Орбан Віктор

Віктор Орбан – проросійський політик, що блокує допомогу Україні, фаховий юрист, що створив в Угорщині «мафіозну» державу, постійне джерело розбрату в ЄС

Родина, освіта, дитинство та молоді роки

Віктор Орбан народився 31 травня 1963 року в місті Секешфегервар. Проте до 1977 року його родина проживала в селі Альчутдобозі, а пізніше в селі Фелчуті. Його батько Дьозо Орбан (1940 року народження) — працював сільськогосподарським інженером, а також був відомим в окрузі партійним активістом. Цей суворий чоловік частенько лупцював дітей, іноді під гарячу руку попадала і дружина.

Мати Віктора — Ержебет Шіпош працювала логопедом. Крім старшого Віктора родина виховувала ще двох синів: Дьозо Орбана-молодшого (1965 року народження), та Арона Орбана (1977 року народження). Обидва брати майбутнього прем’єра стали успішними підприємцями.

Цікаві метаморфози відбулись з батьком. Коли Угорщина була в радянському таборі він працював пропагандистом Угорської соціалістичної робітничої партії, яка керувала країною і всіляко підтримувала СРСР. Проте згодом,  коли наприкінці 80-х почалися демократичні й капіталістичні зміни, Дьозо Орбан став бізнесменом і швидко розбагатів, у підсумку ставши мільярдером.

А в 70-ті роки минулого століття Віктор повністю віддавався своєму першому захопленню, яке проніс через усе життя – футболу. Навіть вже бувши провідним політиком він знаходив можливість зіграти матч за клуб свого дитинства FC Felcsut.

Коли родина переїхала в Секешфегервар, Віктор став навчатись у місцевій гімназії. Він був старанним гімназистом, особливо захоплювався історією і літературою. В гімназії проявились і його лідерські якості, і інтерес до політики. Віктора обрали секретарем комсомольської організації, він з друзями активно цікавиться подіями 1956 року.

Після гімназії Орбан планує вступати в університет, та попередньо повинен відслужити 10 місяців в армії. У 1982 році він закінчує армійську службу і поступає на юридичний факультет Будапештського університету. В університеті навколо нього поступово формується група молодих демократів ліберального спрямування, яку підтримують і деякі прогресивні викладачі. Сам Віктор написав кілька цікавих робіт по соціології, а магістерська робота була присвячена польській «Солідарності».

В 1987 році Орбан отримує диплом юриста, проте довго не може знайти роботу в столиці.

Трудова діяльність, перші кроки в політиці, створення та реорганізація партії

Півроку молодий юрист оббивав столичні пороги, поки врешті не влаштувався в НДІ Міністерства сільського господарства на посаду соціолога-практиканта. Але до Віктора і його університетської команди вже уважно придивлявся Джордж Сорос. З амбітними, радикально настроєними юнаками його познайомили ще в 1986 році. Сорос тоді надав студентам кошти на створення власного журналу «Кінець століття».

В 1988 році в Угорщині ще був при владі прорадянський уряд. Молоді демократи на чолі з Орбаном вирішили створити політичну організацію, альтернативну комуністам. 30 березня було засновано Фідес (Союз молодих демократів), який з нечисельної політичної організації швидко став повноцінною партією.

А в 1989 році Віктор став відомим на всю країну. 16 червня відбулась церемонія перепоховання Імре Надя і його соратників, страчених за спробу в 1956 році вивести країну з лещат СРСР. На багатотисячному мітингу з палкою промовою виступив Орбан і закликав до проведення вільних виборів та виведення радянських військ з Угорщини.

На той час в Угорській соціалістичній робітничій партії вже домінували реформатори. Вони повернули країну на шлях лібералізації економіки, демократизації, оголосили про проведення вільних виборів в 1990 році. А Віктор в цей час за кошти фонду Сороса навчався в Університетському коледжі Пембрука – як перспективний молодий політик. Правда навчання не завершив, бо в 1990 році повернувся в Угорщину, взяв участь у перших вільних парламентських виборах, і був обраний депутатом, знаходячись на чолі списку партії Fidesz. Він став і лідером парламентської фракції своєї партії, куди увійшли 24 депутати (всього в парламенті Угорщини тоді було 386 депутатських крісел).

