Янукович Віктор

Віктор Янукович – скандальний політик, лідер "донецьких" та Партії регіонів, президент-рецидивіст, що сховався від суду в Росії.

Місце народження

Народився 9 липня 1950 року в селищі Жуківка Єнакіївського району Донецької області.

Освіта

• В 1973 році закінчив Єнакіївський гірничий технікум.
• В 1980 році заочно закінчив Донецький політехнічний інститут, за фахом інженер-механік.
• У 2001 році закінчив Українську академію зовнішньої торгівлі, проте жоден з випускників того року такого студента не пам’ятає.
• В біографії Янукович вказував науковий ступінь доктора економічних наук, звання професора, проте журналісти впевнені, що всі ці регалії – підробка.

Родина

• Дружина – Людмила Олександрівна (1949 р.н.), домогосподарка. Одружились в 1972 році.
• Син – Олександр (1973 р.н.), бізнесмен, організатор фінансово-політичного клану "сім’я", з 2014 року втікач в Росію.
• Син – Віктор (1981 р.н.), політик, спортсмен, депутат ВРУ трьох скликань, загинув у 2015 році.
• Має трьох внуків. Сини Олександра - Віктор та Олександр, син Віктора – Ілля.

Коротка біографія

Янукович Віктор Федорович по закінченню школи № 34 в Єнакієве продовжив навчання у своєму місті й вступив в гірничий технікум. Проте тут не склалось.

В 1967 році – був засуджений за пограбування у складі групи осіб, отримав 2 роки.

В 1969 році – біографія Віктора Януковича інформує, що після звільнення, в цьому році почалась трудова діяльність в якості робітника Єнакіївського металургійного заводу.

1970 рік – був засуджений вдруге за нанесення тілесних ушкоджень. Отримав два роки ув’язнення.

1972 рік -  виходить з колонії й починає працювати автоелектриком.

1973 — 1976 роки — механік, Єнакіївське АТП № 04113.

1976 — 1984 роки — директор автобази, ВО "Орджонікідзевугілля", місто Єнакієве.

1980 рік – важлива новина в житті Віктора Януковича, його прийняли в члени КПРС, що відкрило двері для подальшої кар’єри.

1984 — 1987 роки — директор автобази, ВО "Донбастрансремонт", місто Донецьк.

1987 — 1988 роки — заступник директора з автотранспорту дирекції матеріально-технічного забезпечення та транспорту, Донецького державного ВО вугільної промисловості.

1988 — 1989 роки — заступник начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та транспорту, Донецьке головне територіальне управління вугільної промисловості.

1989 — 1991 роки -  в.о. директора, директор ВО "Донбастрансремонт".

1991 — 1994 роки — генеральний директор, об'єднання підприємств "Донбастрансремонт".

1994 рік — з січня по вересень він генеральний директор об'єднання промислового транспорту вугільної промисловості "Укрвуглепромтранс".

1994 (вересень) — 1996 роки — генеральний директор Донецького територіально-виробничого об'єднання автомобільного транспорту "Донецькавтотранс".

Досьє Віктора Януковича відзначає, що в цей період починається його політична кар’єра.

1996 – 1997 роки – заступник, а через два місяці перший заступник голови Донецької ОДА.

1997 рік – в травні Віктора Януковича призначають головою Донецької ОДА.

1998 рік – перемагає на повторних виборах в обласну раду по виборчому округу №7.

1999 – 2001 роки – обласна рада обирає його головою і він суміщає дві найголовніші посади в області.

2002 рік – на чергових виборах його знову обирають депутатом облради.

На цьому і закінчується регіональний етап його політичної кар’єри. В біографії Віктора Януковича починається столичний період.

2002 рік – у листопаді ВРУ підтримує його кандидатуру на посаду прем’єр-міністра. Він очолює уряд і стає членом РНБО.

2003 рік – обраний головою Партії регіонів.

2004 рік – висунутий кандидатом у президенти України від Партії регіонів, Леонід Кучма теж його підтримав.

2005 рік – у січні іде у відставку з поста прем’єра. Програє третій тур виборів президента і переходить в опозицію.

