Прокурор Харківщини Олександр Фільчаков: окупанти руйнують українські міста та вбивають людей, розраховуючи на катастрофу

Харківська область, яка межує з Росією, однією з перших постраждала від вторгнення окупаційних військ країни-агресора та продовжує страждати сьогодні. Рахунок російських воєнних злочинів йде на десятки тисяч.

– Щодня йдуть обстріли не лише військових об'єктів, а й цивільної інфраструктури, шкіл, дитсадків, лікарень та житлових будинків – що є одним із видів воєнних злочинів країни-агресора. Яку кількість вже зафіксовано?

– Так, Росія не припиняє терор. Правоохоронними органами Харківської області вже зафіксовано понад 25 тисяч кримінальних правопорушень, вчинених російськими військовими за ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни).

Із вказаної кількості злочинів понад 17,5 тисяч пов’язані з обстрілами, ударами по цивільній інфраструктурі, 105 – вбивствами, 440 – незаконним позбавленням волі, понад 2700 – мародерствами, а також іншими категоріями.

Розкажу про одну справу. В лютому цього року органами досудового розслідування повідомлено про підозру 5 російським воєнним злочинцям, які віддавали накази на обстріли та бомбардування об’єктів Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут", де розміщена єдина у світі ядерна установка "Джерело нейтронів" та сховище ядерних матеріалів.

Головний підозрюваний у цих злочинах – генерал-полковник Олександр Журавльов. На той момент він був командувачем Західного військового округу ЗС РФ і керував знищенням Інституту та віддавав накази підпорядкованим йому військовим частинам та підлеглому особовому складу.

Інші підозрювані – два генерали (командувач 6-ю загальновійськовою армією Владислав Єршов та командувач 6-ю армією військово-повітряних сил і протиповітряної оборони Олег Маковецький), а також два полковники (командир 45-ї артилерійської бригади великої потужності Павло Пілюков та командир 79-ї гвардійської реактивної артилерійської Новозибківської бригади Євген Геращенко).

Дії російських воєнних злочинців були за крок до екоциду – це могла бути екологічна катастрофа з серйозними, масштабними та довгостроковими наслідками.

– Так, це найстрашніше. Від початку повномасштабного вторгнення у Харківській області вже загинули 2712 цивільних, з них 93 – діти, отримали поранення 5494, з яких 430 дітей. 1007 осіб обліковуються як викрадені або зниклі безвісти.

Зі свого боку можу запевнити, що Харківська обласна прокуратура в межах чинного законодавства робить все можливе для притягнення винних осіб до юридичної відповідальності та поновлення прав потерпілих.

Результатом нашої роботи на цей час є повідомлення про підозру у вчиненні воєнних злочинів 117 особам. Серед них і 5 генералів армії РФ, командувачі військами, 9 учасників незаконного збройного формування так званих "Л/ДНР" та три громадянина України. До суду направлено 32 обвинувальних акти стосовно 65 осіб. Розглянуто 7 обвинувальних актів щодо 12 осіб та вже винесено обвинувальні вироки.

– Розкажіть, будь ласка, хоча б про деякі вироки, винесені цього року.

– Наприклад, у квітні вироком Дзержинського районного суду м. Харкова визнано винним та засуджено (заочно) до 15 років позбавлення волі Олександра Меделяєва, заступника командира 3-го танкового батальйону з озброєння 6-ї окремої танкової бригади 1-ї танкової армії Західного ВО РФ. Під час окупації Ізюма він вбив місцеву мешканку за українську мову.

Крім цього, Київським районним судом м. Харкова визнано та засуджено до довічного терміну ув’язнення (заочно) заступника командира 25-ї окремої мотострілецької бригади 6-ї загальновійськової армії Західного військового округу РФ Євгена Зеленова. У перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, перебуваючи на окружній дорозі Харкова, він надав підпорядкованим військовослужбовцям наказ стріляти по цивільних. Внаслідок цього на місці загинула місцева мешканка, декілька людей отримали поранення.

– Також відомо про зґвалтування, тортури, мародерство…При цьому російська пропаганда продовжує цинічно стверджувати, що "їх там нєт", що "визволителі" на таке не здатні.

– До наведених вище жахів війни хочу доповнити, що з початку повномасштабного вторгнення на Харківщині встановлено 20 фактів, пов’язаних із сексуальним насильством під час збройного конфлікту. Всі жінки різного віку: наймолодшій дівчині 16 років, найстаршій – 73. Три обвинувальні акти стосовно чотирьох військових РФ перебувають у суді на розгляді (у двох провадженнях два окупанти повторно вчинили злочин щодо іншої потерпілої).

