синєгубова підтримали Давид Арахамія та Олег Татаров. Хвиля обурення не забарилась, адже до роботи Харківської ОВА були претензії у Служби безпеки України, а за часів керівництва СБУ Василем Малюком навіть проводились обшуки.

Ввечері того ж 15 липня у ЗМІ вже повідомили, що інформація про перехід Синєгубова в Мін’юст виявилась фейком. Наступного дня Верховна Рада проголосувала за новий склад Кабінету міністрів України за поданням прем’єр-міністра Сергія Корецького. Дениса Маслова було призначено на посаду міністра юстиції України.

Більшість видань написали, що новий міністр не замішаний у корупційних схемах та гучних скандалах. Проте ще в грудні 2025 року в «Слідство.Інфо» з’явився матеріал, що тесть Маслова має спільний бізнес з росіянкою. Мова йшла про ТОВ «Дніпро-Білогір’я», де громадянка РФ Васькіна Людмила володіла 74% акцій.

Маслов відповів на запитання журналістів. Зокрема він вказав, що підприємство створене ще 15 років назад. У 2014 році були припинені будь-які господарські відносини та платежі на користь Росії чи громадян РФ. До того ж під час війни немає законних способів вийти зі складу засновників, а активи компанії на 180 млн гривень були заарештовані влітку 2023 року. Після роз’яснень нардепа ні ЗМІ, ні правоохоронці жодних претензій чи звинувачень Маслову не висували.