Саме в цей період крім навичок умілого полеміста в Орбана проявився талант відчуття настроїв населення, їх очікувань та побоювань. Молодий політик зрозумів, що ідеї ліберальної демократії вже не популярні в суспільстві і почав рішуче реорганізовувати «Фідес» в правоконсервативну партію. Більшість партійців схвалили такі зміни і в 1993 році він очолює партію, яка з 1995 року офіційно називається Fidesz-MPP (Союз молодих демократів — Угорська громадянська партія).

В 1994 році Орбана вдруге обирають в парламент, де він очолює комітет з європейської інтеграції. А його партія із молодіжної демократичної організації остаточно перетворилась в потужну правоцентристську партію, яка за кілька років поглинула інші консервативні об’єднання.

Наймолодший прем’єр Європи, перехід в опозицію

У 1998 році, коли Фідес отримала 44% голосів на чергових виборах, Орбан створив правоцентристську коаліцію і у віці 35 років став наймолодшим прем’єром в історії сучасної Угорщини. Тоді він був і наймолодшим керівником уряду в Європі.

1998 рік. Білл Клінтон та наймолодший прем’єр Європи в Овальному кабінеті

За прем’єрства Орбана Угорщина стала членом Організації Північноатлантичного договору (НАТО) у 1999 році. Тоді ж активізувалась робота по вступу в ЄС, проте цей процес вже завершив наступний уряд. Орбан виступав як прихильник німецької моделі управління, що передбачає провідну роль прем'єр-міністра у системі влади. Він посилив роль канцелярії прем'єра, провів радикальну реформу державного апарату. Його прагнення обмежити вплив парламенту на політичні процеси при посиленні особистого впливу прем'єра викликало різку критику з боку опозиції, і саме тоді вперше звернули увагу на авторитарні тенденції Орбана.

В економіці та соціальній сфері особливих успіхів не було, але уряд скасував плату за навчання в університетах, відновив універсальні пільги для матерів, скоротив державний борг. Інфляція знизилася з 10 % в 1999 році до 7,8 % 2001 року (1998 року вона становила 15 %). Дефіцит бюджету скоротився з 3,9 % в 1999 році до 3,4 % 2001 року. Економічне зростання склало 3,8% в 2001 році. Проте в галузі освіти та охорони здоров’я уряд Орбана обіцяних реформ не провів. Так і не було досягнуто рівня життя населення часів правління Яноша Кадара.

На виборах 2002 партія Орбана зазнала поразки, і він пішов у відставку. Хоча його партія і вимагала перерахунку голосів, зауваження міжнародних спостерігачів були саме до політсили прем’єра -  державне телебачення працювало лише на користь «Фідес».

До 2010 року партія Орбана перебувала в опозиції і вміло використала цей період для тріумфального повернення до влади. А що ж відбулось в угорському суспільстві? Найперше – закінчилась повномасштабна приватизація, яка привела до тотального розпродажу всієї державної власності. А отримані кошти банально проїли. У 2004 році Угорщину прийняли в ЄС, а цього населення очікувало, як манни небесної. Громадяни думали, що одразу ж заживуть як в Німеччині чи Великобританії, доходи виростуть в рази і вони щороку купуватимуть нові авто. Проте прийшли поки лише європейські цінності – толерантне ставлення до мігрантів, права для ЛГБТ-спільноти тощо. Державний борг маленької країни досяг 100 млрд доларів, та й умови перебування країни в ЄС були не справедливими. Наприклад – дотації для угорських фермерів складали лише 25% від рівня французьких чи німецьких колег.

В таких умовах харизматичний оратор і умілий демагог Віктор Орбан відкоригував партійну програму і на шаленій критиці негативних явищ і прорахунків влади провів у парламент абсолютну більшість своїх прихильників в квітні 2010 року. На цей час його партія була зовсім іншою, ніж в часи першого прем’єрства свого лідера. «Фідес» стала радикальною правою партією на позиціях євроскептицизму, націоналізму та традиційних християнських цінностей. Щоб закріпити владу надовго Орбан швидко провів хвилю реформ, частина яких занепокоїла ЄС.

