Медичні міфи: чи корисна гідроколонотерапія

Міністерство охорони здоров’я не рекомендує пацієнтам застосовувати гідроколонотерапію – очищення товстого кишківника за допомогою спеціального апарату, трубку якого вводять у пряму кишку.

У МОЗ пояснюють, що в ході процедури через трубку подають від 20 до 60 літрів води. Інколи до рідини додають суміш вітамінів, трав чи певних медикаментів. Після – введена суміш виходить природним шляхом.

Прихильники очищення товстої кишки переконують, що токсини з шлунково-кишкового тракту можуть спричинити різноманітні проблеми зі здоров’ям, зокрема артрит і підвищення тиску. Натомість виведення токсин з травної системи, за їхніми твердженнями, може призвести до втрати ваги, покращення травлення, збільшення енергії та прояснення мислення.

Однак, за словами лікарки-дієтологині Катерини Толстікової, кишківник не накопичує ніяких "токсинів" чи "шлаків".

"Дійсно, до прямої кишки у нас прямують неперетравлені речовини, і вже з прямої кишки виводяться у вигляді калу. Є деякі токсичні речовини, які можуть накопичуватися у крові, повертатися до печінки та тим самим трошки "отруювати" організм. Але наша фізіологічна система детоксикації настільки потужна, що якщо не навантажувати її стресами, алкоголем, палінням та іншими шкідливими речами, вона прекрасно справляється з цими речовинами та виводить їх", – пояснила Толстікова.

Більшість тверджень про користь процедури є недоведеними та не мають наукового підтвердження. Її у МОЗ називають недоведеним, небезпечним методом із плеядою несприятливих наслідків для здоров’я та гаманця людини.

У міністерстві перелічують основні ризики цієї процедури:

• ймовірність зневоднення;
• перфорація кишківника;
• інфекції;
• психологічні порушення (внаслідок неприємної процедури).

Що про гідроколонотерапію кажуть науковці

Ця процедура має дуже давню історію – її використовували ще давні греки та єгиптяни.

Із забуття цей метод повернув вчений-біолог Ілля Мечников, який у своїх дослідженнях дійшов висновку, що організм отруюється через токсини, що виділяються від розпаду харчових продуктів у товстому кишківнику.  Щоправда, ще у 1919 році цю його теорію повністю спростували.

Не про користь, а про шкоду такої процедури у своєму систематичному аналізі від 2009 року пишуть і науковці Рубен Ді Акоста та Брукс Ді Кеш у статті "Клінічні ефекти очищення товстої кишки для загального здоров’я".

У дослідженні вони дійшли висновку, що не існує надійних контрольованих випробувань, які б підтверджували дієвість відповідної практики. Навпаки – вони виявили численні випадки несприятливих наслідків такого очищення товстої кишки.

Практику гідроколонотерапії для покращення загального здоров’я чи лікування не підтримують у жодній науковій медичній літературі.

Американське управління з продовольства й медикаментів (FDA) також попереджало виробників і постачальників обладнання для гідротерапії товстої кишки про неправдиві заяви щодо їхньої ефективності.

"Гідроколонотерапія – не панацея, не допоміжний метод при лікуванні чи реабілітації пацієнтів, не косметологічне ноу-хау. Це недоведений, небезпечний метод із плеядою несприятливих наслідків для здоров’я та гаманця людини. Не ризикуйте та в жодному випадку не погоджуйтесь на "лікування" цим диво-апаратом", – резюмують у МОЗ.

Читайте також

Медичні міфи: чи корисний ампліпульс

Популярні медичні міфи: чи варто вірити в "іридодіагностику"