Ексклюзив
Українці в Антарктиді: як працює станція Вернадського
Ексклюзив

Українці в Антарктиді: як працює станція Вернадського

5 Березня, 12:24
Євген Дикий (Фото. https://www.facebook.com/AntarcticCenter)
Що вивчають на станції "Академік Вернадський" та як змінилося життя в Антарктиці після коронавірусу

Поки в Україні зима лише починає відступати, в Антарктиді у розпалі літо. Тож два сезонних загони українських полярників вирушили на станцію "Академік Вернадський" досліджувати холодний континент. Що вивчають українські науковці в Антарктиді, в яких умовах живуть та як потрапити до складу місії - про це та багато іншого Парламент.UA розпитав директора Національного Антарктичного наукового центру МОН України Євгена Дикого. 

Як працює українська антарктична експедиція

Кожна щорічна експедиція складається з двох груп, або як їх називають полярники, загонів. Перший загін - зимувальний, це група яка їде на станцію на весь рік, хоча з урахуванням перезмінки експедиції працюють вони фактично 13 місяців. 

Зазвичай в середньому зимувальний загін складається з 12 осіб. П'ятеро з них - це група життєзабезпечення станції. Зокрема, туди входить дизеліст-електрик, без нього станція була б без світла, тепла і так далі. Системний механік - універсальна людина просто із вісьмома руками, які до того ж виросли з правильного місця, він має полагодити будь-що, адже у разі поламки, найближчий гіпермаркет в кількох тисячах кілометрах. Адміністратор зв’язку, який раніше був по суті радистом, який відбивав "морзянку". Нині ж це вже айтівець, сисадмін, який перш за все має забезпечувати супутниковий зв’язок, інтернет для станції та інтранет, тобто зв’язок між усіма комп’ютерами та приладами, які є на станції, та звести їх в одну робочу систему.

Далі, в цю групу забезпечення  входить людина, якій ми перед від’їздом завжди бажаємо байдикувати весь рік - це лікар. Хоча насправді, ледарювати в нього не виходить, що-небудь та й трапляється. Дев'ять місяців вода навколо Антарктиди замерзає і ми фактично ізольовані, тобто евакуювати хворого не можна, щоб не сталося лікар має сам в умовах медпункту вирішити проблему.

Іще від п'яти од восьми людей в команді - це науковці. Перш за все фахівці з наук про землю - метеорологи, кліматологи, озонометрист, бо одна з наших обов’язкових задач там це вивчення озонового шару, а також магнітометрист. Ще в зимувальний склад входить пара біологів і їхня задача під час зимівлі - перш за все моніторингове спостереження, зокрема, визначення того як зміни клімату впливають на тварин та рослини.

Фото. Українська антарктична місія

Відтак найцінніше, що робить зимувальний загін - це підтримка багаторічних та цілорічних тривалих спостережень, тож вони певною мірою "вартові станції". Окрім того, в експедицію входить сезонний загін. Він не зимує, а працює до двох місяців під час антарктичного літа.

Робота "сезонників" сильно відрізняється від "зимувальників". Якщо останні - це "вартові", то учасники сезонної групи - це такі собі "мисливці-збирачі". На самій станції вони фактично тільки сплять та їдять, а далі сідають на моторні човни, на снігоходи і їдуть по інших островах довкола, висаджуються на континентальний берег Антарктиди. Їхня головна місія ставити короткострокові експерименти, а також збирати зразки, які потім приїжджають до нас в Україну, а далі розходяться по багатьох університетах і академічних інститутах і тут їх обробляють. Тож сезонний загін складається переважно з геологів та біологів. Їм потрібно зловити короткий період, коли хоч десь немає снігу та криги і збирати зразки рослин, тварин, бактерій, ґрунту, каміння тощо.

Коли та як українська місія дістається Антарктиди

Коли в Україні зима - в Антарктиді літо і навпаки. До прикладу найморозніші місяці в Антарктиді червень, липень і серпень. Тож робочі місяці сезонного загону з середини січня, коли крига скресає і до станції можна дістатися, і до кінця березня, максимум до середини квітня, коли крига стає щільнішою. 

На зимівлю заїжджають у кінці березня або в перші дні квітня, і проводять там рік.   

Фото. Українська антарктична станція "Академік Вернадський"

Зазвичай шлях до Антарктиди - це півтора-два дні перельоту з Києва з пересадкою у якомусь великому аеропорті, а звідти трансатлантичним рейсом до Південної Америки. Кінцева точка маршруту зазвичай аеропорт в Аргентині або в Чилі.  

Якщо Чилійський маршрут - до міста Пунта-Аренас, на березі Магелланової протоки, а якщо Аргентинський - то це на Вогняну землю, до порту Ушуая. Далі мандруємо вже судном, 5 днів через протоку Дрейка й от ми на станції. На превеликий жаль свого судна в нас зараз нема, хоча свого часу саме його наявність була одним з факторів, чому саме нам подарували станцію. Останній український рейс власним судном на станцію Вернадського був антарктичним літом з 2001 до 2002. У 2006 воно пішло на металобрухт.

