Предиткевич Олександр: «Наші друзі та рідні гинуть на війні - і ми не можемо залишатися осторонь»
Інтерв’ю з адвокатом, громадським діячем та засновником Глобального економічного Україно-Іспанського форуму
Микола Сушко — підприємець із Полтавщини, який представляє себе як успішного трейдера, міжнародного інвестора та одного з найбільших приватних благодійників України. Але за історією про фінансовий успіх, меценатством виникають питання до походження його статків та фейкових даних у біографії.
Дата народження: 7 травня 1983 року. Ця дата зазначена в аудиторській документації українського інвестиційного фонду.
Місце народження: село Сушки Козельщинської громади Полтавської області.
Громадянство: Україна.
Місце постійного проживання: Республіка Кіпр — так зазначено в документах про структуру власності інвестиційного фонду станом на кінець 2023 року.
Освіта: за власним профілем LinkedIn, закінчив Київський національний економічний університет за спеціальністю «Економічна кібернетика» у 2006 році. Також зазначає навчання в IBI, Києво-Могилянській бізнес-школі (President's MBA, 2014–2016), London Business School та польській Kozminski University.
Сушко каже, що років п'ятнадцять працював у фінансовій аналітиці й трейдингу. В інтерв'ю Премії імені Георгія Ґонґадзе він говорив про це охоче, але без жодної конкретики. Через які компанії торгував? Невідомо. Які результати? Не розкрито. Звідки взявся капітал? Пояснень немає.
У квітні 2026-го Forbes Ukraine назвав його «загадковим бізнесменом, який, за його словами, заробив статки на біржах США». Ключові слова тут «за його словами».
Є й цифри, від яких перехоплює подих. Основним бізнесом Миколи Сушка є SFORS — міжнародна проптрейдингова компанія, що спеціалізується на торгівлі акціями американських компаній, зокрема в премаркеті (до початку основної біржової сесії) та в розширені торговельні години. За інформацією власного сайту, Сушко є її власником і CEO.
SFORS заявляє про середньоденний торговельний оборот близько $2 млрд, понад 600 співробітників і торгівлю більш ніж 6 млрд акцій на рік. Однак ці показники походять із корпоративної самопрезентації та потребують незалежного підтвердження. При цьому оборот у $2 млрд не означає, що компанія заробляє таку суму або що це особистий капітал Сушка.
Щоб повірити в масштаб, потрібні звітність, структура власності й незалежне підтвердження. Їх у відкритому доступі не видно.
Поки що історія про багатство Сушка лишається історією, яку він розповідає сам.
Восени 2026 року в англомовній Вікіпедії з'явилася стаття про Mykola Sushko. За її авторами, він очолював Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку у 2015–2017 роках, а у 2020–2022 був послом України на Кіпрі.
Це неправда. НКЦПФР тоді керував Тимур Хромаєв, послом на Кіпрі був Руслан Німчинський. Це не дрібна помилка в датах чи назві посади. Сушку просто приписали кар'єри двох інших людей.

У вересні з'явилася й україномовна стаття. За даними журналістської перевірки, на момент публікації вона не пройшла рецензування.
Хто це писав і хто вставив неправдиві посади, невідомо. Доказів, що це зробили на замовлення Сушка, теж немає. Але питання лишається: кому вигідна біографія, у якій бізнесмен раптом стає регулятором фондового ринку й послом?
Поруч із трейдерською легендою росте образ мецената.
Дружина Анна Сушко започаткувала кіпрську ініціативу для українців Obiimy Cyprus (UkrCy News). За даними Фонду Множина, у подружжя четверо дітей. Разом із дружиною Анною Сушко також пов'язаний із Sushko Philanthropy, освітнім проєктом Smart Prostir і фундацією «Множина».
Фундацію подружжя заснувало 2025 року. Forbes писав про плани давати гранти громадським організаціям і фондам від 750 тисяч до 4 мільйонів гривень. До команди долучилися відомі люди з громадського сектору.

У публічному позиціонуванні Сушко використовує масштабні порівняння, зокрема образ «українського Сороса» та твердження про статус одного з найбільших приватних донорів нової хвилі. Однак для підтвердження таких характеристик потрібні зіставні дані про обсяги приватних пожертв, періоди фінансування та незалежна оцінка внесків інших донорів. Самих заяв про філантропічний масштаб для цього недостатньо.
Бюджет «Множини» на момент публікації Forbes не розкривали. Але засновник фонду, бюджет фонду й особисті пожертви мецената — три різні речі.
Окремі питання викликає зв’язок Миколи Сушка з інвестфондом «Стерлінг», який нині володіє 100% акцій заводу «Пентопак» у Борисполі. До цієї історії завод належав родині російського бізнесмена Івана Саввіді, а в лютому 2024 року ВАКС конфіскував його в дохід держави.
У червні того ж року підприємство продали на повторному аукціоні за 103,1 млн грн компанії «Лонікос», а згодом власником 100% акцій «Пентопака» став фонд «Стерлінг». У попередніх реєстраційних даних серед бенефіціарів цього фонду фігурував і Микола Сушко.
Крім того, «Стерлінг» був пов’язаний з іншими інвестиційними структурами його бізнес-групи. Нині кінцевою бенефіціаркою фонду зазначена Лілія Пєнова. Ключове питання — коли саме Сушко перестав бути бенефіціаром «Стерлінга»: до чи після того, як фонд отримав контроль над конфіскованим заводом?
Ще один приклад неточностей у публічних матеріалах про Сушка пов'язаний із девелоперським проєктом Smartland на Кіпрі.
У жовтні 2024 року компанія Founders Development, пов'язана із Сушком, представила житловий комплекс Smartland у громаді Піла поблизу Ларнаки. Проєкт передбачає створення 36 вілл, а серед його партнерів називалося американське архітектурне бюро Oppenheim Architecture.
Презентація відбулася за участі міністра внутрішніх справ Кіпру Константіноса Іоанну, керівника організації місцевого самоврядування округу Ларнака Ангелоса Хаджихараламбуса та посла України Руслана Німчинського.
У матеріалі кіпрського порталу Dom.com.cy Сушка називали керуючим директором Oppenheim Architects. Однак документальних підтверджень того, що він обіймав таку посаду в американському архітектурному бюро, немає.
У повідомленні Cyprus Mail про презентацію Smartland Сушко представлений як засновник Founders Development. Oppenheim Architecture зазначене як архітектурний партнер проєкту, а не компанія, якою керує український підприємець.
Освіта, компанії, фонди, проєкти, публічні заходи: усе це в відкритих джерелах є. Немає найголовнішого, тобто документального підтвердження масштабу успіху, який Сушко малює.
Біржові мільйони мають лише його слово. Оборот не дорівнює багатству. Фонд не дорівнює особистим пожертвам. А вигадані посади й чужі титули в публічній біографії додають питань до всієї картини.
Микола Сушко створив образ міжнародного трейдера, інвестора й мецената. Поки що найкраще задокументоване в цьому образі не біржові перемоги, а прогалини, суперечності й помилки.