"Воєнний" День вишиванки-2022 охопить усіх – від немовлят до національних героїв: уже завтра

Цього року організатори свята з міркувань безпеки не закликають до масових заходів в Україні та не вказують точних адрес, де відбуватимуться події
Ексклюзив
"Воєнний" День вишиванки-2022 охопить усіх – від немовлят до національних героїв: уже завтра
18 Травня 2022, 12:58
читать на русском

Попри воєнний стан, День вишиванки традиційно святкуватимуть як в Україні, так і в світі. Щоправда, світове українство робитиме це, як і зазвичай, велелюдно і масово, а наша воююча країна зважатиме на ймовірні загрози. Та відзначення свята, яке виросло зі студентської ініціативи в Чернівцях до світових масштабів, уже 16 років є не лише улюбленим незалежно від віку, професії і регіону мешкання українців, а й принципово важливим. Адже воно не є заформалізованим, не містить якихось обов’язкових заходів, і будь-хто може до нього долучитися, просто вдягнувши вишиванку. Але ця дія означатиме, що ти – українець, або солідарний з Україною, поділяєш її цінності, цінуєш її культурну спадщину.

Про те, які особливості відзначення цьогорічного Дня вишиванки, Парламент.ua дізнавався у співзасновників і співорганізаторів свята, членів оргкомітету Лесі ВОРОНЮК та Олександра ТКАЧУКА.

"Настав час, коли культурні кордони слід захищати агресивно"

Цього року гасло свята - "Вишиванка – духовна броня українців". Як розповідає ініціаторка свята Леся Воронюк, яка ще студенткою факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича запропонувала ідею "Всесвітнього дня вишиванки" у 2006 році, гасло виникло ще після Нового року, а потім, на жаль, дуже сильно підтвердилося і відгукнулося з початком повномасштабної війни.

Гасло зрозуміле – адже вишиванка здавна вважалася оберегом, але зараз вона ще більше сакралізувалася, - пояснює Леся Воронюк. - Раніше українці до вишитої сорочки ставилися більш побутово, аніж зараз. Тепер же, особливо в останні десятиліття, вона стала символічною, сакральною річчю в житті українців. Також кажучи про вишиванку як "духовну броню", маємо на увазі всю культурну спадщину – і мову в тому числі. Тобто вишиванка – це те, що захищає наші культурні кордони. Як бачимо, за них так само треба боротися і відстоювати.

І настав той час, коли їх треба відстоювати агресивно. Тож якщо раніше ми щось ще толерували і в конфліктних ситуаціях намагалися бути виваженими як освічені люди, інтелектуали, як принаймні виховані люди – то тепер така поведінка абсолютно недоречна. Треба бути наполегливими і стійкими".

Леся Воронюк (Фото: Фейсбук)

Щодо цьогорічного відзначення в Україні, організатори закликають не влаштовувати масових акцій у зв’язку із питаннями безпеки, через можливі непередбачувані ситуації та повітряні тривоги.

"Більшість величезних масових заходів відбуватимуться за кордоном, і цього року дуже відчутно ми працюємо із МЗС та українськими діаспорами, - продовжує ініціаторка свята. - Все, що ми не зможемо цього року зробити в Україні – бере на себе світове українство. Тобто в кожному місті, де це можливо – найбільш велелюдні мітинги, хода у вишиванках і презентація української культури. Тобто ми закликаємо світове українство використати цей день як майданчик, коли згадують не тільки війну в Україні, але й українську культуру. І хочемо загалом побільше пояснити світові про Україну. Бо ми чимало працюємо із закордоном, і знаємо, що зараз відчувається шалений голод на інформацію про Україну. Люди хочуть розуміти, що ми захищаємо, і кого вони, іноземці, мають захищати. Чому наша війна є для них некомфортною і чому цю некомфортність вони мають через нас терпіти – наприклад, підвищення цін, перебої з газом тощо".

Леся Воронюк (Фото: Фейсбук)

Чимало важливих подій заплановані на цей день і в місті народження Дня вишиванки – у Чернівцях. Хоча навіть тут організатори задля безпечного проведення навіть у пресрелізі не вказують точних адрес, де проходитимуть акції. На щастя, в цьому найменшому обласному центрі все дуже компактно і всі локації зазвичай відомі.