В біографії Віктора Януковича починається нетривалий опозиційний період.

2005 рік – до виборів 2006 року навколо ПР починає формуватися коаліція, проте Янукович вирішує іти своєю політичною силою окремо.

2006 рік – у березні ПР займає перше місце на виборах до ВРУ (32,14%). В липні створено Антикризову коаліцію з ПР, СПУ та КПУ.

Досьє Віктора Януковича інформує про новий період – він знову при владі.

Серпень 2006 року - ВРУ затверджує новий уряд з прем’єр-міністром Януковичем. Фактично весь рік роботи цього уряду проходить у конфронтації з Секретаріатом Ющенка.

2007 рік – Ющенко розпускає ВРУ, призначаються нові вибори у цьому ж році. Хоча ПР набирає понад 34% голосів, на цей раз їх союзники програють і коаліцію очолює Тимошенко.

Листопад 2007 року – Янукович складає повноваження прем’єра і знову переходить в опозицію.

2009 рік – його знову висувають кандидатом у президенти України.

2010 рік – Віктор Янукович у другому турі перемагає Тимошенко і обирається Президентом України (більш детально про його діяльність на посаді президента в наступному розділі).

2013 рік – Янукович відмовляється від євроінтеграційних процесів і не підписує угоду про асоціацію з ЄС. Починаються Євромайдан.

18-20 лютого 2014 року – протистояння переходить у фазу кровопролиття.

21 лютого 2014 року – Янукович підписує угоду з лідерами опозиції щодо врегулювання кризи.

22 лютого 2014 року – Янукович зникає з Києва. Того ж дня ВРУ приймає постанову про його самоусунення і на травень призначає позачергові вибори.

25 лютого 2014 року – новий Генеральний прокурор інформує про оголошення Януковича у розшук.

27 лютого 2014 року – Янукович з території Росії оголошує про свою легітимність, а рішення ВРУ називає незаконними.

Роки президентства, узурпація влади, скандали

25 лютого 2010 року, в присутності патріарха Кирила і  спікера Думи Бориса Гризлова відбулась інавгурація президента Януковича. Отримавши офіційно владу, він знову перейменував Секретаріат в Адміністрацію Президента. З попередньої парламентської коаліції до переможця одразу побігли "щурі" і ВРУ сформувала під Януковича нову коаліцію "Стабільність і реформи". Далі президент взяв під свій контроль Вищу раду юстиції, Конституційний суд України та Верховний Суд.

В жовтні 2010 року підконтрольний президенту Конституційний суд скасував результати політреформи 2004 року і відновив дію Конституції України 1996 року. Хоча такі рішення - прерогатива виключно ВРУ, Україна знову отримує президентсько-парламентську форму правління. Нові повноваження Януковича вдовольняють його амбіції. Він заявляє, що влада бере курс на повномасштабні реформи.

У квітні цього ж року, без попередження і обговорення, в обмін на знижку ціни на газ Янукович підписує Угоду про перебування Чорноморського флоту РФ на території України до 2042 року. Багатотисячні мітинги не змінили позицію влади, й парламент угоду ратифікував.

У квітні 2011 року Україну відвідав Путін з головною метою – схилити Януковича до вступу в Митний союз. Проте Янукович тоді ухилився від надання такої обіцянки. Влада продовжує декларувати вступ в зону вільної торгівлі та подальшу інтеграцію в ЄС. Посадовці структур ЄС готують підписання асоціації на листопад 2013 року.

По команді Януковича ГПУ почала переслідувати Юлію Тимошенко , її соратників та членів її уряду. Заарештували Юрія Луценка, Анатолія Макаренка, Богдана Данилишина, Ігоря Діденка. Світова громадськість дивилась на це з тривогою. Посли країн "великої сімки", Держсекретар США Хіларі Клінтон, міністр закордонних справ ЄС Кетрін Ештон направили Януковичу листи. Ніколя Саркозі та Барак Обама скасували зустрічі з Януковичем. Але ці скандальні ситуації Януковича не зупинили.

