13 грудня – Андрія Первозваного: як молитися та ворожити в цей день

Апостола Андрія звуть Первозваним, бо він був найпершим з послідовників Ісуса Христа. Андрій вважається особливим апостолом для України, адже був першим благовісником Євангелія Христового на наших землях.

Андрій – особливий для України апостол

Найперший з дванадцяти апостолів Ісуса Христа, син єврейського рибалки Йони, народився у Віфсаїді (теперішня Сирія). До зустрічі з Ісусом займався рибальством разом із братом Петром. Коли після сходження Святого Духа апостоли кидали жереб, вирішуючи, куди кому нести Христову віру, Андрієві випала Скіфія, тобто землі сучасної України.

Про благовіст апостола свідчать такі давні християнські письменники, як Іполіт Римський (III ст.), церковний історик Євсевій Кесарійський (IV ст.) тощо.

У стародавньому літописі "Повість врем’яних літ" розповідається про подорож Андрія українськими землями:

Дніпро впадає у Понтійське море; море це звуть Руським. Уздовж його берегів навчав, як кажуть, святий Андрій, брат Петра. Коли Андрій навчав у Синопі і прийшов до Корсуня, він довідався, що від Корсуня недалеко гирло Дніпрове. І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, вставши, промовив він до учнів, що були з ним: "Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог". І піднявся він на гори ці, благословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ.

Отже, Андрія Первозваного вважають основоположником церкви в Україні. Київський собор 1621 року, у часи відродження Української Православної Церкви після Унії, підтвердив апостольське походження християнства на українських землях. Завершив свою подорож апостол Андрій, коли з берегів Понту перейшов до Фракії, а потім до Греції.

Вірний своєму імені, яке грецькою означає "мужність", Андрій прийняв муки в ім’я Христа. 77 року в місті Патри він був розіп’ятий за наказом проконсула Егея на Х-подібному андріївському хресті.

Відтоді андріївський хрест – популярний символ у геральдиці. Окрім прапорів Великої Британії та Шотландії, він широко використовується у прапорах військово-морських флотів (останнє з огляду на те, що Андрій був рибалкою й пересувався морем човнами).

У пам’ять Андрія Первозваного в Києві, на тому місці, де апостол поставив перший хрест, 1212 року споруджено дерев’яну церкву Воздвиження Чесного Хреста Господнього. У Києві на Андріївському узвозі стоїть славетна Андріївська церква (собор Андрія Первозваного), збудована в середині XVIII століття (1747—1753) знаменитим архітектором Бартоломео Растреллі.

У багатьох містах України ї храми на честь апостола Андрія, його іменем названі вулиці. А храмовий празник Святого Апостола Андрія Первозваного  лише у Львові святкують п’ять храмів.

Українські традиції Андрієва дня

13 грудня за старим стилем – день пам’яті мученицької смерті апостола Андрія. В деяких регіонах України до імені Андрій додають ще Калита, бо його день збігається в часі з давньослов’янським святом Калити. Це, так би мовити, молодіжне свято в давніх українців, суть якого полягає в переведенні юнаків і юнок у дорослі вікові категорії.  Відтак, як і в значній кількості українських свят, в його обрядах проглядаються дохристиянські традиції.
Хоча християнська церква замінила Калиту іменем апостола Андрія Первозваного, пережитки старого залишилися, зокрема, до цього дня дівчата випікали коржі, які мали назву "калити". Із цією обрядовою стравою влаштовували різноманітні ігри та ворожіння.

Колись Андріївський обряд складався з прологу та 2-х частин. Пролог передбачав винаймання хати для вечорниць, приготування ритуальних страв, принесення ворожильних атрибутів і запрошування парубків чи побратимів.

Перша частина Андріївського обряду — дівоча, ворожильна. Кожна учасниця Калити  випікала балабушку і клала на ослінчик, супроводжуючи магічними замовляннями. Чию балабушку пес з'їсть першою, та дівчина першою вийде заміж; якщо не вийде, то ще рік дівуватиме.