"У Чернівцях у нас буде традиційна акція "Народжені у вишиванках": вранці даруємо вишиванки новонародженим малюкам у пологових будинках – усім, які народилися цього дня. Цифра буває різна, тож беремо "з запасом", - розповідає пані Леся. - Це моя улюблена акція, найбільш чуттєва, її не можна скасовувати за жодних умов, ми навіть під час карантинів її дуже обережно проводили, адже йдеться про наступне покоління українців. Буває, що вже через кілька років, коли дитина підросла, батьки скидають нам її фотографію у першій вишиванці, хтось у тих сорочечках від нас хрестив дітей. Так складається сімейна історія, яка має український контекст. Така акція відбувається у 25-ти країнах світу: ми через посольства передаємо вишиті сорочечки за кордон, і коли новонароджену дитину реєструють у посольстві (а це означає, що її батьки не відмовилися від українського громадянства і реєструють нового громадянина України), тоді він отримує вишиту сорочку".

День вишиванки (Фото: Фейсбук)

Родзинкою цьогорічного святкування є презентація відшитої сорочки… Степана Бандери!

"У рамках проєкту "Вишивка в одязі видатних українців" дослідниці та майстрині вишивки вперше знайшли фотографію Степана Бандери у вишитій сорочці, якої немає ніде в публічному доступі, - пояснює Леся Воронюк. - І вони цю сорочку відшили.  Знайшли в його музеї у Стрию. На цю презентацію приїде директор цього музею, а також вишивальниці зі Львова і Києва. Буде четверо людей. Одна сорочка, а подій вистачило на цілий проєкт – тому що одні шукали й досліджували, інші відшивали, інші кроїли. Ми навіть цього року в прес-релізі дозволили собі дещо відійти від класичної подачі інформації, написали, що презентація сорочки Степана Бандери "відбудеться за участі Степана Бандери". Так образно".

Ще одна цьогорічна цікавинка - музичний лекторій.

Його готуємо із музичними виконавцями і дослідниками історії музики, - пояснила ініціаторка свята. - Йтиметься про те, що росіяни постійно крали в нас пісні, перекладали їх російською, а потім називали своїми. "Поручик Голіцин", якого співав Малінін – це наша "Ой ти ковалю", "Яблучко", під яке танцюють російські моряки – це українська пісня. Та навіть у сучасному російському Гімні є фрагменти, вкрадені у нашого Миколи Лисенка. Ми цю роботу розпочали з трьох чи чотирьох пісень, а назбиралося на цілу годинну програму. Це буде формат не просто концерту, а музичного лекторію, коли музикант-виконавець розповідає історію створення двох пісень, хто де і в кого вкрав і як виглядав оригінал. Вражаючі факти. Навіть для нас, що ми багато працюємо з культурою і культурною спадщиною – було багато невідомого. Так довго вторинна Росія намагалася забрати нашу первинність – це досі нами ще не осмислено. І роботи тут, напевно, ще на цілі покоління.

"Війна вчить, що нею не можна прикриватися"

Серед численних акцій у Чернівцях – безкоштовний показ документального фільму "Спадок нації" в кіномистецькому центрі ім. Івана Миколайчука.

"Ми орієнтуємося зараз на аудиторію переселенців, але також і на всіх, хто захоче прийти, - зауважує Леся. - Фільм є у вільному доступі в інтернеті, але з досвіду бачимо, що люди приходять на нього тому, що хочуть побачити його на великому екрані і поспілкуватися. Тому робимо це - вкотре…"

Засновники і організатори у попередні 15 років відзначали свято і тут, в місці його народження у Чернівцях, і в столиці, і за кордоном… Цього року ініціаторка і головна натхненниця Дня вишиванки Леся Воронюк буде святкувати в Чернівцях.

"Так і планувала від самого початку – бо ми працюємо над створенням Музею української вишиванки, і це є зараз нашим найбільшим проєктом.  Уже 1 березня навіть мали плани виходити на демонтажі в приміщенні, у нас готовий проєкт. Але зараз це все зупинилося, це небезпечно – розпочинати ремонти в центрі міста. Тож пішли іншим шляхом: просто прибрали приміщення від будівельного сміття і в такому артхаузному вигляді будемо проводити перші заходи".

І хоч у публічному релізі організатори навіть не вказують адреси локацій – ні музею, ні пологового, куди їдуть з подарунками, ні навіть скверу, де проходитиме музичний лекторій, свято буде.

"Ця війна вчить – уже впродовж останніх 8 років - що не можна прикриватися війною і все забороняти (культурні заходи, концерти, зібрання - а дозволяється лише сісти і виривати собі коси). Ми пішли іншим шляхом. Враховуючи все, що відбувається, і будучи в постійному контакті з військовими, волонтерами, ми розуміємо, що слід по-перше, тримати цей культурний фронт, а по-друге, тримати самого себе вкупі. Це складне завдання, дуже. Бо чи не кожного дня приходять повідомлення про загибель когось із друзів чи знайомих. Але це єдиний вихід – іти до перемоги. Це навіть не те, що самі собі придумали – так твердять і психологи. Треба бути раціональним і корисним".

