Німецька Glotech постачала до Росії обладнання Nokia та Ericsson на десяткі мільйонів євро в обхід санкцій ЄС

Німецька компанія Glotech GmbH, яку контролюють вихідці з Росії, протягом 2023–2024 років організувала постачання до РФ десятків тонн обладнання, зокрема продукції телекомунікаційних гігантів Nokia та Ericsson. Загальна вартість імпортованих товарів за цей період сягнула майже 42 млн євро, свідчать митні декларації.

Серед компаній, пов’язаних із Glotech, є структури підсанкційних російських олігархів, які спеціалізуються на постачанні продукції великим державним корпораціям і силовим структурам.

Вже на початку квітня, тобто через півтора місяця воєнної кампанії РФ в Україні, про призупинення своєї діяльності оголосила шведська компанія Ericsson, а наступного дня її приклад повторила фінська Nokia. Тоді ж вони заявили про повну заборону на постачання своєї продукції, що було призупинене ще в лютому, а вже у серпні оголосили про остаточне згортання діяльності на російському ринку.

Рішення, ухвалене самими компаніями, а також європейським регулятором стало шоком для російської телекомунікаційної індустрії. Сукупно Ericsson та Nokia контролювали половину цього ринку в Росії, а решту ділили між собою китайські компанії, такі як Huawei, ZTE та дрібніші постачальники. Водночас частка європейських постачальників у ключових російських гравців з так званої "великої четвірки" операторів МТС, Білайн, Мегафон і Теле 2, була визначальною, особливо у мегаполісах, насамперед у Москві та Санкт-Петербурзі.

Під заборону поставок потрапило не лише обладнання Ericsson та Nokia, а й програмне забезпечення, на якому воно працювало і потребувало постійного оновлення та підтримки виробника. Все це завдало сильного удару російській телекомунікаційній індустрії: впровадження та розвиток мереж 5-го покоління (5G) було перенесене на кінець 20-х років, а вартість обладнання для галузі зросла в середньому в 1,5 раза через зміни ланцюгів постачання, впровадження "сірих схем" і зростання кількості посередників, що допомагають ввозити обладнання в обхід запроваджених проти Росії санкцій.

Та і цей канал поступово закривається. Навесні 2026 року Європейський союз ввів повну заборону на поставки телекомунікаційного обладнання в Киргизстан, в карїну, що входить до одного митного союзу з Російською Федерацією і яку європейські регулятори звинуватили в реекспорті цієї продукції росіянам.

Прямі поставки з Німеччини

А втім, попри заборону поставок високотехнологічне обладнання все одно знаходило шляхи в Росію. І це не завжди були віртуозні схеми, покликані заплутати європейських регуляторів та замести сліди. Складні бюрократичні процедури в структурах ЄС, що відповідають за відстежування митних процедур, недофінансування та брак спеціалістів, дали можливість відносно невеликим постачальникам залишатися непомітними для антисанкційного контролю. Цю проблему визнає в своїх інтерв’ю спецпредставник ЄС з питань реалізації санкцій Девід О’Салліван, який заявляє, що моніторингові групи першочергово звертають увагу на аномальний характер поставок чи на великі партії, а відстежувати кожну поставку в них просто немає ресурсів.

"Якщо ви поїдете в Київ, в Інститут судової експертизи, ви зможете побачити після розбирання, звідки беруться компоненти, і, на жаль, вони поступають в основному із західних країн, чи то США, ЄС, Швейцарія чи Великобританія. Це ганьба для всіх нас", – говорив він британському The Guardian.

Невеликі компанії засвоїли цей урок. Вони ділять великі поставки на декілька частин, вказуючи їх в різних митних деклараціях. Щоб збити з пантелику державні органи європейських країн, опис товарів кілька разів пропускають через автоматичний переклад, що робить його незрозумілим для "розпізнавання за ключовими словами", використовують в деклараціях митні коди не всього виробу, а його запасних частин, що також ускладнює процес контролю.

Так, наприклад, невелика німецька компанія, зареєстрована в Дюсельдорфі, Glotech GmbH, що спеціалізується на логістичних операціях, з 2022 року ввезла в Росію товарів на 41,7 млн євро.

У громадському інформаційному просторі компанія майже згадується. Хіба що у квітні 2026 року німецький бізнесмен, засновник WR Group та один із кандидатів на пост президента FIDE Вадим Розенштейн оголосив про укладання з нею партнерської угоди на 250 тисяч євро. Сам Розенштейн також згадувався у розслідуваннях ЗМІ щодо зв’язків його бізнесу з Росією.