Друга частина Андріївського обряду — прихід до хати парубків із подарунками. Дівчата жартівливо перешкоджали цьому: перемотували мотузкою стежку, глузували, і лиш потім запрошували за гостинний стіл. Після вечері тривали веселі ігри та забави. Головна забава свята – відкушування "калити". Випічку прив'язують якнайвище попід стелею, а потім хлопці та дівчата з зав'язаними очима мусять дострибнути до нього й відкусити шматок.

Наприкінці вечорниць дівчата ходили попід вікнами сусідів або родичів, калатали ложками і запитували: "Чи ви є всі?", на що чули відповідь: "Щоб повіддавалися всі!" Парубки після вечорниць робили збитки: виносили на городи січкарні, знімали ворота чи хвіртки й несли на подвір'я майбутніх наречених. Найбільшим бешкетом вважалося витягти на дах сани або воза. Донині від Андріївських обрядів збереглися дівочі ворожіння та хлопчачі збитки.

Традиції Калити припадали на час Пилипівського (Різдвяного) посту, тобто жодним чином не відповідали нормам християнської моралі. Спроби духовенства подолати цю народну традицію не дали бажаних наслідків. Та з плином часу вечорниці на Андрія, як і інші свята, поступово втратили магічну функцію й перетворилися на своєрідну забаву, привід, аби зібратися неодруженій молоді.

Дівочі андріївські ворожіння

Описано чимало ворожінь, якими користувалися дівчата на Андрія. Вибігали, наприклад, на подвір'я, ставали біля плоту та рахували кілки, промовляючи "Молодець, старець…", а останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тонкий і рівний, тій дівчині і хлопець випаде молодий і стрункий. А якщо кілок з товстою корою – суджений буде багатим та підстаркуватим.

Ворожіння на картах (Фото: picabu)

Багато ворожінь схожі на ті, що робили в Катеринин день. Наприклад, зняти взуття з лівої ноги й почати ним міряти відстань від столу до порогу, примовляючи "Молодець, удівець, буду дівувати": на якому слові її чобіт "вийде" з хати, та доля й очікує на дівчину.

Поширені відгадування предметів із зав'язаними очима, сіяння конопляного насіння довкола хати, запалювання ниток, виливання води на гарячий віск тощо.

Вірили, що можна у дзеркалі свою долю впізнати. Але не кожна дівчина на дзеркалі ворожитиме, бо для такої ворожби треба було бути відважною.

Дівчина мала залишитися наодинці, сісти перед дзеркалом, обабіч дзеркала свічки засвітити й тричі примовляти:

     Я тебе, дзеркало, питаю, 

     З ким я свою долю злучити маю?

     З'єднати з Іванком прошу, 

     Бо його в серденьку ношу.

Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти:

Святий Андрію, допоможи,

    Судженого мого покажи!

Потім різко повернутися і подивитися у дзеркало, але не налякатися, бо в дзеркалі може бути не її обличчя, і навіть не обличчя бажаного їй Івана, а якогось незнайомця!

А вже перед тим як вкластися спати, під ліжко своє дівчата ставили миску з водою, а на неї дощечку, як кладку через річку і просили спеціальними примовками, щоб суджений наснився.

 Народні прикмети на День Андрія

• Якщо до цього дня сніг ще не випав — зима буде теплою, а як з'явився — холодною.
• Якщо напередодні йде сніг, то буде хурделиця цілий тиждень.
• Якщо шумує вода в річці, варто чекати на завірюхи.
• Якщо вугілля в печі у святковий вечір було червоним — очікували холоднечу, якщо було білим — швидку відлигу.

 Чого не можна робити на день Андрія

• На Андрія гріх щось робити без поважної причини.
• Цього дня здавна забороняли будь-яку розумові працю, бо є забобон, що від цього можна втратити розум.
• Цього дня не можна шити, ткати і прясти. Ця заборона іноді поширювалася аж до Водохреща.
• Всі інші заборони на Андрія Первозваного лунають із боку церкви. І пов'язані вони в основному з ворожінням. З точки зору церкви, на день пам’яті Андрія Первозваного не можна ворожити.