Ердоган Реджеп Тайїп

Ердоган Реджеп Тайїп – лідер правлячої Партії справедливості й розвитку, колишній мер Стамбула та прем’єр-міністр Туреччини з 2003 по 2014 роки

Місце народження

Народився 26 лютого 1954 року в місті Стамбул.

Освіта

1973 рік – закінчив релігійний ліцей імама Хатіпа в Стамбулі, який готував в основному служителів культу. Проте Ердоган обрав політичну кар’єру.

1981 рік – закінчив факультет економіки та комерційних наук Університету Мармара.

Родина

Батько – Ахмет Ердоган, працював у береговій охороні. Мати Реджепа була другою дружиною батька.

В 1978 році Реджеп одружився з Еміне Гюльбаран. У них двоє синів – Ахмет Бурак (1979 р. н.) і Неджметтин Білал (1980 р. н.) та дві дочки – Есра (1983 р. н.) і Сюмейе (1985 р. н.).

Сини займаються нафтовим бізнесом, володіють невеликим флотом танкерів.

Доньки разом з матір’ю займаються благодійництвом та захистом прав жінок у Туреччині.

Кар’єра

• Ще до закінчення університету Ердоган починає активно займатись політикою. Його навчання в релігійному коледжі визначило і орієнтацію юнака на ісламістські політичні сили. Він очолював молодіжний осередок проісламістської Партії національного порятунку в стамбульському районі Бейоглу, а з 1976 року керував молодіжним відділенням цієї партії в Стамбулі. Одночасно майбутній президент працював в транспортних організаціях. В університеті відбулась ще одна важлива подія – Ердоган познайомився з Неджметтіном Ербаканом, відомим політиком-ісламістом, колишнім прем’єром країни. Ербакан став наставником молодого політика на довгі роки.
• 1980 рік – відбувся військовий переворот, і проісламістська Партія національного порятунку була заборонена. Ердогана не заарештували, і він працював менеджером в приватному секторі економіки.
• 1982 рік – Реджеп служив в армії.
• 1983 рік – проісламські політики створили нову Партію добробуту.
• 1984 рік – Ердоган очолив осередок цієї партії в своєму районі Бейоглу.
• 1985 рік – Реджеп став керівником партійної організації в Стамбулі і був обраний до складу центральних керівних органів. Упродовж десяти років нарощував свою політичну вагу. Кілька разів невдало балотувався на парламентських і місцевих виборах.

Ердоган у дитинстві (фото із соцмереж)

• Березень 1994 року – Ердогана обрали мером Стамбулу. Навіть опоненти визнавали, що він був вправним керівником мегаполісу. Ердоган зумів вирішити низку соціальних питань, добився значних успіхів в озеленені міста, організації вивозу сміття, забезпечені населення питною водою. Не забував і про іслам, здійснюючи обмеження на споживання алкоголю у Стамбулі.
• 1997 рік – військові знову вживають заходів проти поширення ісламізації. Партія добробуту була заборонена.
• 1998 рік – Ердоган на мітингу декламував вірші ісламського змісту і через це втратив посаду мера Стамбула та відсидів кілька місяців у в’язниці. З того часу він перебував у скрутному становищі, адже згідно з чинним в той період законодавством, людина, що мала судимість, не могла займати державних посад і обиратись до парламенту. Проте Ердоган продовжував активно займатись політикою.

У молоді роки Ердоган захоплювався футболом (фото з соцмереж)

• 1999 рік – замість забороненої Партії добробуту була створена Партія чесноти, у якій Ердоган очолив реформістів.
• 2001 рік – Партію чесноти теж заборонили. У цьому ж році Ердоган виступив одним із засновників Партії справедливості та розвитку. Його обрали головою нової партії.
• 2002 рік – Партія Ердогана перемогла на парламентських виборах, отримавши таку кількість місць, що змогла сформувати однопартійний уряд. Оскільки партійний лідер не міг обіймати ніяких посад, прем’єром став його надійний соратник Абдулла Гюль.
• На початку 2003 року парламент проголосував за зміни до законодавства, що відкрили Ердогану шлях до державних постів.
• 9 березня 2003 року – на довиборах в турецький парламент лідер Партії справедливості та розвитку отримав депутатський мандат, а через кілька днів його призначили прем’єр-міністром, в руках якого, згідно з конституцією, концентрується основна влада.
• Попри проісламістську позицію, Ердоган заявив, що буде дотримуватись світських принципів державного устрою країни. Під його керівництвом була зменшена інфляція, проведена грошова реформа, велась активна боротьба з корупцією. Будувались нові електростанції, соціальні установи, щороку зростав ВВП.

Ердоган з дружиною, дітьми та онуками (фото: tccb.gov.tr)

• 2008 рік – генеральний прокурор спробував заборонити партію Ердогана, а йому - балотуватись на посади в парламенті. Проте Верховний суд визнав ці вимоги незаконними.
• Очевидно, Ердогану та його однопартійцям набридли постійні втручання військових у політичне життя Туреччини і вони підготували зміни до суспільно-політичного устрою країни. Ердоган вирішив реформувати парламентську республіку у президентську, де глава держави має широкі повноваження і повний контроль над збройними силами. Та й обиратись президент тепер буде не в парламенті, а на всенародних виборах. Підконтрольний Ердогану парламент проголосував за такі зміни.
• Серпень 2014 року – Реджеп Ердоган переміг на перших всенародних виборах президента Туреччини і очолив державу.