Насправді наш маршрут прив’язаний саме до судна. Адже близько половини країн, що мають свою антарктичну станцію, не мають свого судна, відтак є велика конкуренція за те, хто першим зафрахтує судно (найме для перевезень, - ред). І не завжди питання тільки в грошах, інколи можна просто не встигнути. Ми все ж таки мріємо, що колись повернемося на станцію на власному судні під українським прапором.

Однак коронавірус вніс свої корективи і тепер обов’язковою частиною подорожі полярників стали ПЛР-тести та самоізоляція. Зокрема перший ПЛР-тест здають ще в Україні безпосередньо перед вильотом, адже шлях до Чилі займає близько 48 годин і потрібно, щоб тест був ще дійсний. А потім перед виходом в море проводять два тижні в карантині у готелі та здають повторний тест. Якщо виявляють хворого він залишається на лікування у Чилі.

Якби ми спілкувалися пару місяців тому, то я б сказав, що ми прямуємо на єдиний континент вільний  від коронавірусу. Проте це вже не так.  Поки щоправда був тільки один випадок на Чилійській станції. Вони дуже швидко змогли це діло локалізувати, станцію після цього так дезінфікували, що, мені здається, там жодної форми життя не лишилося. Проблему вирішили дуже оперативно, але так, якраз по цьому випадку, зокрема, стало зрозуміло чому це небезпечно. Антарктичні станції - це як кораблі, люди дуже скупчені, тому як тільки хтось один заніс ковід на чилійську станцію, то вже на момент, коли це виявилось було 26 позитивних, от їх всіх одразу довелося евакуювати.

Українкська Антарктична станція "Академік Вернадський"

Фото. Українська антарктична станція "Академік Вернадський"

Які умови на антарктичній станції "Академік Вернадський"

Головна будівля станції "Академік Вернадський" складається з двох корпусів - двоповерховий житловий та одноповерховий робочий. 

На першому поверсі двоповерхівки -  житлові кубрики, а на другому - кухня, комора, їдальня, бар "Фарадей", бібліотека. А в одноповерхівці розташовані лабораторні та офісні приміщення. Також на території станції є низка технічних споруд. Зокрема на відстані від головного корпусу розташована дизельна, саме завдяки дизельному генератору у спорудах є електрика та тепло. Також є гараж для човнів і універсальна майстерня з верстатами, аби виготовляти усі потрібні запчастини. 

В принципі усі умови для проживання у нас є. Маємо душ з гарячою водою, три душові кабінки. Єдина буває проблема коли працює сезонний загін, коли вже дуже багато народу одночасно на станції. Справа в тому, що всю воду ми беремо з опріснювача, вся станція живе на опрісненій воді з океану. Тож коли на станції зимує 12 людей, то з головою вистачає, а коли до них додається ще чоловік 20 сезонного загону, от тоді час від часу доводиться робити якісь паузи, поки знов набереться бак. Але загалом з душем обмежень немає.

Фото. Українська антарктична станція "Академік Вернадський"

Їжу ж закуповують та доставляють раз на рік. На станції є величезна морозилка та комори, аби зберігати запаси. 

Проблем одноманітним харчуванням немає, її вирішує хороший кухар у команді. З їжею проблема одна - свіжі овочі та фрукти після декількох місяців зберігання в морозилці перестають бути свіжими, як не крути. Тобто, під кінець зимівлі виникає дефіцит саме свіжої вітамінки. Подумуємо щодо вирощування зелені, однак є жорсткі обмеження щодо вирощування чужорідних рослин в Антарктиді. Втім якщо повністю в закритій системі, на кшталт автоматизовної теплички на гідропоніці, тоді можна. Головне аби вона не контактувала з зовнішнім середовищем, і ризик, що насіння полетить кудись назовні був мінімальний.

Читайте також

Однак жити та працювати в умовах Антарктики, особливо цілий рік - геть не легко. 

Це пів року темно, снігу інколи насипає чимало, цьогоріч максимальне значення було 2,6 метра. В такій ситуації у снігу прокопують траншеї та ходять по них. Тобто, буває достатньо довгий період, коли зі станції майже не вийдеш іншим способом, зате потім, коли приходить весна, снігу стає менше, вертаються з "вирію" пінгвіни. Взагалі морози в нашій частині Антарктики не такі екстремальні, як це часто уявляють: взимку до - 30, в середньому взагалі -20, а влітку коливання навколо нуля. А от вологість при цьому близько 100%. 270 днів на рік щось йде на голову: або сніг, або крижаний дощ. Буває і шквальний вітер 20-40 м\с.

Втім "зимівля" це навантаження перш за все не стільки фізичне, скільки психологічне. Оцей маленький замкнутий колектив, який 9 місяців не бачить більше жодного обличчя, а натомість одне одного споглядає 24\7, це достатньо непрості умови.

