Предиткевич Олександр: «Наші друзі та рідні гинуть на війні - і ми не можемо залишатися осторонь»
Інтерв’ю з адвокатом, громадським діячем та засновником Глобального економічного Україно-Іспанського форуму
Експерший спікер ВРУ, голова Держмитниці часів президенства Януковича
Народився 16 липня 1972 року в селі Клембівка Ямпільського району Вінницької області
Ігор Калєтнік має кілька вищих освіт. У 1993 році він закінчив Вінницький державний сільськогосподарський інститут та здобув фах агронома. А через шість років, у 1999 році, у цьому ж навчальному закладі отримав спеціальність, пов'язану з обліком та аудитом. У 2001 році Калєтнік отримав диплом Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка та здобув вищу освіту за спеціальністю “правознавство”.
З березня 1995 року по вересень 1998 року Калєтнік пройшов шлях від інспектора до заступника начальника та власне начальника відділу Вінницької митниці.
Восени 1998 року його запросили на посаду заступника начальника Подільської регіональної митниці. Там Ігор Григорович пропрацював до травня 1999 року й дослужився до посади начальника.
Навесні 1999 року Калєтнік став начальником Херсонської митниці, на якій пропрацював до жовтня 2000 року. Наступні три місяці його життя пройшли вже на Рава-Руській митниці, де Калєтнік теж займав керівний пост.
З грудня 2000 року по липень 2002 року Калєтнік очолював Галицьку митницю. А з липня по вересень цього ж року керував Роздільнянською митницею.
Саме з жовтня 2002 року почалася кар'єра Ігоря Калєтніка у Державній митній службі України. До жовтня 2003 року він обіймав посади заступника начальника та начальника Управління організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.
З жовтня 2003 по лютий 2005 років Калєтнік також встиг попрацювати начальником Чорноморської регіональної митниці.
З лютого по квітень 2005 року він очолює Департамент по боротьбі з митними правопорушеннями Держмитслужби України, з якого звільняється за власним бажанням. Згодом у судовому порядку буде доведено, що Ігор Григорович зробив це під тиском.
У вересні 2005 року Калєтнік вирішує круто змінити кар'єрний шлях і починає працювати в Дніпровському районному суді міста Києва. Працював там до квітня 2006 року. Саме в цьому місяці суд визнав незаконним його звільнення з посади директора Департаменту по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил.
У березні 2010 року Калєтніка призначили головою Державної митної служби України. А у серпні 2011 року його призначають Дійсним державним радником митної служби України. На посаді голови Дермитслужби Калєтнік пропрацює до 22 листопада 2012 року й залишить її тому, що його знову стане народним депутатом.
2004 року Ігор Калєтнік став кандидатом юридичних наук, захистивши в Одеській національній юридичній академії дисертацію на тему “Зобов'язання, що виникають внаслідок завдання шкоди службовими особами митних органів, в цивільному законодавстві України”.
У 2006 році Калєтнік пробує свої сили на політичній арені. Йде до ВРУ 11 номером у списку Блоку Наталії Вітренко “Народна опозиція”.
З листопада 2007 року по лютий 2011 року він народний депутат 6-го скликання від КПУ. 4 лютого Ігор Григорович достроково припиняє свої повноваження.
З грудня 2012 по листопад 2014 року Калєтнік знову народний депутат від КПУ.
У грудні 2012 року на засіданні ВРУ депутата від Комуністичної партії України Ігоря Калєтніка 241 голосом “за” обрали першим віцеспікером. 22 лютого 2014 року він подав у відставку. За неофіційною інформацією, яку оприлюднили журналісти ТСН, написати заяву про звільнення віцеспікера примусила група народних депутатів. А через 5 місяців Калєтнік також вийшов зі лав КПУ.
Цього ж року як самовисуванець подав свою кандидатуру на позачергові вибори у Верховну Раду 8-го скликання. Але вибори у 41 окрузі міста Донецьк тоді так і не відбулися через низку порушень.