Згідно з базами митних декларацій, таких як Import Genius, значна частина цього об’єму припадає на постачання Glotech GmbH підсанкційного обладнання компаній Ericsson та Nokia. Причому значна частина цієї продукції була ввезена в Росію з Німеччини через Польщу та Литву вже після запровадження санкцій та заборони на такі поставки. Так:

• 22 вересня 2024 року Glotech GmbH ввезла через Польщу в Калінінградську область РФ телекомунікаційне обладнання Ericsson на 1,14 млн євро. Серед них базові станції Ericsson RBS 6601, радіомодулі Ericsson Radio 8808 та Ericsson Radio 2242, оптичні трансивери SFP/SFP+, оптоволоконний кабель, плати розширення транспортного інтерфейсу, силові кабелі живлення (DC) та модулі моніторингу. Вага вантажу становила 7,3 тонни. Цього обладнання вистачить, щоби повністю обладнати від 150 до 200 базових станцій.
• 25 червня 2024 року компанія ввезла на територію Росії 100 базових станцій Ericsson RBS 6601 загальною вартістю 740 тисяч євро. Вага обладнання становила 4,5 тонни. Згідно з накладною обладнання було виготовлене на китайській фабриці Nanjing Ericsson Panda Communications Company LTD. Того ж дня Glotech GmbH задекларувала поставку 2 тисяч деталей Ericsson під розпливчатим описом "частини телекомунікаційного обладнання", виготовленого латвійською фірмою Edge Optical Solutions. Вартість цього вантажу склада трохи більше 30 тисяч євро.
• 23 червня 2024 року ввезені базові станції Ericsson RBS 6601 вагою 4,7 тонни і вартістю 730 тисяч євро та електронно-оптичні модулі невідомого виробника на 36 тисяч євро.
• 14 червня 2024 року велика поставка в Росію також була роздроблена на кілька частин, частина опису товарів свідомо викривлена, як наприклад (COAXIAL FIDELNY CABLE OF 5 INCHES), що насправді є фідерним кабелем (coaxial feeder cable) і використовується в телекомунікаційній галузі. Вартість партії цього кабеля склала близько 300 тисяч євро, а її вага – майже 9 тонн.
• 6 квітня 2024 року компанія ввезла комунікаційні модулі Nokia (Flexi System Modul 084792A/472181A) на 150 тисяч євро.
• 14 жовтня 2023 року Glotech GmbH ввезла за двома деклараціями базові станції Ericsson RBS 6602 (400 тисяч євро) і RBS 6601 (330 тисяч євро) загальною вагою 6 тонн.
• 6 вересня 2023 року в Росію через Польщу були ввезені системні модулі цифрової обробки Ericsson Baseband 5216, блоки приймачів-передавачів Nokia (1800, 2600 і 800 МГц), радіомодулі Huawei RRU загальною вагою 6,7 тонни і вартістю 130 тисяч євро.

В цілому, за даними бази митних декларацій в період з 2022 до 2025 року Glotech GmbH організувала 122 поставки в Російську Федерацію. Не всі вони стосувалися телекомунікаційної галузі. Частина поставок також свідчить про те, що компанія ввозила і різноманітне вимірювальне та лабораторне обладнання, запасні деталі для верстатів, які перебували під суворими санкційними обмеженнями. Проте в номенклатурі поставок Glotech є і цілком невинні товари, як-от кілька тонн щіток для прибирання приміщень.

Майже всі поставки електроніки від Glotech GmbH призначалися для одного російського отримувача ТОВ "ВТС" зареєстрованого в Москві. За підсумками минулого року компанія отримала виручку в 1,9 млрд рублів (20 млн євро), а сама компанія на своєму сайті повідомляє, що постачає та виробляє обладнання для вентиляції та кондиціювання приміщень. Кінцевою контролюючою стороною цієї російської фірми є приватна VTS Group з Люксембурга. Невідомо, чи сьогодні вона продовжує здійснювати операційне управління російським бізнесом.

Glotech GmbH: німецький бізнес з російським корінням

Логістична фірма Glotech була заснована в Дюссельдорфі в травні 2014 року Євгеном Суперфіним та Євгеном Щукіним. Обидва вихідці з Росії.

Євген Щукін уродженець Санкт-Петербурга, де досі проживають його близькі родичі. Сам він – громадянин Німеччини і, судячи з усього, вже не має російського громадянства (проте раніше воно у нього було, внутрішній російський паспорт востаннє він отримав у липні 2003 року). За даними баз авіаперельотів в Росію, в цю країну він в’їжджав за своїм німецьким документом.

Євген Суперфін теж уродженець РФ, міста Клинці Брянської області, але на відміну від свого партнера Щукіна має і внутрішній, і російський закордонний паспорт. В Росії Євген Суперфін буває наїздами, а постійно проживає найімовірніше у Швеції.

В публічному інформаційному просторі компанія практично не згадується. Хіба що в квітні 2026 року засновник WR Chess Вадим Розенштейн оголосив про укладання з нею партнерської угоди на 250 тисяч євро.

Ще один партнер Glotech GmbH – шведська Superfin Invest AB із Мальме, заснована Володимиром Суперфіним, теж вихідцем з Росії та, ймовірно, близьким родичем Євгена Суперфіна.

Superfin Invest AB – це група компаній, якій напряму та через Володимира і Євгена Суперфіних належить понад десяток фірм в Німеччині та Швеції. Більшість з них (VES Beteiligung GmbH, Workforce Rhein Ruhr GmbH, Workforce Rhein Ruhr GmbH, Aldega GmbH, Baupartner Ausbau GmbH тощо) створені в період з березня 2022 до 2025 року. Та це не все. Наприклад, історія Supertransport Logistik Sweden AB починається у 1989 році, а в своєму портфоліо на сайті компанія вказує як успішні кейси лише поставки в Росію та Білорусь.