Також у червні цього року повідомлено про підозру військовослужбовцю 115 полку "ДНР" за сексуальне насильство щодо жительки одного з сіл Харківської області під час окупації цього населеного пункту.

Але зазначу, що таких злочинів явно більше – потерпілі занадто сильно постраждали від звірств російської армії, тому не завжди готові говорити про це.

Щодо тортур, то під час відпрацювання звільнених територій було виявлено 25 катівень: дві у Чугуївському районі Харківської області, вісім у Ізюмському, шість – у Дергачівському та дев'ять – у Куп’янському.

У серпні 2024 року заочно повідомлено про підозру шести військовослужбовцям ЗC РФ. Вони на виробничій базі структурного підрозділу Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції ДП "Укргеофізика" у с. Довгалівка Ізюмського району – у приміщенні, яке в холодну пору року не опалювалося, без надання необхідної медичної допомоги, їжі, води та можливості справляти природні потреби – утримували громадян України. Серед них місцевий підприємець (закатований до смерті), два депутати селищної ради Савинської ОТГ і ще два цивільних.

За результатами досудового розслідування до Чугуївського міського суду Харківської області для розгляду направлено обвинувальний акт стосовно посадовця 9 управління департаменту оперативної інформації 5 служби ФСБ РФ Максима Живила.

Крім того, до Орджонікідзевського районного суду Харкова направлено обвинувальний акт стосовно трьох військовослужбовців ЗС РФ, які застрелили місцевого фермера, розчленували і спалили тіло, щоб приховати злочин.

– Це дійсно так. У вересні 2022 року під час проведення післяокупаційних стабілізаційних заходів з виявлення, фіксування та документування кримінальних правопорушень, вчинених російськими окупантами та їхніми прибічниками, у звільненому місті Ізюм правоохоронці отримали інформацію про наявність місця масового захоронення людей, які стали жертвами воєнних злочинів (окупація міста тривала протягом пів року).

Було проведено аналіз тіл на місці виявлення. Станом на вересень 2024 року з числа виявлених 448 загиблих осіб ідентифіковано 390. Серед них – 25 військовослужбовці ЗСУ.

Ймовірно встановлені – 28 осіб. Відібрано біологічні зразки для порівняння, триває проведення судових молекулярно-генетичних експертиз.

Під час досудового розслідування встановлено обставини та ухвалено рішення за фактами вбивства 7 людей. Шість обвинувальних актів направлено до суду (зокрема щодо вбивства дитячого письменника Володимира Вакуленка).

На сьогодні здійснюється розслідування за 5 фактами порушення законів і звичаїв війни, поєднаним з умисними вбивствами, що вчинені військовослужбовцями ЗС РФ, вживаються заходи до встановлення безпосередніх виконавців злочинів.

– Верховна Рада України у серпні 2024 року ухвалила закон про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) та поправок до нього. Як це вплине на притягнення до відповідальності громадян Росії за злочини, вчинені на території України?

– Ратифікація Римського статуту є важливим кроком у зміцненні міжнародного правосуддя. Цей крок відкриває перед Україною нові можливості для співпраці з МКС і забезпечує ефективніше притягнення до відповідальності осіб, зокрема громадян Росії, за скоєні на території нашої країни воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид. А головне – це запровадження командної відповідальності російських військ.

Ратифікація Римського статуту та робота МКС також є і свідченням того, що Україна прагне до верховенства права, дотримання міжнародних стандартів і правосуддя, незважаючи на складні обставини війни.

– Деякі вважають, що розслідування воєнних злочинів "не на часі". Мовляв, міжнародна практика – тільки після закінчення збройного конфлікту.

– Справа в тому, що чим раніше починаються розслідування і збір доказів, тим більше шансів на успішне судове переслідування. Важливо зафіксувати факти злочинів, свідчення жертв і свідків, поки ці матеріали є доступними і точними.

Варто розуміти, що розслідування воєнних злочинів і притягнення до відповідальності винних є основою забезпечення справедливості для жертв війни. Це дає надію постраждалим та їхнім сім'ям, що винні будуть покарані.

Хочу запевнити, що на досягнутому ми жодним чином не зупинимось. Разом з іншими правоохоронними органами розслідування воєнних злочинів є нашим найголовнішим пріоритетом.

Приводом для початку розслідування були допити військовополонених росіян, у процесі яких і отримано свідчення щодо вчинення вказаного злочину.

Звісно, розслідування таких злочинів має свої труднощі, особливо через бойові дії, що ускладнюють доступ до місця подій. Проте цей випадок є унікальним, оскільки особа, яка може стати підозрюваною у вказаному провадженні, також перебуває в українському полоні.