Леся Воронюк і Олександр Ткачук (Фото: Фейсбук)

Цього року натхненниця свята буде у вишитому вбранні в патріотичних кольорах.

"Я буду в не дуже давній сорочці, але вона вишита жовто-блакитним, це сорочка 70-х років від Полтавщини, - ділиться Леся Воронюк. - Хочеться бути в наших кольороах. Хочеться світлого і свого. Це мені передали в подарунок – знаючи, що я збираю вишиванки і що цим святом займаюся. Так вона "з рук в руки" в мене й опинилася.

Хоча, звісно, найбільша колекціонерка у нашій родині – це мама (буковинська письменниця Віра Китайгородська – ред.), вона зібрала 300 сорочок. Є в цій колекції сорочки, які бабуся вишивала, кілька сорочок придбала я. У мене є непогана колекція сорочок сучасних дизайнерів. Розумію, що згодом і вони матимуть цінність, і за ними дуже цікаво прослідковувати еволюцію вишитого одягу і етноодягу. Іноді навіть зав’язуються суперечки, що "зараз якось не так вишивають", існують якісь внутрішні вузькопрофільні, фахові дискусії. А як на мене, то за сорочками дуже цікаво спостерігати еволюційний процес, як змінюються смаки українців, і це завжди дуже тісно пов’язане з культурними умовами. Перша і головна умова, як виявилося – це те, що ми собі можемо дозволити купити. Це – про пересічного українця. Ринок на неї відреагував, і тому з’явилося дуже багато сорочок машинної вишивки. Друге – це те, через що ми пройшли в період 90-х років і радянського спрощення. Тоді пішла мода на дуже яскраві сорочки. Історію вишитої сорочки ніколи не розглядаю тільки в розрізі етнографії, для мене це такий комплексна візія: етнографія, історія, політика, і звичайно що економіка - дуже і дуже сильно".

"Даруємо вишиванки захисникам"

Ще один співорганізатор свята, успішний режисер-документаліст Олександр Ткачук наразі служить в територіальній обороні. Поки він на місці в Чернівцях, але наказ про відправку в інші регіони може трапитися коли завгодно, хоч і завтра. Та Сашко цим не переймається. Каже, що у Дня вишиванки є  цілий оргкомітет. Але тим часом, поки він на місці – активно включається в роботу з підготовки свята. Адже переконаний, що "головне - добра підготовка, а вже в сам той день усе буде добре".

Серед цьогорічних тематичних акцій – "Подаруй вишиванки захисникам". Сашко вважає її однією з найголовніших.

"Тому що вона буде відчутною для багатьох і матиме потужне символічне значення. Вона відбувається не вперше, ми робили її і раніше, але цьогоріч вона знову набула дуже серйозної актуальності".

Йдеться про те, аби якомога більше захисників на фронті отримали в подарунок духовну броню. Наразі вже десятки сорочок від майстринь поїхали до хлопців на передову. А ще організатори розробили "тактичну вишиванку" - котонову футболку з машинною вишивкою, комфортну для носіння в полях, пасує до однострою, довговічна і практична. З українським візерунком з тризубами і за доступною ціною. Долучатися до фінансової підтрики цієї акції, яка не завершиться одним днем, організатори закликають громадські організації, волонтерів, фонди, бізнес, діаспору і всіх небайдужих.

Олександр Ткачук (Фото: Фейсбук)

"Ця акція була задумана ще в 2015 чи 2016 році, а зараз ми її продовжуємо, масштабуємо, - каже Олександр. - Я подумав і вирішив, що було би непогано з точки зору військового мати таку футболку, яку реально можна носити на щодень. Бо ж вишиту сорочку шкода – зазвичай вона біла, і від "польових умов" може швидко зіпсуватися. Хоча, звісно, якщо подумати – то колись саме такі білі і носили щодня… Але ж усе змінюється, є інші рішення, тож запускаємо футболки і сподіваємося, що ця акція "зайде" і ми зможемо зібрати багато коштів і відправити це для підтримки бойового духу воїнів".

Сашко нагадує, що зараз "ми захищаємо, повертаємо своє і відстоюємо свої кордони як територіальні, так і інтелектуальні". Додає, що широкомасштабна війна додала особливостей і розмаїттю святкових подій, і риториці свята.

