Здоров’я шкіри: що таке гідраденіт

Хвороба Вернейля (або гідраденіт) – гнійне запалення апокринових потових залоз, що здебільшого набуває хронічного характеру. Нерідко хвороба може загострюватися 4-5 разів на рік: щойно почали загоюватися перші ранки, як вже з’являються нові висипання.

Хвороба не є смертельною, але вважається більш неприємною за акне, екзему чи псоріаз, бо доставляє чималий дискомфорт хворому й значні больові відчуття, а також порушує соціальну активність хворого. Хвороба зазвичай не притаманна дітям до підліткового віку та людям похилого віку, що пов’язано з пасивністю потових залоз у цих вікових груп.

Клінічні симптоми гідраденіту

Захворювання проявляється появою на тілі болючих підшкірних «вузликів» та абсцесів на шкірі, що виникають через запалення потових залоз. Поступово вони збільшуються у розмірі /кількості та стають болючими, часто нагноюються.

Найчастіше такі "висипи" з’являються на ділянках локалізації потових залоз: пахвові западини, складки на животі (у людей з надлишковою вагою), біля пупка, під грудьми, на внутрішній поверхні стегон.

Як правило, разом із появою запальних елементів погіршується і загальний стан людини: може підвищуватися температура тіла, з’явитися нудота, загальне нездужання.

Якщо хворобу не лікувати, "вузлики" можуть ставати болючішими та збільшуватися в розмірах, може розвитися нагноєння. Іноді вони самі вскриваються, і з них виділяється кров’янисто-серозна рідина. Загоюються такі ураження повільно – зазвичай протягом 10-30 днів – й можуть лишати по собі рубці та шрами на шкірі.

Стадії розвитку хвороби Вернейля

Гідраденіт розвивається та є активним протягом кількох місяців. При цьому без належного лікування і профілактики завжди зберігається ризик раптової ремісії, яка може тривати від кількох місяців до кількох років.

Виділяють три стадії розвитку хвороби Вернейля:

• I стадія: утворення щільних запальних елементів – рухомих за пальпації "вузликів", які можуть боліти й свербіти;
• II стадія: об’єднання кількох запалених елементів й утворення свищів, розвиток абсцесів, поява рубців.
• III стадія: збільшення свищів (до 2 см у діаметрі й більше), "злипання" конкрецій та помітне рубцювання, що супроводжується постійним запальним процесом з великою кількістю гнійних виділень, а також сильним болем.

Зазвичай гідраденіт дуже швидко прогресує, тому в разі появи незрозумілих новоутворень, особливо в перелічених вище ділянках, необхідно звернутися до лікаря.

Нелікування або неналежне лікування може призвести до:

• неповного одужання,
• швидкого прогресування хвороби,
• поширення інфекції на інші залози,
• появи ускладнень тощо.

На перший погляд, гідраденіт може здатися не дуже серйозною хворобою, але задля уникнення серйозних наслідків краще за перших ознак хвороби – появі червоних опуклостей на шкірі в зоні скупчення потових залоз – звернутися до свого сімейного лікаря або дерматолога.

Методи лікування гідраденіту

Схема лікування залежить від стадії хвороби й важкості симптомів та проводиться зазвичай за двома напрямами: боротьба з загостреннями та тривала підтримувальна терапія.

Внутрішні лікувальні засоби: антибіотики, антибактеріальні та антисептичні засоби, протизапальні та знеболювальні препарати.

Місцеві препарати для зовнішнього застосування: антисептики й антибіотики.

Оперативне втручання – висічення невеликих ділянок тканини, уражених гідраденітом (застосовується за важкого перебігу захворювання, коли лікарська терапія не має ефекту).

Фотодинамічна терапія: у деяких випадках може рекомендуватися радіо- або фотодинамічна терапія, яка застосовується зазвичай у комплексі з амінолевуліновою кислотою.

Лазерна терапія: здебільшого вуглекислотна.

За серйозних ускладнень та збільшення гнійного запалення може знадобитися лікування гідраденіту в стаціонарі через ризики швидкого прогресування і розвитку сепсису.

Читайте також

Атопічний дерматит: симптоми, профілактика та догляд