Лісовий Оксен

Лісовий Оксен – син дисидентів, український державний діяч, педагог, військовослужбовець ЗСУ, колишній керівник Малої академії наук, заслужений працівник освіти України

Місце народження, відомості про сім'ю

Оксен Лісовий народився 21 липня 1972 року у Київській області.

Його батько Василь Семенович – талановитий науковець, філософ, кандидат наук, співробітник Інституту філософії АН УРСР – був активним дисидентом. Він поширював самвидав, писав статті та звернення, протестував проти масових арештів 1972 року. За "Відкритий лист членам ЦК КПРС та ЦК КПУ" був заарештований 6 липня 1972 року. Слідство тривало більше року, але зламати чи завербувати Василя Лісового не вдалося. Лише у грудні 1973 року суд виніс вирок – 7 років таборів та 3 роки заслання. Після відсидки у пермських таборах відбував заслання у Бурятії, у селищі Ілька, де працював токарем. 1983 року повернувся до Києва, довго не міг знайти роботу, до 1989 року був учителем у селі Великі Дмитровичі. А 1989 року Василя Лісового реабілітували, відновили у званні кандидата філософських наук та на роботі в Інституті філософії НАН України. Він автор багатьох книг, статей, підручників, перекладів з англійської та німецької мов. У листопаді 2005 року нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня. Помер у 2012 році.

Мати Оксена – Віра Павлівна, 1937 року народження. Розділяла погляди чоловіка, брала участь у дисидентському русі ще до знайомства з ним. За свою громадянську позицію неодноразово було звільнено з роботи. Після того, як дружина відправили до таборів, її звільнили з Інституту педагогіки, і Віра Павлівна залишилася без грошей із двома дітьми. Вона працювала і вишивальницею, і вихователькою у дитячому садку, при цьому продовжуючи правозахисну діяльність, надсилаючи запити до закордонних організацій, захищаючи засуджених дисидентів. 1981 року, коли чоловіка з табору відправили на поселення, разом із дітьми приїхала до нього до Бурятії. Після повернення до Києва, до виходу на пенсію у 1990 році працювала у бібліотеці та у групі продовженого дня школи. Після 1991 року Віра Павлівна брала участь у роботі Народного Руху, виступала на конференціях і як публіцистка писала статті про шістдесятників.

Сестра Оксена – Мирослава, 1966 року народження.

Оксен Лісовий одружений, подружжя виховує двох синів.

Важке дитинство

Оксен Лісовий народився за два тижні після арешту батька. Мати постійно звільняли і сім'я часто не мала елементарних засобів для існування.

Після переїзду сім'ї до батька в Бурятію, де той відбував термін на поселенні, хлопчику, який народився в благодатній Україні, важко було звикати до життя в Сибіру. Сувора природа, відсутність повноцінного спілкування з однолітками, важкі побутові умови. У селищі Ілька Оксен продовжив навчання у школі. До повернення сім'ї в Україну він закінчив 3 та 4 класи.

1983 року сім'я повернулася до Києва і основні труднощі залишилися позаду.

Освіта, наукова діяльність

Отримана Лисовим освіту спочатку особливо сприяло успішної педагогічної кар'єрі. Він закінчив Решетилівське художнє училище народних промислів, розташоване у Полтавській області. Юнак став художником-керамістом, гончарем 3-го розряду.

До реабілітації отця Оксен не мав шансів здобути вищу освіту. Вже після 1989 року він закінчив Київський державний інститут культури за спеціальністю "бібліотечно-інформаційні системи".

У 2012 році Лісовий захистив кандидатську дисертацію з філософської антропології та філософії культури. Її тема: "Соціокультурна самоідентифікація особистості". Робота присвячена філософському осмисленню самоідентифікації особистості як процесу самовизначення особистості сучасному суспільстві.

Того ж року Лісовий став лауреатом Держпремії України у сфері освіти.

2015 рік – вчена рада надала йому звання доцент.

А 2021 року Лісовий отримав від Президента України ще одне почесне звання - "Заслужений працівник освіти України".

На його рахунку також понад 250 наукових публікацій та навіть авторські наукові видання.

Захоплення, робота до 2010 року

Оксен великий любитель історії, спорту та активного відпочинку. Серед його захоплень – стрілянина з лука, фехтування, їзда на гірських велосипедах. А у виборі професії все ж таки позначився вплив батьків. З юних років він захопився педагогікою. І хоча Лісовий періодично відволікався на інші заняття, але завжди повертався до улюбленої справи.

Педагогічну діяльність він розпочав після закінчення училища, коли керував шкільними художніми гуртками та вчив підлітків фехтуванню у скаутській організації "Січ". Пізніше викладав в історичному клубі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, працював учителем Києво-Могилянського колегіуму.