"Плануємо в музеї, який ми "запустили" поки що лише інформаційно, влаштувати виставку ікон, написаних на ящиках з-під патронів. Уже зібрали експонати, - повідомляє Сашко. Також хвалиться вишиванкою Степана Бандери, сподівається міцно закріпити цю інформацію і "трохи потролити москалів". Сміється щодо своїх "радикальних висловлювань":

"Частина українців, які добре вчили історію, знали родинні історії про поведінку росіян-москалів, усвідомлювали це і намагалися доносити. Але більшість людей під впливом радянського минулого, пропаганди радянської і російської – серед них було якось не прийнято говорити так відверто. А зараз, коли вже всі побачили ті звірства, які чинять росіяни, їх поводження на війні, розмови з родичами – всі побачили культурну і цивілізаційну прірву між нами. Тож зараз добирати політкоректні слова не видається доцільним. По-перше, емоції переповнюють, по-друге, є факти. І це все потрібно закріплювати в інформаційному полі, в мізках українців, щоби не забулося, щоби донеслося наступним поколінням, щоби ми знову не стали на старі граблі – ні в найближчий час, ні колись пізніше. Саме тому в нас зараз такі меседжі, і я б не сказав, що вони якісь радикальні – вони правдиві, справедливі. Ми і раніше історію не замовчували. Серед відзначень Дня вишиванки був рік, присвячений політв’язням радянського і російського режиму, робили виставку у Верховній Раді, інсталяцію в столиці, показували, нагадували про людей, українців, які страждали і гинули від рук системи лише через те, що вони українці, що вдягали вишиванки і так ідентифікували себе як українці. Тож цю тему тримаємо давно. У фільмі "Спадок нації" також. Наша культурно-просвітницька діяльність заточена на таке інформування, і ми давно про це говорили – просто, можливо, зараз говоримо дещо емоційніше. В принципі, як і всі зараз. Навіть на телеканалах ведучі дозволяють собі говорити так, як ніколи раніше".

"Ми живемо реально в історичний момент цивілізаційного зламу"

Після успіхів Сашкових фільмів – і "Спадку нації", який демонструватиметься завтра в День вишиванки, і стрічок: "Соловей співає", "Хто ми" - режисер має нові задумки:

"Після прем’єри "Хто ми", туру Україною, після того, як фільм органічно "вистрілив" на ютюбі – багато людей питали, чи буде продовження. Очевидно, що воно має бути. Після перемоги. Так, у мене вже є ідея, і навіть є робоча назва майбутнього фільму. Це що стосується моїх творчих планів. А загалом я впевнений, що після перемоги буде безліч реальних історій, про які не те що можна – треба буде знімати фільми: документальні, художні, інтерв’ю тощо. Тому що те, що відбувалося насправді і стало нам уже відомим з новин, телепередач, інтернету, важко було би навіть придумати людині зі здоровою психікою. Але це все відбувалося. І це не лише історії страждань, трагедій, але й історії перемог, кохання, звитяги, багато чого. Думаю, після цього наш кінематограф проявить себе дуже круто".

Оскільки святкування давно вийшло за межі Чернівців, організатори думають і про те, чи можливе святкування в тих містах, які були під окупацією, або в тих, які й зараз окуповані. Адже це може мати наслідки:

Олександр Ткачук (Фото: Фейсбук)

"Думаю, що навіть якщо не буде масових заходів в окупованих містах, то принаймні українці, які там живуть, вдягнуть вишиті сорочки, аби проявити свою позицію і українську ідентичність хоча б для себе, хоча би продемонструвати її в соцмережах.

Зважаючи на те, як поводилися окупанти, коли лише заходили в українські міста, як на численних мітингах люди голими руками танки зупиняли – думаю, в День вишиванки також побачимо такі історії.

Ми не закликаємо піддаватися ризикам, тому що усвідомлюємо наслідки, але чомусь мені так здається, що будуть цікаві історії. А на звільнених територіях, думаю, святкування буде без проблем.

Щодо закордонного святкування, то ми закликаємо діаспори, щоби вони виходили на масові мітинги у вишиванках, щоби зверталися до своїх урядів, адміністрацій, щоби ті допомогли врятувати захисників Маріуполя, бо це сьогодні найболючіша тема. Українці і так регулярно виходять чи не щодня на акції протесту, а в День вишиванки ми чекаємо потужної хвилі по всьому світу. Закликаємо до культурної дипломатії, щоби українці закликали своїх друзів, усіх, хто солідарний з нами, аби вони одягали вишиті сорочки на знак солідарності з нами, а також дарували вишиванки політикам, відомим людям, щоби й ті, одягнувши вишиванку, давали потужний сигнал на підтримку України".

І як підсумок - важливий заклик від співорганізатора Дня вишиванки Олександра Ткачука: "Закликаю, щоб люди розподіляли ресурс, не розслаблялися, включалися в подальшу боротьбу, не опускали руки. Ми живемо реально в історичний момент цивілізаційного зламу. І ми вже не можемо допустити того, щоб повторювалося те, що бувало вже раніше".