Було реформовано парламент. Кількість депутатів зменшено до 199 і скасовано другий тур виборів. Право голосу отримали всі етнічні угорці, де б вони не проживали. Щоб залучити в угорське суспільство всіх етнічних угорців назву країни було змінено з Угорської республіки на просто Угорщину.

В конституцію внесли статтю, що народ Угорщини об’єднує Бог і християнство, після чого законодавчо заборонили аборти і одностатеві шлюби. Мало того, всі школи, які не змогла утримувати держава, віддали церкві.

Від журналістів тепер вимагалось підтвердження, що вони поділяють ідеї угорської ідентичності і угорської спільноти. Суттєво були урізані права ромів, які були зобов’язані доводити свою зайнятість. А мілітаристські організації антициганського спрямування мали дозвіл на застосування зброї. Замість пам’ятників комуністичним лідерам тепер поставили пам’ятники адміралу Хорті, союзнику Гітлера у другій світовій війні.

Зрозуміло, що такі законодавчі зміни були засуджені в ЄС, проте Орбан не реагував на критику. Поступово його партія встановила тотальний контроль над судовою владою, виборними органами та ЗМІ. Угорський уряд контролює більшу частину медіапростору не тільки в самій Угорщині, а й на територіях сусідніх країн, де живуть великі угорськомовні меншини. Таким чином, була успішно реалізована авторитарна модель на зразок путінської Росії. Після цього, на всіх наступних виборах у 2014, 2018 та 2022 роках Орбан зберігав контроль над абсолютною більшістю парламенту і призначався прем’єром.

Успіх партії «Фідес» базується на особистій популярності Орбана в Угорщині. Тут варто сказати про його талант пропагандиста, особисту харизму та рішучий стиль управління, що багатьом подобається. Та й економіку він навчився краще утримувати на плаву, ніж його попередники.

Відомий угорський соціолог і політик Балінт Мадьяр у 2016 році опублікував свою книгу «Анатомія посткомуністичної мафіозної держави». В ній він аргументовано довів, що реформи Орбана мали добре продуманий системний характер, і їх мета – створення такої державної моделі, яку автор назвав «мафіозною державою». Основна риса такої країни – концентрація багатства і політичної влади в руках панівного клану.

Симпатії до Путіна і Трампа, антиукраїнська позиція та «миротворчий» вояж 2024 року

Путін став кумиром Орбана вже після 2010 року. Раніше угорський політик виступав проти агресії РФ в Грузії, закликав прийняти і Грузію, і Україну в НАТО. Після анексії Криму він виступив в підтримку територіальної цілісності України. Але в тому ж 2014 році він засудив антиросійські санкції ЄС. Орбан сказав, що від них більше страждає Європа, ніж Росія. Після свого повернення до влади він понад десять разів зустрічався з Путіним. Дослідники називають кілька причин такої симпатії Орбана. Найголовніша – Угорщина найбільше в Європі споживає російських енергоносіїв. Крім того, Орбан отримав від Росії кредит на суму близько 10 мільярдів євро. З цих грошей фінансується будівництво атомної електростанції «Пакш-2» за участю російської компанії «Росатом».

Інша важлива причина симпатії Орбана до Путіна – це побудова в Угорщині моделі держави по зразку путінської Росії. Крім того, авторитарний стиль правління, риторика про «традиційні цінності» та «національну велич» об’єднує цих авторитарних політиків.

Щодо України, то в лютому 2022 року Віктор Орбан засудив російське вторгнення в Україну, але виступив проти нових антиросійських санкцій, заявивши, що вони ефективні лише на папері. Він неодноразово пропонував скасувати санкції взагалі, бо вони ніби підривають економіку ЄС.

Угорський прем’єр відмовився надавати Україні зброю, мотивуючи це тим, що Угорщині потрібно захищати власні кордони. Орбан також заборонив транзит зброї для України по своїй території. Тривалий період він виступав проти вступу України в ЄС, лякаючи потоком українського експорту аграрної продукції, але врешті вирішив не блокувати переговори. Проте політик регулярно використовував своє право «вето» на виділення Україні від ЄС фінансової допомоги і лише після отримання субсидій для Угорщини знімав свої заперечення.