Лісовий також недовго обіймав керівну посаду у генеральній дирекції ВАТ "Укртелеком", кілька років успішно займався бізнесом. Але така робота його не привабила.

У 2004 році Оксен отримав посаду директора Малої академії наук, і тут повністю розкрився його творчий та науковий потенціал. Лісовий зміг перетворити МАН з аналога шкільних олімпіад на справжній центр науково-дослідної роботи школярів. Під його керівництвом у МАН запровадили систему прозорості для захисту наукових проектів, організували проведення літніх наукових шкіл у всій Україні.

У 2010 році Мала академія наук набула статусу Національного центру, але реформи на цьому не закінчилися.

У 2018 році НЦ "МАНУ" отримав статус центру наукової освіти ІІ категорії під егідою ЮНЕСКО, а також Академії Коперника. Останній статус надав українським дітям доступу до даних 29 європейських супутників. Через два роки Лісовий виступив одним із творців першого Музею науки в Україні, який розташований у Києві на ВДНГ.

До 2020 року в НЦ "МАНУ" налічувалося по п'ять освітніх центрів та внутрішніх підприємств, а також одна наукова установа.

Крім того, Україна отримала ліцензію на проведення світової олімпіади Genius Olympiad для українських учнів, створено бізнес-інкубатор Ukrainian Future для підтримки молодих стартаперів та освітньої діджитал-платформи з просування освіти та науки.

Служба добровольцем у ЗСУ, призначення міністром МОН

Відразу після 24 лютого 2022 року Оксен записався добровольцем на фронт. Для нього це ідейне протистояння, він упевнений, що продовжує справу батьків, вступивши у боротьбу з імперським злом. Лісовий з травня 2022 року воював у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у бойових діях поблизу Слов'янська, Краматорська та Кремінної. Він згадував, що найскладніше було перші півроку, коли неодноразово доводилося випробувати тактику вогняного валу російських агресорів. Кілька разів, зізнавався Лісовий, уже подумки прощався з життям, але дивом уцілів.

Коли восени 2022 року ЗСУ пішли у наступ, настрій змінився. Стало емоційно веселіше, бадьоріше. Раділи, що пішли вперед і почали звільняти рідну землю. Але Лісовий говорив, що бойова робота штурмових підрозділів – це захоплення чи утримання важливих позицій до підходу основних військ. В обох випадках, будь то оборона або наступ, вони на передовому рубежі і приймають на себе основний удар. Тому майже за рік бойових дій він регулярно знаходився "на нулі", до досконалості опанував навичку окопуватися, вгризатися в землю, щоб не відступати ні на крок.

У цьому Оксен залишався керівником Малої академії наук. Його статус добровольця це дозволяв, бо жодної зарплати від ЗСУ Лісової не отримував. Обов'язки керівника він виконував дистанційно і це було не складно. Швидко та якісно відпрацьовувати всі наради, документи та рішення директору допомагала наявність Starlink та досвід організаційної роботи в умовах пандемії. До того ж Лісовий високо цінував свою команду, говорив, що його заступники та керівники проектів – професійні та ціннісно орієнтовані люди, яким не потрібен постійний контроль та нагляд.

Коли у Верховній Раді постало питання про нового міністра освіти і науки, кандидатуру Лісового відразу схвалили різні фракції. 21 березня 2023 року 313 депутатів підтримали його призначення.

Деякі свої пріоритети новий міністр уже озвучив. Це підтримка вчителів, які навчають школярів керувати дронами, підвищення зарплати освітянам, повернення школярів до очного навчання. І ще Лісовий обіцяє облаштувати тири у школах та зробити іспит з історії України обов'язковим.

Скандал навколо кандидатської дисертації

Серед безлічі позитивних публікацій про Лісове, з'явилися статті, які дорікали йому в плагіаті при написанні кандидатської дисертації. Міністр заявив про готовність відмовитися від наукового ступеня кандидата наук у разі виявлення у його роботі порушень.

Комісія розпочала роботу, але журналісти вже виявили, що частини тексту дисертації Лісового запозичені як мінімум із двох джерел таких авторів:

• Зуєв А. В. Сучасна інформаційна цивілізація та проблема культурної самоідентифікації. Актуальні проблеми духовності: зб. наук. праць.
• Арабчук Ярослав Ілліч. Головні причини соціалізації особистості полікультурному середовищі. – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук.

У списку літератури, що використовується Лісовим під час написання дисертації, робота Арабчука взагалі відсутня.

Кабінет Міністрів України 19 травня 2023 року затвердив механізм добровільної відмови від наукового ступеня. Оксен Лісовий першим випробував цей механізм. Він написав відповідну заяву та повідомив, що більше не є кандидатом наук. На цьому пристрасті вщухли.