Зброя бійців ЗСУ має бути гострою: як наближає перемогу простий миколаївський токар

Пан Євген точить ножі військовим, тероборонцям та працівникам польових кухонь
Ексклюзив
Зброя бійців ЗСУ має бути гострою: як наближає перемогу простий миколаївський токар
Токар Євген за роботою

Десь посеред степу між Миколаєвом та Херсоном на бетонних плитах сухого зрошувального канала відпочивали перед завданням два українських бійця-розвідника. В сотий раз перевіряли амуніцію.

  • Ти де загострював свій ніж? - питає перший.
  • Та в того ж дядьки що й до війни, в інтернеті його роботу побачив та ще старий відправив, з зазубринами. Він таку "лялю" зробив.
  • Треба тебе зі своїм заточувалтником познайомити. Він пів Миколаєва гострить ножі ресторанам, та ще й мисливцям з Одеси.

Хлопці дістали з піхв свої бойові леза, погладили. В тихому завдані - ніж головний інструмент. Потім ще один дістали. А може бути й три. 

  • Як твого звуть?
  • А твого? Він цивільний?
  • Євген… 

Хлопці беззвучно розсміялись. Їх улюблену зброю гострить один і той же  майстер. Робить це професійно, тому й хлопці розвідники однієї з бойових бригад знають вдачу. Бійці тихо висунулись на виконання завдання за лінію фронту. Там вони не сало збирались різати вночі, а бікфордів шнур. який важливо розсікти з першого разу, інакше - смерть.

Хотів стати прикордонником, а вивчився на токаря

Декілька років тому у Фейсбуці натрапив на заточувальника. Знав Євгена як володаря грізного собаки. Але побачив що в нього є таке заняття, яке ще й мені давно імпонує.

Вирішив вас познайомити. Під час карантину виявився дефіцит чоловічих навичок. Щось зробити руками важче, ніж замовити сервіс. Мій знайомий вже давно виконував замовлення з Інтернету. Для багатьох цей досвід зараз стає взірцевим.

- Євген, ви багато ким працювали, та скільки "занять випробували" до сьогодні?

Я у своєму життя поміняв багато робіт, перша була пов'язана з металом, пішов після школи вчитися на токаря в "учкомбінат" при заводі Кристал, де і пропрацював 3 роки з 1990 по 1993. Від 1994 по 1996 працював так само токарем на миколаївській ТЕЦ близько 1,5 років ... Далі працював у сфері продажів продавцем в магазинах техніки, оператором заправки не довго працював і зрозумів що це не моє, і 4 роки на одній зі швейних фабрик вантажником, експедитором і менеджером.

- Ким хотіли бути у дитинстві?

У дитинстві хотів стати прикордонником як би це не смішно звучало, хотів мати роботу пов'язану з собаками, дресуванням та їх вихованням. Собак люблю дуже з дитинства.

- Чому обрали роботу з металом, раніше багато працювали з людьми?

Роботу з металом вибрав тому що моя мама працювала токарем на заводі Кристал близько 13 років.  Просто в 90-х вибір робіт був не великий, і мені здавалося раз жінки можуть виконувати цю роботу то і я навчуся.

А вибір останніх 8 років роботи заточувальника стався випадково, у мене був складний недорогий ніж, який я купив колись приблизно в 2006 році на ринку як польський, а він виявився китайським, з ненадійним механізмом фурнітурою, і один мій знайомий сказав що це не самий дорогий ніж, і що якщо мені подобаються ножі то потрібно купити дорожче щоб зрозуміти різницю.

Я зрозумів, що якщо куплю дорогий ніж, то його потрібно буде заточити і не зміг знайти в кого. Гугл не видавав в пошуку у 2013 році по Миколаєву таку послугу, і я вирішив купити спочатку (перед покупкою ножа) точило китайське з 4  камінцями, і став тренуватися заточувати свої кухонні ножі, а потім пішов по сусідах, обіцяючи заточити ножі дешевше ніж на ринку, але при цьому не перегрівав ріжучу кромку, тому на ринках заточують на верстатах з високою швидкістю обертання абразиву за 3 - 5 хвилин.

