Вдячна за можливість бути корисною - волонтерка Тетяна Новак

Як яхтсменка з Києва стала волонтеркою у Чернівцях
Ексклюзив
Вдячна за можливість бути корисною - волонтерка Тетяна Новак
Тетяна Новак (фото з особистого архіву)
16 Червня 2022, 10:57
читать на русском

Є люди, для яких жертвувати своїм часом, вміннями і ресурсами задля допомоги людям – життєво необхідно. До таких належить ексдиректорка рекламного агентства, яхтсменка з Києва, яка через війну опинилася в Чернівцях і одразу долучилася до команди волонтерів "Карітас Чернівці". Захоплена відданістю місцевих працівників благодійної організації їхньому служінню, вже має разом з ними плани на час після нашої Перемоги.

Після початку масштабних обстрілів столиці 24 лютого Тетяна з сином сподівалися на швидке завершення цього безумства. Нашвидку збиралися, переїжджали на інший берег Дніпра, де було безпечніше… За тиждень жінка прийняла запрошення подруги, яка вже виїхала з Києва, і вирушила до Чернівців. Син залишився у столиці.

У Чернівцях Тетяна з подругами жила на винайнятій квартирі. Попередній активний спосіб життя не давав зануритися у свої проблеми. Раніше вона була рекламісткою з великим стажем, яка, окрім відповідальності перед клієнтами за вироблення продукції, мала й відповідальність за своїх працівників, оренду приміщення, виплати тощо. Згодом вона захопилася яхтами – отримавши прогулянку на яхті як подарунок від друзів у складний період свого життя. Тож спершу це було просто задоволення, яке потім переросло в захопливу роботу. Так у житті жінки з’явився Київський міський крейсерський яхт-клуб "Кряк".

Я зрозуміла, що яхти - це сенс життя, сенс праці і задоволення, заради якого варто добиватися миру якнайшвидше, - розповідає Тетяна. - Тому що ти можеш змінити долю людей на краще, бути причетною до народженого щастя.

На яхті "Каталіна" організовували романтичні побачення для охочих - капітан Сергій Мельников на вітрилах і Тетяна за штурвалом. І нерідко ставали свідками того, як у людей зароджувалися стосунки, і клієнти потім дякували за причетність до їхнього свята…

Тетяна Новак (фото з особистого архіву)

Яхта - це інший світ. Я б хотіла, щоби кожна людина, хоч раз у житті, дозволила собі пройтися під вітрилом, - каже Тетяна.

Окрім романтичної сторони цього захоплення,  є й інша, ділиться Тетяна: "Шкоти, канати, вітер, ти відчуваєш, що ти з цією стихією – одне ціле. Є відчуття і задоволення, і відповідальності, і все вкупі дає такий адреналін, що ти з нетерпінням чекаєш цього". Ну і змагання, регата.

Отже, така активна людина, навіть вимушено переїхавши і втративши звичну зайнятість, не змогла нічого не робити. Тим паче, що ще від 2014-го долучалася до допомоги потребуючим і армії. "Від бездіяльності можна з’їхати з глузду, - каже, - тож активність - це моя натура, мої відчуття". Тетяна зайшла в один із місцевих чатів і побачила оголошення про потребу в волонтерах. Відгукнулася на оголошення від "Карітас Чернівці", від керівниці напрямку гуманітарної допомоги Валерії Мартинюк.

Оскільки Тетяна завжди любила спілкуватися з людьми, то волонтерство на пункті видачі гуманітарної допомоги "Карітас Чернівці" стало її віддушиною. Вона із задоволенням підбирала відвідувачам за потребою одяг, взуття, предмети побуту – за розміром, за кольором, за фасоном. І тішилася з їхньої втіхи.

Особливу повагу в пані Тетяни викликає робота, яку до початку великої війни вели і після перемоги продовжать у "Карітас Чернівці" з молоддю з інвалідністю. "Валерія займається надзвичайною справою – соціалізацією молодих людей з інвалідністю. Така молода і тонка дівчина, а з таким міцним стриженем",  - захоплюється волонтерка.

Тетяна Новак (фото з особистого архіву)

У нас на яхті одного разу відпочивали такі дітки, - пригадує Тетяна. – Їхні батьки, коли замовляли цю прогулянку, не попередили про особливості дітей, бо остерігалися, що їм відмовлять. Виявляється, таке буває. Та ми нікому не відмовляємо, у нас були і маломобільні бабусі на прогулянках, і молоді хлопці після травм…  А зараз, у воєнний час мені хотілося б зробити для таких людей щось – можливо, буденне для нас, але нетипове і святкове для них. Я запропонувала Валерії, що коли закінчиться війна і буде така можливість – приїхати з вихованцями "Карітас Чернівці" до Києва на прогулянку яхтою. Ми зробимо їм такий подарунок.

На прощання дружна родина "Карітас" також зробила Тетяні подарунок. На пункті видачі гуманітарної допомоги завжди після розпакування залишаються картонні коробки. З екологічних міркувань ці залишки завжди здають на вторсировину. Із зароблених коштів колеги хотіли подарувати людині, яка стала близькою, щось із "морської тематики". Першим спав на думку кулон у вигляді якоря, але це зразу відпало, адже "якір" - це точно не про Тетяну! Тож додому вона повезла іншу згадку: маленький срібний кулончик у вигляді штурвала.

Зараз Тетяна повернулася до Києва. Ще в Чернівцях вона постійно повторювала: "Усе розмінуємо і відбудуємо!" Тепер кожен на своєму місці наближає Перемогу. А дружба і взаємодопомога, яка зародилася в "Карітасі", примножать добро і любов у світі.