“Вся російська рать” Андрія Задираки. Екс-чиновник зі звʼязками з країною-агресором здійснював рейдерські захоплення землі громади на Житомирщині

Допоки сам Задирака переховується від українського правосуддя в Греції, в Україні його судять за підозрою в шахрайстві, його партнери справно платять в російський бюджет мільйони рублів, допомагаючи щодня вбивати українців на фронті і в тилу. В тому числі – і в Житомирській області, пише КР.

У ніч на  11  січня 2026 року росіяни завдали чергового удару по території Житомирської області. Під атакою ворога була критична інфраструктура. У регіоні запровадили аварійні  відключення електроенергії. Зокрема,   без світла залишаються жителі Коростенського району.  Кількома днями раніше  на територію Житомирщини впали уламки збитої ракети Х-101, однієї з тих, що їх росіяни сотнями щомісяця запускають по Україні разом із “шахедами”, “калібрами” та іншими боєприпасами, які несуть смерті мирному населенню країни. Фінансовані з державного бюджету росії, ці ракети та шахеди містять в собі і частину прибутків з українського бізнесу Андрія Задираки – колишнього топ-менеджера Державної продовольчої зернової корпорації, а нині ділка з Житомирщини, що має низку партнерів у росії, які і сплачують податки на війну з Україною.

ЗМІ уже неодноразово писали про те, що нині Задирака переховується від українського правосуддя в Греції, оскільки в суді слухають справу про його причетність до шахрайської схеми з виведення з-під контролю міської громади Малина понад 1,5 тис га земель вартістю понад 600 млн грн. Схема полягала у фіктивному “відродженні” колективних сільгосппідприємств, забутих в Україні з середини 2000-х, і переписуванні належних їм колись земель (а нині це землі громади) на приватних осіб. За організацію схеми Задираці загрожує до 12 років вʼязниці, через це на судові засідання (коли вони відбуваються, а не зриваються адвокатами) він включається з Греції.

Андрій Задирака

Співпраця з терористами

Медіа виявили, що оскільки під час судового розгляду абсолютно реалістичною виглядає перспектива арешту і заморожування активів Задираки, частину з них він почав розпродувати, частину переписувати на підставних осіб, наприклад, на власного тестя. Одним із таких “партнерів” для Задираки став підприємець з Луганщини Віктор Шпиталенко, з яким вони повʼязані через КБВ ТОВ “Острозька зернова компанія”. Її заснували Задирака разом із тестем Іваном Логвинюком, а Шпиталенко там впродовж багатьох років є суборендарем земельних ділянок. Також на Шпиталенка буквально наприкінці листопада 2025 року переписали активи, формально записані на тестя Задираки, зокрема, компанію ТОВ “Агро Інвест Лугини” з понад 3300 земельних ділянок в управлінні.

В одному із матеріалів були наведені факти, які прямо вказують, що “містком” між Шпиталенком і Задиракою став бізнес-партнер останнього, також родом із Луганщини, Олександр Кураков. Журналісти виявили, що вже після початку повномасштабного вторгнення Кураков перереєстував один зі своїх луганських бізнесів за законами країни-агресорки, ба більше, сплатив до її бюджету сотні тис. рублів. У Задираки з ним є спільна компанія - ТОВ “Агропаладіум - Плюс”. Він же представляє інтереси Задираки в таких активах, як “Каширська зернова компанія”, “БСК Агро” та “Поліська аграрна група”.

Перереєстрована в росії компанія, про яку йдеться – це мажоритарна частка в ТОВ “Агромонтажник”, зареєстрованому на тимчасово окупованій території Луганської області в селищі Дзержинського. Сфера діяльності – оренда і управління власною нерухомістю. Перереєстрацію за російськими законами було здійснено в жовтні 2022 року після ухвалення кремлем рішення про “прийняття” Луганської області до складу росії. І оскільки частка Куракова становить 84%, навряд чи така перереєстрація могла б відбуватися без його відома.

У ЗМІ Куракова називали колишнім топменеджером Павла Бабіча. Зараз це ще один агропідприємець на Житомирщині, який також повʼязаний із росією – він розвиває бізнес на кошти “олігарха зі “списку Кремля” Данила Хачатурова, ексвласника санкціонованої США компанії “Росгосстрах”. Через це він також може стати фігурантами справи про колабораціонізм. Раніше і сам Бабіч був представником в Україні “Росгосстраха”, а його агрофірма “Провагроінвест” раніше називалась Страхова компанія “Провідна”.

Фунт і реальні гравці

За даними учасників ринку, Віктор Шпиталенко, будучи бізнесменом середньої руки в Луганській області, де-факто не є фінальним бенефіціаром угод з управління активами Задираки чи отримання над ними повного контролю. До цього процесу залучили більш системного “гравця” - групу компаній родини Оденчук, також з Луганщини, а саме з нині окупованої території Троїцького району.

Компанія Шпиталенка - ФГ “Віктор” (30053491), яка є одним із партнерів Задираки, разом із компанією Оденчуків “Агрофірма Привілля” (31844498) ще в 2010 році заснували на Луганщині “Асоціацію товаровиробників сільськогосподарської продукції Луганщини “Солард” (37057267). Крім того, ФГ “Віктор” та “Привілля” разом були співзасновниками в Києві ТДВ «СК „АГРОПОЛІС“» (38451237) - спеціалізованої страхової компанії зі страхування аграрних ризиків (зараз перебуває в стані припинення).

Однак на початку повномасштабного вторгнення Дмитро Оденчук не просто перереєстрував бізнес за законами країни-окупанта, але й отримав в росії разом із сином ідентифікаційні податкові номери та сплатив до тамтешнього бюджету щонайменше 30 млн рублів, які очевидно пішли на вбивство українців на фронтах так званої “СВО”.