А заточка ножа на точилі (в залежності від кількості знімання металу) займає від 25 хвилин до години, але зате я не порушую термообробку клинка, адже на заводах де виготовляють ножі - клинкам надають твердість, хто в темі ті знають що таке режим відпустки, і що нагріваючи сталь на певну температуру вона стає м'якше і відповідно ніж з такої сталі вже швидше затупіться, хоча тут є і позитивний момент - такі ножі легше потім заточувати, але складніше прибирати задирки, адже саме через неправильно прибрані засенки зменшується час роботи ножем і причому в рази. Коротше кажучи, перед покупкою дорогого ножа я спочатку вирішив потренуватися на дешевих, щоб потім на дорогому ножі не зіпсувати клинок.

Так виглядає добре заточений ніж

Тоді заробляти на заточуванні навіть не думав, а хотілося лише зрозуміти процес, це був березень 2013 року, і вже у квітні я зважився на покупку ножа за 50 доларів, що тоді мені здавалося не так вже й дешево, але, переглянувши купу роликів в Ютубі, наступні мої ножі були все дорожче причому в рази, а сам поки тренувався на сусідських кухонних ножах і ножах з найближчих барів і магазинів.

Коли зрозумів що витратив на точило, камені, наждачний папір, шкіру для зняття задирки та інші потрібні в заточенню речі не малі гроші за 7 місяців, вирішив що потрібно тепер не заточувати дешевше ніж на ринку, а починати шукати клієнтів і напрацьовувати собі ім'я якістю поки цю нішу ніхто, як мені тоді здавалося, не зайняв. І став придбавати камені все краще і дорожче, і набирався досвіду, ніж у принципі і зараз займаюся.

- Які леза полюбляєте точити?

З яким лезом було найдовше працювати сказати так сразу важко, я за 9 років заточив напевно понад 4000 ножів, а може і більше. Але іноді в пам'яті спливають деякі екземпляри, зазвичай це ножі, зіпсовані власником, який користувався ножем не за призначенням. Наприклад рубав ним як сокирою або крутив гвинт як викруткою. Такі ножі завжди складніше виправляти - це вже не просто заточка, а так би мовити ремонт, і іноді ремонт такого ножа буває по вартості самого ножа або половину його вартості ...

І ось до речі починати заточку ножа, так би мовити "обдирання", "формування підведення" або правильніше грубу заточку - я не люблю, особливо першими найгрубішими брусками, а коли вже після другого бруска ніж починає різати і я розумію що в моїх руках шматочок заліза перетворюється в інструмент - я отримую якесь моральне задоволення, уявляючи як кухар візьме цей ніж в руки, буде думати про те що я допоміг йому не тільки повернути ніж до роботи, а й заточив його краще ніж коли він був новим ... ось напевно тільки заради цього і варто займатися улюбленою справою!

- Звідки "надходять" нові замовлення?

Нові замовлення зазвичай приходять від знайомих, тих людей що вже заточили у мене ножі. Вони мене сміливо рекомендують друзям і колегам. Я за 4 роки роздав близько 900 візиток як по закладах так і просто людям на вулиці, але з них може близько 50 осіб подзвонили й приблизно 35 до мене в результаті звернулися, і я зрозумів що це не працює.

А вже після того як кухар порізав моїм ножем і зрозумів різницю, він не тільки в наступний раз звернеться до мене, а й порадить мене своїм знайомим чи колегам по роботі та саме ця реклама для мене виявилася найефективнішою як не дивно.

Хоча я ще й веду канал в ютюбі й створював я його для того що б заробити грошей на нові "забаганки для заточки" але на жаль цих зароблених грошей не вистачає навіть щоб заплатити за інтернет. Так само я думав що це стане хорошою рекламним майданчиком для пошуку нових клієнтів, але на жаль мене там більше дивляться ті хто самі хочуть навчитися добре заточити ніж, а не прислати його мені, хоча були люди які просто вводили в пошуку гугла свою модель ножа і потрапляли на мої ролики з заточкою саме цієї моделі, а потім надсилали свій, але ж з іншого міста, а три рази навіть з інших країн. (Польща, Франція і Швейцарія). Скоро повинні вислати набір кухонних ножів з Німеччини.

Зазвичай заточую приблизно 3 - 5 ножів в день і це займає приблизно 4 години, кілька разів було що для ресторанів заточував і 12 - 18, але це означає що я наприклад ставав за точило о 10 ранку і до 5 ранку відходив тільки щоб поїсти. А буває дуже рідко що і не одного, але я такий час використовую для підготовки самих каменів, адже їх потрібно і очищати від шламу і рівняти, адже на камені (що має сідло) з виробленням ніколи не вийти заточити ніж правильно.