Ігор Калєтнік разом зі своїми рідними неодноразово ставав фігурантом гучних скандалів.
У 2008 році Ігор Калєтнік та його батько Григорій Калетнік очолили неформальний список ворогів преси. Усе через конфлікт із вінницьким ЗМІ “33 канал”, проти якого вони подали 8 позовів на загальну суму в 710 тис. грн. Калєтніки звинуватили журналістів у тому, що ті “неправильно оцінили їх діяльність”.
16 січня 2014 року Калєтнік із групою інших народних обранців голосував за “диктаторські” закони тодішнього президента Віктора Януковича, які значно обмежували свободу слова в Україні та нівелювали безперешкодне відстоювання громадянами своєї позиції.
У зв'язку із цим Генеральна прокуратура України 1 грудня повідомила йому про підозру, яку сам Ігор Григорович назвав незаконною. Йому інкримінували фальсифікацію протоколів лічильної комісії, до яких внесли завідомо неправдиві результати голосування, що навіть не відбулося. Колишньому посадовцю загрожувало 6 років ув'язнення. 4 грудня його оголосили в розшук і надали дозвіл на його затримання. У травні 2019 року Печерський райсуд Києва скасував розшук Калєтніка.
22 лютого 2014 року стало відомо, що прикордонна служба міста Сімферополь (АР Крим) затримала в аеропорту колишнього першого спікера Калєтніка. Через кілька годин Ігоря Григоровича відпустили на рейс до РФ, бо на той час він мав депутатську недоторканість. Як стало відомо пізніше з ухвали Печерського районного суду 30 вересня 2015 року він незаконно вивіз до Росії 79,12 млн грн.
У жовтні 2019 року після того, як Генпрокуратура закрила кримінальне провадження проти Калєтніка, він повернувся в Україну.
Проти Ігоря Калєтніка Генпрокуратура у листопаді 2014 року порушила ще одне кримінальне провадження через незаконне збагачення. Йому інкримінували отримання в якості подарунка 8 млн доларів готівки, які Калєтнік спочатку вніс на свій рахунок, а потім перерахував на валютний рахунок однієї зі свої дочок.
Ігор Калєтнік та члени його родини стали дійовими особами гучного земельного скандалу. У серпні 2014 року журналістам стало відомо що він оформив на свого діда Василя Кіргана земельну ділянку у 15 га у лісі поблизу міста Буча. Допомогла йому в цьому Бучанська міська рада, яка незаконно змінила цільове призначення земельної ділянки та перевела її в категорію наділів під забудову. Далі свої частки землі отримали 50 українців, які ніби-то стояли у черзі на земельні наділи. За документами ці люди через короткий проміжок часу продали свою землю діду Калєтніка. Дехто із них потім не на камеру зізнався, що отримав за участь в оборудці 100 доларів. Але більшість ошуканих людей навіть не здогадувалися, що попри свою волю стали учасниками афери.
У серпні цього ж року Ірпінський міський суд спочатку виніс рішення про арешт землі, а 17 жовтня 2014 року - вердикт про повернення частини лісового масиву у власність держави. Водночас до Апеляційного суду подали скаргу за підписом 92-річного діда Калєтніка, який оскаржував рішення суду. 6 лютого 2015 року Апеляційний суд Київської області залишив без змін рішення суду першої інстанції. Адвокат родини Кірганів-Калєтніків звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, але той його скаргу не задовольнив.
У серпні 2016 року Печерський районний суд заарештував 13 земельних ділянок, площею 26 га в селі Гавришівка Вінницького району, що належали Ігорю Калєтніку.
У лютому 2017 року Печерський районний суд Києва заарештував квартиру Калєтніка, вартістю 19,4 млн грн. Головний митник часів Віктора Януковича стверджував, що це - подарунок. У суду була інша думка: таким чином Ігор Григорович намагався приховати справжні джерела походження своїх статків.