Предиткевич Олександр: «Наші друзі та рідні гинуть на війні - і ми не можемо залишатися осторонь»
Інтерв’ю з адвокатом, громадським діячем та засновником Глобального економічного Україно-Іспанського форуму
У листопаді 2025 року Гіга потрапив до лікарні у важкому стані після складної операції. Через погіршення здоров’я він був змушений скасувати заплановані концерти та проходив тривалу реабілітацію.
8 грудня журналіст Віталій Глагола повідомив, що співаку ампутували ногу через серйозні післяопераційні ускладнення. За його даними, різке підвищення рівня цукру спричинило критичні порушення кровообігу, і лікарі ухвалили рішення про ампутацію, щоб врятувати життя пацієнта. Артист перебував у комі, його стан оцінювали як критичний.
12 грудня ЗМІ з посиланням на джерела повідомили про смерть Степана Гіги — серце артиста зупинилося. Йому було 66 років.
Степан Гіга народився 16 листопада 1959 року в селі Білки на Закарпатті. Музичні здібності проявилися ще в дитинстві: він співав у шкільному ансамблі та грав на баяні.
Після школи працював слюсарем і водієм, служив в армії. До Ужгородського музичного училища вступив із четвертої спроби, закінчив його екстерном. У 1983 році продовжив освіту в Київській консерваторії й став солістом популярного синтез-гурту «Стожари».
Згодом повернувся на Закарпаття, де працював солістом обласної філармонії. Пізніше заснував джаз-рок гурт «Бескид», займався аранжуванням, написанням музики та відкрив власну студію GIGARecords.
У 1995 році випустив дебютний альбом «Друзі мої», а в 1998-му отримав звання Заслуженого артиста України. Другий альбом «Вулиця Наталі» (2002) став проривом: Гіга отримав перший в сучасній Україні «Золотий диск» за продаж понад мільйона копій. Того ж року йому присвоїли звання Народного артиста України.
У доробку Степана Гіги десятки композицій, але саме «Яворина» та «Сон» стали ключовими хітами, які закріпили за ним статус одного з найвпізнаваніших артистів української естради.