Президент Туреччини Реджеп Ердоган (фото: tccb.gov.tr)

• Липень 2016 року – група військових намагалась здійснити державний переворот. Проте більшість збройних сил Туреччини не підтримали заколотників. За кілька днів Ердоган взяв ситуацію під контроль, повністю придушив заколот. Понад 50 тисяч осіб було ув’язнено за підтримку путчистів.
• Квітень 2017 року – Ердоган ініціював конституційний референдум, який передбачав подальше розширення повноважень президента, підпорядкування йому судової гілки влади, скасування посади прем’єр-міністра. Опитування проходило в умовах тотальних репресій проти опозиції, залякування противників конституційних змін. Незначна більшість населення (51,44%) підтримала ініціативу Ердогана.
• Червень 2018 року – Ердоган ініціював позачергові президентські та парламентські вибори. За нього у першому турі проголосувало 53% виборців, а його Партія справедливості і розвитку отримала 42% депутатських мандатів.
• Весна 2019 року – коли президент США Дональд Трамп офіційно визнав Єрусалим столицею Ізраїлю, Ердоган у відповідь перетворив собор Святої Софії у мечеть.
• Жовтень 2020 року – Володимир Зеленський нагородив Реджепа Ердогана орденом князя Ярослава Мудрого I ступеня за визначний особистий внесок у зміцнення українсько-турецького міждержавного співробітництва, підтримку незалежності та територіальної цілісності України.  

Зустріч президента України Володимира Зеленського та президента Туреччини Реджепа Ердогана. Квітень 2021 року (фото: прессслужба ОП України)

Політичні погляди, внутрішня та зовнішня політика

Бувши послідовним ісламістом, Реджеп Ердоган стверджує, що не має наміру насаджувати ісламські цінності, а просто відстоює "право турків відкрито висловлювати свої релігійні переконання".

А тим часом обмежили вживання алкоголю навіть в такому європейському місті, як Стамбул, зняли заборону на носіння жінками хусток у державних установах, за винятком судів, армії і поліції, поклавши край багаторічним обмеженням. Були спроби повернути в країну смертну кару, а подружню зраду зробити кримінальним злочином.

Ердоган з дружиною Еміне (фото:tccb.gov.tr )

Щодо внутрішньої політики, то в попередньому розділі вказувалось на серйозні економічні успіхи в період його правління. Крім того, в період його керівництва урядом  активно впроваджувалися прогресивні ідеї та реалізовувалися  реформістські програми, що сприяли удосконаленню всіх областей життя суспільства - активізація міжнародної протидії ідеології екстремізму, надання освіти дівчаткам нарівні з хлопчиками, збільшення в Туреччині кількості вищих навчальних закладів, викорінення турецько-курдського конфлікту.

Але після обрання Ердогана президентом з величезними повноваженнями почалось суттєве обмеження демократії в країні. Так, деякі судді втратили свої посади після того, як виносили вердикти без врахування побажань Ердогана. А останнім часом навіть критика президента стала підставою для арешту. До суду потрапили і 16-річний школяр, і міс Туреччини 2006 року.

У зовнішній політиці теж відбулись кардинальні зміни за два останніх десятиліття. Отримавши посаду прем’єра, Ердоган заявив про необхідність пришвидшення вступу Туреччини до ЄС, декларував відданість європейським цінностям. Але згодом в країні почала домінувати антиєвропейська та антиамериканська риторика, що прогресувала відповідно до зростання повноважень Ердогана. Коли після невдалої спроби перевороту президент почав вимагати повернення смертної кари, в ЄС прийняли рішення позбавити Туреччину безвізу. Але ще у 2015 році Ердоган заявив, що Туреччина цілком обійдеться без ЄС. Згодом і відносини з США були зіпсовані, хоча Туреччина постійно заявляє, що залишається надійним членом НАТО.

Реджеп Ердоган і Дональд Трамп (фото: NTD)

З Росією відносини у Ердогана досить нестабільні. Періоди конфлікту змінюються роками активної співпраці та спільних дій на зовнішній арені. Проте вже помітно, що президент Туреччини ставиться до цих відносин досить прагматично. Він цілком самостійно діє в Сирії, на Кавказі та в Середній Азії, поступово витісняє Росію з південних кордонів СНД.

Реджеп Ердоган та Володимир Путін (фото: ria.ru)

А послідовним союзником Туреччини виступає Азербайджан, який отримує і військову, і дипломатичну підтримку. Завдяки допомозі Ердогана, країна здобула перемогу в останній війні з Вірменією. А нині діє міждержавна угода, яку назвали "дві країни – один народ".

З Україною в Ердогана теж стабільні дружні відносини. Він допомагав у звільнені українських військовополонених, сприяв отриманню Україною томосу, не визнає російської окупації Криму. Туреччина постачає Україні озброєння, розширює економічну співпрацю, ігноруючи різні демарші Російської Федерації.