Зрештою, ще однією людиною, пов’язаною з Glotech, є уродженець російського Єкатеринбурга Дмитро Матюшин. Разом з Євгеном Щукіним він керує зареєстрованою з Glotech GmbH за однією адресою в Дюссельдорфі компанією Cabletrade GmbH.

Матюшин – російський бізнесмен і менеджер, пов’язаний із великою російською корпорацією. Він є засновником і керівником трьох російських компаній в Єкатеринбурзі: ТОВ ВП "НГМ", ТОВ "НГМ" та ТОВ ТД "КА". Ці компанії спеціалізуються на постачанні промислового обладнання та електрообладнання. Вони ж є постійними учасниками тендерів для російських державних структур, зокрема слідчих ізоляторів у Свердловській, Ярославській та Брянській областях, а також академії Федеральної служби охорони (охороняє високопосадовців РФ, зокрема президента РФ Володимира Путіна) в Орловській області.

Крім того, Дмитро Матюшин керує компанією ТОВ Торговий дім "Кабельний Альянс", зареєстрованою в Санкт-Петербурзі. Офіційні засновники цієї структури – бізнесмени з Єкатеринбурга Володимир Тихонов та Юрій Черепанов. Серед державних замовників їхньої продукції – російські структури, пов’язані з держкорпорацією "Росатом", структури ФСВП (контролює російські в’язниці та колонії) і та ж Федеральна служба охорони.

Також Матюшин є керівником однойменної компанії в Єкатеринбурзі. Ця компанія на своєму сайті пропонує, наприклад, так звані "саперні проводи", які використовуються, зокрема, у військовій справі.

Судячи з усього, всі ці компанії входять до периметра великого російського холдингу "Кабельний альянс", який об’єднує кілька провідних заводів галузі – "Електрокабель" (Володимирська область), "Сібкабель" (Томськ) та "Уралкабель" (Єкатеринбург) – і випускає близько 170 тисяч видів виробів для енергетики, нафтової промисловості, зв’язку й інших сфер.

Зі свого боку холдинг перебуває під повним контролем Уральської гірничо-металургійної компанії (УГМК) російського олігарха Іскандера Махмудова. Через російське вторгнення в Україну Махмудов перебуває під санкціями ЄС, США, Великої Британії та інших країн. У квітні 2025 року російський Forbes оцінював його статки в $9,7 млрд.

Після потрапляння під санкції Махмудов передав свою частку в бізнесі УГМК Даніяру Камілову, сину колишнього міністра закордонних справ Узбекистану, уродженцем якого є і сам Махмудов. Водночас він зберіг за собою неоперативний контроль за бізнесом. Разом зі своїм партнером Андрієм Бокарєвим ($4,9 млрд за версією Forbes Russia) Махмудов є співвласником компанії "Лабораторія 2050" – центру промислового дизайну нового покоління. Серед проєктів центру: дизайн маневрового локомотива ТЕМ23 та нового поїзда метро "Москва 2024", а також дизайн інтер’єру приміського поїзда "Іволга 3.0". Цей бізнес також потребує значних закордонних постачань електротехнічного обладнання.

Попри запровадження секторальних санкцій з боку Європейського Союзу, США та інших країн, Російська Федерація, використовуючи різноманітні схеми, продовжує закуповувати критично важливі компоненти для економіки й оборонного комплексу. Наприклад, у 2023 році німецькі компоненти знайшли в ракетах "Кинджал" та "Іскандер", зазначало російське видання The Bell.

Водночас у своїй статті група економістів з Інституту економічних досліджень у Мюнхені, Цюрихського та Вюрцбурзького університетів зазначає, що використання розгалуженої мережі посередників – лише один із каналів постачання підсанкційних товарів, хоча й найбільш відпрацьований з погляду логістики. Серед інших прикладів – розмитий опис товарів, що постачаються, у митних деклараціях та постачання під виглядом транзиту, коли номінальним одержувачем вантажу вказувалася третя країна.

Останній канал імпорту товарів до Росії, про який пишуть автори, добре відомий – це реекспорт через треті країни. У перші місяці війни обсяг постачань через цей канал був невеликим – від $1,9 до $13,2 млн у період із квітня до серпня. Але згодом він різко зріс. Із вересня 2022 року до січня 2024 року обсяг імпорту через цю лазівку становив $24-58 млн на місяць, що відповідає 13% та 24% середньомісячного довоєнного рівня відповідно. У 2024 році влада ЄС посилила контроль за реекспортом, і обсяг постачань знизився до $7-17 млн на місяць.

"Експортні заборони – дієвий інструмент, але лише за умови, що вони є всеосяжними, запроваджуються негайно та підкріплені реальним правозастосуванням. У міру того як ЄС продовжує спиратися на санкції як на ключовий інструмент зовнішньої політики, опрацюванню та реалізації експортних заборон слід приділяти не менше уваги, ніж їхньому публічному оголошенню", – підсумовують економісти.