Щодо дружби з Дональдом Трампом, то вона не має тривалої історії. Поки Трамп був президентом, Орбан частенько критикував його політику. Але вже в 2022 році обидва політики заявили про дружбу і цілковите взаєморозуміння. І останні два роки Орбан нахвалює Трампа, протиставляючи його наміри політиці ЄС. Він вважається основним другом американського експрезидента в Європі і мріє про його перемогу на виборах в листопаді 2024 року.

1 липня 2024 року Угорщина почала головувати в Раді ЄС. А вже 2 липня Віктор Орбан неочікувано з’явився в Києві. На зустрічі з президентом України він заявив, що високо оцінив мирні ініціативи Зеленського, проте їх реалізація вимагає дуже багато часу. Натомість він пропонував просто зупинити бойові дії і сісти за стіл переговорів.

Почувши відповідь Зеленського про неприйнятність простого припинення вогню, Орбан заявив про важливість таких зустрічей і своє прагнення якнайшвидше зупинити в Європі війну, а також про те, що цей візит є «початком нової сторінки» у відносинах з Україною.

5 липня з’явилась сенсаційна новина, що Віктор Орбан перебуває з візитом у Москві і зустрічається з Путіним. Під час переговорів угорський прем’єр повторив тезу про свою миротворчу місію, але констатував, що позиції  Росії і України щодо початку діалогу суттєво відрізняються.

А потім Орбан полетів в Пекін, де розповідав Сі Цзіньпіну про своє намагання принести в Європу мир, в черговий раз хвалив китайського лідера за його миротворчі ініціативи.

Завершив своє турне угорський прем’єр  в США, де 11 липня зустрівся з Дональдом Трампом. Підсумовуючи їх діалог, Орбан з пафосом заявив, що лише Трамп встановить мир після свого обрання президентом США.

Ці поїздки Орбана вкрай обурили очільників ЄС. Було вказано, що поїздка до Путіна порушила всі попередні домовленості. Глава Європейської ради Шарль Мішель нагадав Угорському прем’єру, що Росія – агресор, і що Орбану ніхто не давав мандату діяти від імені ЄС.

А президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн впевнена, що візит угорського прем’єра до Москви не був місією миру. «Це була місія замирення агресора, який пізніше відповів на цю спробу ударами по дитячій лікарні та пологовому будинку в Києві», - заявила вона у своєму виступі перед депутатами Європарламенту.

Особисте життя, сім’я, захоплення

Дружина Віктора Орбана Аніко Леваі, 1963 року народження. Разом навчались на юридичному факультеті і одружились ще бувши студентами в 1986 році. Деякий час мала власний бізнес, з 1990 року працює в Міжнародній службі порятунку дітей, а з 1998 року займається волонтерською, благодійною діяльністю в Угорській екуменічній організації допомоги.

У подружжя Орбанів п’ятеро дітей – син і чотири доньки.

Син Гаспар 1992 року народження. Спочатку був професійним футболістом, згодом вивчав право і врешті зупинився на професії військового. У 2020 році склав офіцерську присягу і зараз виконує миротворчу місію.

Старша дочка Рахель 1989 року народження. Вона закінчила факультет туризму та готельного бізнесу. Далі пробувала навчатись в Бостонському університеті, Сорбонні, Університеті Сієни та рік в елітній школі готельного менеджменту в Лозанні, Швейцарія, проте ніде більш ніж на один семестр не затрималась. У 2013 році вийшла заміж за Іштвана Тіборча, який сьогодні олігарх та найбагатша людина країни. У 2020 році у них народилась третя дитина.

У молодшої на п’ять років Сари у 2020 році теж народилась третя дитина. А в наймолодших Рози (2000 року народження) та Флори (2004 року народження) власних сімей поки немає.

Чи не єдиним захопленням Орбана ще з дитячих років є футбол. Він не лише шалений вболівальник. Багато років він грав у клубі третього футбольного дивізіону «Фелчут», виходив на поле навіть в статусі прем’єра, а в 2004 році став тренером цієї команди.