Тепер багато гострять зброю для ТРО та волонтерів, які готують їжу для ЗСУ

- Важко навчитись якісно заточувати ніж?

Чи важко навчитися - питання хороше, я думаю що не складно, але можу сказати що тільки заточивши приблизно 30 - 50 ножів і обов'язково використовуючи оптику типу лупи або мікроскопа можна зрозуміти що ти робиш правильно, а що не так. Це мені здається порівняним з роботою ювеліра, але за часту не такою відповідальною (хоча є звичайно і виключення коли у тебе в руках ніж за 250 - 700 доларів). Дивлячись на ріжучу окрайку в лупу мінімум 8 - 12 разів можна зрозуміти на скільки добре ти пропрацював підведення ножа кожним каменем або де ти не досить "вибрав" і прибрав.

- Над яким лезом працювали за ці роки найдовше?

- Бувають ножі зі складною геометрією, різні види спусків, різні типи сталей і тут потрібно правильно підібрати камінь, адже у заточувальника є два правила - "тверде заточуємо м'яким а м'яке твердим" це перше, і друге правило НЕ ДАВИ !!! Дотримуючись їх можна так само домогтися кращого результату заточення і відповідно кращого утримання гостроти ножа після якої користувачеві (кухареві) не соромно тебе кому то рекомендувати, і саме цінують це люди розуміють чому моя робота коштує в рази дорожче заточувальник любителів.

- Чому професійний заточувальник ліпше "чайника"?

Чому професіонал краще любителя вже нібито пояснив вище, професіонал мені здається підходить до заточування ножа більш відповідально, і краще відчуває "відгук металу каменю" завдяки досвіду напрацьованого роками.

- З яких країн ви хотіли б отримати ніж на заточку?

- Хотів би звичайно заточити ніж кухареві з відомого французького ресторану, до слова я заточував ножі в Польщу кухареві, який виїхав з нашого міста туди на заробітки, заточував ніж і бритву в Париж, так само людині виїхав жити до Франції з Миколаєва.

Робоче місце заточувальника

Курйозних випадків з ножами або доставкою у мене не було, було раз що не зміг набратися сміливості заточити один рідкісний (колекційний) ніж і відправив його власникові не заточуючи, людина вже не раз зверталася до мене, і ми по телефону обговорили цей момент, там була стільки заточка скільки він хотів надати на ножі симетричності підведень не порушуючи автентичності самого ножа, і я побоявся зіпсувати ніж, вибачився за те що він витратився на пошту в два кінця і відправив назад. Але тут я вирішив що потрібно діяти як у лікарів, не можеш вилікувати - хоч не нашкодь.

- Як рідні ставляться до такого вашого заробітку?

Заробітком це назвати складно тому в усе, що пов'язано з заточкою я витратив рази в три більше грошей ніж заробив на заточуванні. Кожен раз заспокоюю себе що я поки що заробляю собі ім'я, а гроші потім прийдуть ...

Спочатку рідні і більшість друзів ставилися до мого (по початку хобі) і захопленню несерйозно, а через деякий час стали говорити що мене вже багато хто знає, як кухарі так і мисливці, і називають людиною що відчуває сталь або "богом заточування".  З одного боку таке приємно чути, з іншого я знаю людей які вміють заточувати наприклад ножиці так як навіть японці не можуть цього зробити, і розумію що мені до них рости і рости. Так що мені є куди прагнути і чому вчитися, як напевно і в будь-який інший професії. Але іноді шкодую що у мене не було наставника завдяки якому можна було навчитися трохи швидше і при цьому ще заощадити гроші не купуючи деякі камені або верстати.

- Що ви ще точите, окрім ножів?

Хотілося б освоїти і заточку ножиць в чому я вже трохи набрався теорії але не поки ще вважаю сам себе новачком. Та й багато є цікавого інструменту вимагає заточення: ножі для верстатів торцювання труб ПВХ, ножі для щеплення дерев, секатори й інший інструмент де є свої нюанси або як багато пишуть "секрети", але мені здається що всьому можна навчитися якщо правильно зрозуміти сам процес різання конкретного інструменту і на практиці набратися досвіду. Знаю, що моїми ножами зараз користуються і наші захисники. Якщо моя заточка працює по ворожим горлянкам, нічого не маю проти…

1