Дмитро Оденчук. Фото: kurkul.com

За даними YouControl, до групи компаній родини Оденчуків входить понад десяток фірм сільськогосподарського спрямування в Луганській, Івано-Франківській, Закарпатській, Львівській областях. Тепер вони хочуть розширити свій вплив на Житомирщину. Особливу увагу привертають три фірми в управлінні Оденчуків. Це фермерське господарство “Привілля. Дак”, ПСП “Агрофірма Привілля”, ТОВ “Десть”. Це діючі, з різноманітним рівнем завантаження компанії, зареєстровані відповідно до українського законодавства.

Дмитро Оденчук із сином Ярославом, фото: kurkul.com

Але є проблема: компанії з такими ж назвами є і в російському єдиному державному реєстрі юридичних осіб (ЕГРЮЛ). Так, ООО “Десть” присвоєно російський податковий номер 9404001038, ООО “Приволье” - 9404006646, а КФХ (“крестьянское фермерское хозяйство”) “Приволье. Дак” - 9404006710. В усіх трьох випадках засновником вказаний Оденчук Дмитро Олексійович з російським ІПН 312344394506. Частина компаній уже ліквідовані або перебувають в процесі ліквідації. Або ж Оденчук формально оскаржує їхню реєстрацію в обласному суді “ЛНР”, що саме по собі є актом визнання окупаційної “влади” і її “повноважень”. До слова, Оденчук також є частим “гостем” у російських судах. До прикладу, в 2023 році він разом з братами відсуджував у Білгородській області право набути спадщину - автомобіль від померлих батьків, які, ймовірно, проживали в регіоні. Опосередкованим підтвердженням цього може бути той факт, що в профілі ВК Оденчука багато людей з таким же прізвищем мають стосунок саме до цього регіону.

З любовʼю до “соотечественников”

Також в “реєстраційних документах” вказано, що ООО “Десть” було раніше засновником ТОВ “Белокуракинский” (ИНН 9404000475), компанії, серед видів діяльності якої вказано сільськогосподарські напрямки.

В свою чергу, КФХ “Приволье. Дак” в 2025 році виступило співзасновникомРегіонального обʼєднання роботодавців “Союз промисловців та підприємців Луганської народної республіки” (ИНН 9403029714). Це регіональне обʼєднання, що сприяє бізнесу після “приєднання” “ЛНР” до росії внаслідок незаконного референдуму у 2022 році. Так само співзасновником Союзу виступило ТОВ “Агропромышленная компания” (ИНН 9404001912), яка належить Олексієві Оденчуку - брату Дмитра.

Наявність компаній з російською реєстрацією (як і податкового коду росії у Оденчука) викликає питання щодо сплати податків. На щастя, ця інформація в росії є відкритою і зберігається на чисельних агрегаторах даних. Завдяки цьому, можна легко зʼясувати, що ТОВ “Приволье” тільки за 2024 рік заплатило в бюджет країни-агресорки понад 33 млн рублів. податків. Компанія брата Олексія була в цьому плані набагато “скромнішою”, принісши російській держказні 3 млн рублів.

Та ще набагато “цікавішим” є звʼязок компаній Оденчука із машиною російської імперської пропаганди, яка контролюється Службою зовнішньої розвідки рф. Увагу привертає “оригінал” ТОВ “Белокуракинский” в українському реєстрі (раніше це було приватне акціонерне товариство, код 00847363).

Так от, за даними YouControl, окрім компанії Оденчука “Десть”, в 2017-2018 роках в перелік бенефіціарів “Белокуракинского” увійшов такий собі Захаров Сергій Юрійович. Це не просто засновник чи директор багатьох луганських компаній, а ще й діяч “невидимого” пропагандистського фронту, однією із задач якого було формування в Україні “пʼятої колони” проросійськи налаштованих організацій, підривна робота яких згодом привела в цю країну війну. Захаров, зокрема, був засновником луганської місцевої ячейки організації “Русское наследие”, членом ради Луганської обласної організації Партії регіонів.

На порталі “Русский век”, який курується МЗС росії, свого часу було опубліковано матеріал, згідно з яким представники саме луганського “Русского наслєдія” увійшли до ВКСОРС (“Всеукраинский Координационный Совет организаций российских соотечественников”). Мережа “Россотрудничества” - спеціальної урядової організації із підтримки звʼязків зі співвітчизниками - курується в росії Службою зовнішньої розвідки, а керівники “русских домов” (центрів культури, де гуртуються “соотечественники” за кордоном), часто є співробітниками СЗР, писало кілька років тому у широкій розвідці видання Texty. 

Таким чином, «невинним»  акціонером «звичайного сільгосппідприємства в 2017-2018 роках був один із топових локальних пропагандистів із  прямим кураторством зі сторони СЗР росіі. Варто зазначити, що Оденчуки отримали в управління фірму уже після 2019 року. Проте очевидно - навіть за географічним принципом – не могли не знати, яку “бомбу уповільненої дії” для своєї репутації вони набувають.

Отже, такі тісні звʼязки Андрія Задираки із Олександром Кураковим, а також його бізнес-компаньона Віктора   Шпиталенка з родинним бізнесом Оденчуків і їхніми російськими коренями, можна сміливо говорити про те, що екс-чиновник ДПЗКУ, який переховується від українського правосуддя в Греції і чекає там на екстрадицію, досяг нового “дна” у поширенні ідей “русского міра” на Житомирщині наприкінці четвертого року повномасштабного вторгнення росії в Україну.