Фото. Українська антарктична місія

Які дослідження проводять на станції Вернадського

Одне з основних завдань української місії - вивчення озонового шару і, зокрема, озонової діри.

Саме на нашій станції відкрили таке явище, як озонова діра, хоча тоді ще вона була британською станцією "Фарадей". Тож разом зі станцією ми перебрали так звану "озонову вахту", ми фактично на краю цієї озонової дірки та значною мірою по наших даних визначається, чи дають результат всі ці багатомільярдні зусилля з відновлення озонового шару, чи він продовжує руйнуватись.

Окрім того, на станції Вернадського досліджують кліматичні зміни та проводять біологічні дослідження. 

Це перш за все моніторингові спостереження для визначення впливу кліматичних змін на тварин та рослини. У нас в Антарктиді клімат змінюється дуже швидко, швидше, ніж поки що в Україні.  Насправді ж, те що ми бачимо в Антарктиді та Арктиці - це попередження, прогноз того, що далі прийде і на решту територій.

Пінгвінів ми не ображаємо, якщо потрібні генетичні зразки, є два варіанти: збирати пір’я або шкарлупу від яєць, з яких вже вилупились пташенята. Хоча цього року ми таки наважилися і зібрали кілька яєць, цілих ще не насиджених, для того, аби визначити в них вміст стійких органічних забруднювачів.  Річ у тім, що деякі пестициди, гербіциди, продукти фармакології, парфумерії виявилися дуже стійкими та практично не руйнуються. Тож ці речовини течіями  розносяться по всій планеті та далі накопичується через харчовий ланцюжок. В результаті в тканинах тварин Арктики й Антарктиди виявляють, наприклад, сліди фармакології, яку ми з вами в Києві приймаємо. Тож аби дізнатися які забрудники є  найбільш глобальними та використовують зразки з Арктики й Антарктиди, як з найбільш чистих регіонів.

Фото. Українська антарктична місія

Також вивчають магнітосферу та іоносферу. 

Якщо пригадати шкільну фізику, є така кругленька земля, а від неї, як вуха чебурашки відходять магнітні лінії та сходяться вони біля полюсів.

Магнітні поля впливають на нас із вами та на наші гаджети, але виміряти їх ми тут не зможемо - надто високо тут проходять магнітні лінії. Однак там де вони сходяться ближче до полюсів, там їх можна виміряти. Ця галузь досліджень буквально за час роботи нашої станції Вернадського перетворилась із такої, знаєте, глибокої фундаментальної науки у чисто прикладну: наразі прогноз космічної погоди, базований на даних іонозондів, щодня запитує Міжнародна організація цивільної авіації для планування міжконтинентальних рейсів. Прогноз космічної погоди став таким же обов'язковим, як і прогноз звичайної. Так ми перетворилися з суто наукової обсерваторії в одну з точок, що підтримує безпеку польотів цивільної авіації по всій планеті.

Як потрапити до української антарктичної місії

Критерії відбору в зимувальний й сезонний загін кардинально різні. Із сезонним усе простіше. Адже туди відбирають радше не людей, а міні-проєкти, які кандидати пропонують зреалізувати за сезон.  Це схоже на конкурс науково-дослідницьких робіт просто зі своєю специфікою, до самих кандидатів не така пильна увага.  

Фото. Українська антарктична станція "Академік Вернадський"

А от із зимувальним загоном справа інша. Всіх учасників саме беруть на роботу, відповідно це конкурсний відбір на посаду. 

Перший етап відбору - це саме професійний відбір, тобто, досвід роботи, наявність скілів і так далі. На цьому етапі відсіюється десь половина народу, бо купа людей просто романтики, яких я дуже розумію, але на жаль, вони просто не володіють тими навичками, які потрібні для якоїсь конкретної вакансії. Тих хто проходить по анкеті запрошують на співбесіду, з ними спілкуються ті, хто вже раніше працювали на таких позиціях під час зимівлі. Далі медкомісія, вона не найжорсткіша, не в космос же летіти, але бажана відсутність хронічних захворювань, які там можуть загостритись.

І останній етап відбору - дуже тонкий, але потрібний - це робота з психологами. На жаль, психологія це не точна наука, це не фізика, але найбільшу групу ризику таким чином можна відсіяти. Психологічний етап проходить останнім, коли вся група відбуває на тренінг, аби навчитися разом працювали в тому складі, але ще є дублери. Наприклад, є 12 позицій, а відправляємо 24, от там вони проходять тренінг і за ними спостерігають психологи. Цього року ми точно пильнували, щоб в усіх були дублери, бо ще є такий фактор як ковід аби ми хоча б в останню секунду, але змогли людину замінити.

Оголошення про конкурс та анкета публікуються щороку на сайті Національного Антарктичного наукового центру і на сайті Міносвіти. Конкурс зазвичай оголошують в серпні-вересні.