Після перемоги мріємо виспатися: миколаївські лікарі розповідають про військові будні

Миколаївська обласна дитяча лікарня розташована в такому мікрорайоні міста, що його ворог обстрілював з першого дня. Були такі будні, що персонал лікарні не полишав місце роботи, а навпаки - перевозив близьких до підвалів лікарні, де обладнане сховище. Щоб менше хвилюватись за дітей та рідних, а також не наражатись на зайву небезпеку під час пересування містом під обстрілами.

Була найважча година на початку гарячої фази війни, в перший день, - згадує тепер заступник директора з медичної роботи, дитячий лікар Ірина Шевченко. - Ми дійсно не знали, та не володіли алгоритмом дій під час війни. Але ми провели швидку нараду й сформували всім хворим комплекти ліків. В нас була повна лікарня пацієнтів, але вже зранку 24.02 батьки почали дітей вивозити з Миколаєва. Деякі були з хронічними захворюваннями, деякі вимагали реабілітації після реанімацій. Вже після того, як наші дочасно виписані пацієнти опинились в Західній Європі, ми почули гарні відгуки про нашу роботу від колег звідти.

Лікарня забарикадувалась. Всі великі вікна дитячої лікарні було щільно закриті мішками з піском та міцними щитами. І це не були зайві міри безпеки. Бо щотижня в районі розриваються ракети реактивної артилерії.

 Стикнулась дитяча лікарня з новим типом пацієнтів. Від 4-го квітня, коли ворог вдарив по площі поряд, всі 5 хірургічних операційних рятували цивільних людей, яки потрапили під обстріл.

І хоча характер поранення був для наших хірургів-травматологів незвичний, але ми розуміли що від часу транспортування цих людей залежить їх життя, тому як найближча лікарня ми взялись рятувати. До слави нашого персоналу: всі були врятовані.

Але так не завжди буває. З болем Ірина Станіславівна говорить що найважче в її сьогоднішній роботі говорити батькам про не врятованих дітей. На жаль такі випадки не поодинокі в Миколаєві. Всього за три місяці в зоні бойових дій в області загинуло 30 дітей. В першу чергу від касетних снарядів - цієї  безжальної зброї для захищених солдатів, а що вже казати про малечу. Але дитяча лікарня опікується захворілими у всій області, тому щодня бригади лікарів та реабілітологів мають виїжджати всупереч обстрілам рашистів.

Але це ще не всі пацієнти дитячої лікарні. У воєнний час патології новонароджених теж трапляються, деякі малюки потребують допомоги в боксах з киснем й нагальною температурою після від народження. Їх в лікарні вирішили не спускати у сховища в підвалах під час повітряних тривог. Бо дуже багато різних систем життєзабезпечення доєднано до такої дитини. Обладнали в приміщеннях за 2-ма стінами барокамери та персонал не полишає маленьких пацієнтів ніколи.

Були дні, коли в нас в лікарні залишалось дорослих вночі під час комендантської години більше ніж було дітей. - Згадує Ірина. - Дорослі дрімали на лавках та стільцях, а малюки в ліжках. Після перемоги в мене перше бажання - теж виспатись! Мабуть, 2 тижні буду спати.

Сьогодні, лікарі та медичний персонал Миколаївської обласної дитячої лікарні у прифронтовому місті продовжує надавати весь комплекс послуг, бо діти під час війни не облишають хворіти. Рятують життя маленьких пацієнтів, наражаючись на власну небезпеку небайдужі лікарі, яки залишились на своєму посту в місті, звідки половина населення евакуювалось.