Заради справедливості слід сказати, що за час президентства скандали з Януковичем не припинялись ніколи: гірку усмішку викликали вислови "увікніть Україну" та "поетеса Анна Ахметова", співмешканка Любов Полежай замінила в Межигір’ї дружину, сімейний авіатранспорт (гелікоптер і літак) обслуговувався з державного  бюджету, здійснена незаконна приватизація державних об’єктів, тощо.

Проте найбільший скандал збурив суспільство і вивів людей на вулиці в листопаді 2013 року, коли під тиском РФ Янукович відмовився підписувати угоду про асоціацію з ЄС.

Три місяці тривало протистояння на Майдані. Жорсткі інструкції з Росії та слабодухість Януковича спричинили кровопролиття в лютому 2014 року. Злякавшись озброєння протестувальників Янукович 21 лютого підписав угоду про повернення до редакції Конституції 2004 року, коаліційного уряду, позачергових виборів та наступного дня зник з Києва.

Втеча і життя в Росії

• 22 лютого 2014 року, коли Януковича в Києві не виявилось, Рада приймає постанову про самоусунення президента від виконання обов’язків, призначає позачергові вибори. Янукович ще кілька днів перебуває в Україні (Харків, Донецьк, Крим), потім тікає до Росії.
• 23 лютого фракція Партії регіонів приймає заяву, що у всьому винуватий Янукович та його найближче оточення, а вони засуджують його злочинні дії.
• 25 лютого новий Генеральний прокурор Олег Махніцький оголошує Януковича в розшук. Одна за одною відкривають 10 кримінальних справ.
• 27 лютого російські ЗМІ інформують про звернення Януковича до керівництва РФ з проханням забезпечити його особисту безпеку, а рішення ВРУ назвав незаконними.
• 28 лютого 2014 року у Ростові-на-Дону Янукович проводить пресконференцію, де оголошує себе легітимним президентом, звинувачує опозицію в кровопролитті та хаосі, виступає проти збройного конфлікту.
• 3 березня 2014 року представник РФ в ООН Віталій Чуркін розмахує копією документу і заявляє, що це звернення Віктора Януковича до Володимира Путіна з проханням застосувати збройні сили РФ для відновлення законності на території України. ГПУ порушує нову справу – звинувачення в державній зраді.
• 6 березня 2014 року – ЄС і Канада запроваджують фінансові санкції проти президента-втікача.
• 11 березня – Янукович в Ростові-на-Дону робить нову заяву для ЗМІ про те, що залишається легітимним президентом і верховним головнокомандувачем, звинувачує нову владу у розв’язані громадянської війни.
• 28 березня 2014 року – нове звернення Януковича, де у втраті Криму він звинувачує нову владу, а дії сепаратистів називає реакцією людей на військові дії та недолуге керівництво.
• 12 січня 2015 року – Інтерпол оголошує Януковича в розшук.
• 19 січня 2015 року – Печерський суд ухвалив рішення про арешт Януковича.
• 4 лютого 2015 року – Верховна Рада України позбавила Януковича звання президента.
• В січні 2019 року – Оболонський суд Києва виніс вирок Януковичу – 13 років позбавлення волі.
• В травні 2020 року – рішення суду про його заочне взяття під варту без права внесення застави.

В останні роки Янукович продовжує ховатись в Росії. ЗМІ, а раніше і Йосип Кобзон, повідомили, що колишній президент живе тепер під Москвою, на службовій дачі МВС РФ. Вся родина теж у Росії.

Дружина Людмила проживає в Криму, тут також похований син Віктор. Янукович буває на території Криму, бо має тут нерухомість.  ЗМІ оприлюднили неперевірену інформацію, що з дружиною Янукович оформив розлучення. Син Олександр Янукович проживає в Санкт-Петербурзі, продовжує активно займатись бізнесом і в Україні, і в Росії, і в ОРДЛО. Любов Полежай влаштувалась в Сочі, теж займається бізнесом. Янукович сюди регулярно навідується.

Після перемоги Володимира Зеленського на виборах президента України, Янукович заявив про готовність співпрацювати з новою владою. А пізніше була опублікована його заява про бажання давати інформацію слідчим щодо подій Майдану 2014 року з метою встановити істину й оббілити своє ім’я.