Ексклюзив
Що спільного в України, Чорногорії і Хорватії, та до чого тут Росія
Ексклюзив

Що спільного в України, Чорногорії і Хорватії, та до чого тут Росія

31 Травня, 14:01
Які міфи про Україну поширюють на Балканах: інтерв'ю з чорногорським політологом Любомиром Филиповичем

21 травня невелика балканська держава Чорногорія відзначила черговий ювілей - 15-річчя незалежності. Саме в цей день у 2006 році відбувся референдум про повернення втраченої в 1918 році незалежності Чорногорії та її вихід зі складу Державного Союзу Сербії і Чорногорії - останнього оплоту колишньої Югославії. За цей час країна виконала досить великий шлях зближення з Європою, і 5 червня 2017 офіційно стала членом НАТО.

Проте чорногорські експерти відзначають, що вплив Росії та імперських амбіцій сусідньої Сербії в країні в останні роки посилюється. Про особливості цього впливу, схожості доль Чорногорії та Хорватії з Україною і про те, які міфи про Україну поширюються на Балканах, Парламент.UA поговорив з чорногорським політичним аналітиком Любомиром Филиповичем.

Сепаратизм по хорватській моделі

"Проблема в тому, що безпосередньо ідентифікувати російський вплив в Чорногорії складно, оскільки Кремль в основному здійснює його через близьку до нас Сербію. Тут дійсно доречні аналогії з Білоруссю та Україною. Так само, як на пострадянському просторі існує міф про "єдиний народ" росіян, українців і білорусів та концепція "русского міра", на Балканах поширений міф про "Велику Сербію", яка, відповідно, вибудовує свій "сербський світ". Частиною цього світу сербські націоналісти вважають Чорногорію, Північну Македонію, Республіку Сербську як частину нинішньої Боснії і Герцеговини, а на початку 90-х до нього відносили також окуповану частину Хорватії Сербську Країну", - пояснює експерт.

Дійсно, дії президента Югославії Слободана Мілошевича в Хорватії до болю нагадують поведінку Росії в Україні. Коли в 1990 році в Хорватії перемогли демократичні сили, які виступають за незалежність, сербська меншина республіки з подачі та за підтримки Белграда створило свій сепаратистський анклав. Це закономірно призвело до зіткнень сербських ополченців з силами МВС Хорватії, що дало югославської армії привід втрутитися в конфлікт під приводом "захисту сербського населення".

"Можна сказати, що Росія копіює найгірші приклади поведінки Сербії", - робить висновок Любомир Филипович.

"При цьому різні кримінальні елементи, яких Белград відправляв воювати в Хорватію, потім, повертаючись, створював проблеми вже сербській владі. До речі, зараз я чую те ж саме про бойовиків, які повертаються в Росію з Донбасу. Зараз ці люди намагаються створити свою партію або інтегруватися в інші російські партії. Такі ж спроби здійснювали і ті, хто повертався з сербохорватської війни. А вже ті, кому не вдалося вбудуватися в політичний ландшафт, найчастіше гинули в кримінальних розборках. Словом, Сербія поводиться як міні-імперія на Балканах, і тут простежується маса аналогій з Росією. Роль Сербії в колишній Югославії так само була провідною, як і роль Росії в Радянському Союзі", - розповідає чорногорський експерт.

Перемога проросійських сил

До речі, саме на сербських радикалів робилася ставка при організації невдалого перевороту в Чорногорії в 2016 році. Згідно з даними прокуратури, восени 2016 року група громадян Сербії і Чорногорії під керівництвом кураторів з Росії планувала захопити парламент і змістити президента Міло Джукановича, щоб перешкодити ухваленню рішення про вступ Чорногорії до НАТО. Крім інших учасників з Росії та Сербії, по 5 років в'язниці за співучасть в спробі перевороту отримали двоє лідерів чорногорської партії "Демократичний фронт": Андрій Мандич і Мілан Кнежевич.

Учасники перевороту - сербські радикали "засвітилися" і в російсько-українському конфлікті. Так, один з організаторів перевороту, Олександр Сінджеліч, в розмові з соратником зізнавався, як за завданням російського Міноборони привертав "четників" для участі в анексії Криму 2014 року. Жителі донбаської Горлівки, своєю чергою, ще в 2015 році розповідали, як приїжджі серби поряд з місцевими кримінальниками і російськими агентами боролися з будь-якими проявами інакомислення на підконтрольному сепаратистам Донбасі.

Спроба перевороту на Балканах в результаті провалилася, а Чорногорія, всупереч зусиллям націоналістів, вступила в НАТО. Однак потім, на парламентських виборах в серпні 2020 року перемогу здобула коаліція опозиційних партій, в тому числі вже згаданий "Демократичний фронт". Саме один з її лідерів, раніше засуджений Мілан Кнежевич став головою парламентського комітету з безпеки і оборони. Парламент сформував уряд, опозиційний чинному президентові і, за словами Любомира Филиповича, що складається з людей, що мають тісні зв'язки не тільки з Белградом, а й з Москвою.

"Партія Кнежевича активно співпрацює з "Родіною" Дмитра Рогозіна. Адвокат Дії Вукшіч, що мав тісні бізнес-зв'язки з Росією, зараз очолює наше Агентство національної безпеки (АНБ)", - перераховує експерт.

До слова, після одного із засідань парламентського комітету з безпеки і оборони в березні поточного року розгорівся скандал: Деяна Вукшіча звинуватили в розголошенні секретної інформації, що стосується союзника по НАТО.

"За словами члена парламенту Рашко Коневича, йшлося про розголошення інформації про агентів і цілі ЦРУ. Було розпочато парламентське розслідування, проте в підсумку справу зам'яли, і як наслідок обмежилися звинуваченнями на адресу технічного секретаря АНБ, яка в підсумку і стала "цапом-відбувайлом", - ділиться Филипович.

Кримський вояж чорногорських журналістів

Ще одним призначенням нового уряду став ректор державного чорногорського університету Володимир Божович - за словами Любомира Филиповича, людина виключно проросійських поглядів.

"Саме він є засновником порталу www.in4s.net, який буквально повторює кремлівську пропаганду. Зокрема, він проводить ідеї про "право регіонів України на самовизначення" і виправдовує анексію Криму. До речі, окупаційний уряд Криму запрошувало на півострів чорногорських журналістів, і після цього візиту навіть кореспонденти прозахідних ЗМІ писали хвалебні статті про Крим. Серед таких журналістів можна назвати, наприклад, Стефана Джукича. Сайт www.in4s.net також просував ідеї одеського сепаратизму. У 2014-15 роках на Балканах були створені національні відділення різних російських організацій, наприклад, "Безсмертного полку", "Нічних вовків" та інших. Однак важливо зрозуміти, що власне питання Росії і України не надто цікавить місцевих жителів", - пояснює експерт.

За словами Любомира Филиповича, однією з найвпливовіших організацій, що просувають російську пропаганду і державні інтереси в Чорногорії, є Сербська православна церква.

"З одного боку, чорногорська культура, що уникла радянського впливу, дуже прозахідна, особливо в молодіжному середовищі. Але Росія і Сербія активно грають на емоційній складовій: спільна історія, братство, православна віра. Політичні зміни, що мали місце в останній рік, - це яскраве вираження цього впливу. До речі, митрополит російської церкви в Україні Онуфрій грав дуже активну роль в насадженні впливу сербської православної церкви в Чорногорії, який створив передумови для політичних змін. На жаль, в епоху нестабільності релігійність людей зростає, і Росія з Сербією активно користуються цим", - робить висновок чорногорський політолог.

1