Чи втримається Шкарлет у міністерському кріслі та чи покарають "кнопкодавів"

Офіс генпрокурора за заявою фракції "Голос" відкрив справу про "кнопкодавство" у Верховній Раді під час голосування за призначення Сергія Шкарлета міністром освіти та науки. Парламентарі переконані, що у випадку чесного натискання на кнопки голосів за призначення його очільником МОН забракло б. "Парламент.UA" разом з адвокатом Юрієм Криворучком розбирався, які перспективи покарання для "кнопкодавів", чи можуть через це звільнити Шкарлета та чому таке явище як голосування за колегу досі існує в Україні.

Хто "кнопкодавив" при голосуванні за Шкарлета

Верховна Рада 17 грудня призначила на посаду міністра освіти та науки чинного виконувача обов’язків очільника МОН Сергія Шкарлета. "За" проголосували 226 народних депутатів — це мінімум, необхідний для ухвалення рішення. Навіть мінус один голос і все — призначення не схвалене. Голоси за кандидатуру Шкарлета віддали: "Слуга Народу" (171), "Опозиційна платформа — За життя" (20), "За майбутнє" (12), група "Довіра" (16) і 7 позафракційних депутатів. "Проти" виступили 43 парламентарі: двоє від монобільшості, 24 з "Європейської Солідарності" та 16 із "Голосу". Ще 39 утрималися.

Того ж дня депутатка від "Голосу" Інна Совсун заявила, що її політсила оскаржуватиме призначення Шкарлета міністром, бо під час голосування за його кандидатуру деякі депутати з "Опозиційної платформи — За життя" нібито "кнопкодавили", тобто голосували не особисто. Вона опублікувала табло системи "Рада" під час голосування за кандидатуру Шкарлета, на якому видно, що 8 депутатів ОПЗЖ проголосували "За".

Віддати голос депутат може лише особисто, і тільки він сам може використовувати свою картку для голосування. Але на місці кількох депутатів, які нібито проголосували, були порожні стільці. Совсун зазначила, що серед тих, хто підтримав кандидатуру Шкарлета, є Григорій Суркіс. Проте його в Раді не було 17 грудня.

Фракція написала заяву до голови парламенту Дмитра Разумкова про порушення під час голосування та вимагає призначення повторного голосування. Коли дійшов час Комітету з питань регламенту та депутатської етики розглянути матеріали можливого "кнопкодавства", той цього не зробив, переконує Совсун. Тому депутати звернулися до Офісу генпрокурора, який згодом відкрив провадження за ч. 2 статті 364 (зловживання владою або службовим становищем) Кримінального кодексу.

Чи обов’язкове відкриття справи за заявою фракції

Заяву від фракції "Голос" про "кнопкодавство" низки депутатів подали до Офісу генпрокурора ще 18 грудня 2020 року, тобто на наступний день після голосування за призначення Шкарлета. Як пояснює адвокат Юрій Криворучко, слідчий чи прокурор не пізніше 24 годин після подання заяви має внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Слідчого, який буде проводити досудове розслідування, визначає керівник його відомства. Законодавство не передбачає жодних умов і винятків, за якими він може не внести дані про кримінальне правопорушення до ЄРДР — вони просто зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.

До Єдиного реєстру, зокрема, вносять відомості про дату надходження заяви, дані про заявника або джерело, з якого виявлені обставини (наприклад, прочитали у соцмережах), короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та попередня правова кваліфікація (тобто, стаття закону, який міг порушити підозрюваний).

За повідомленнями Офісу генпрокурора, досудове розслідування проводить Держбюро розслідувань. Його мають завершити протягом двох місяців з дня повідомлення про підозру у вчиненні злочину. Тож висновок: Офіс генпрокурора просто не міг, як би не хотів, не відкривати справу за заявою парламентської фракції.

Які перспективи покарання для ймовірних "кнопкодавів"

Якщо слідчі зможуть довести співучасть когось з депутатів як посібників, організаторів або замовників вчинення злочину, їм має бути висунута підозра. У випадку, якщо справа таки дійде до суду, їм можуть винести покарання, однак в’язниця їм не світить. Хіба що штраф від 3 до 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів (51 тис. — 85 тис. грн).

Перспективи покарання досить туманні… Достатньо пригадати конкретні випадки. Так, досі триває розслідування злочину за цією статтею, який вчинив позафракційний депутат-"мажоритарник" Владислав Поляк ще в лютому 2020 року. Або щодо "гальмування" провадження щодо іншого "мажоритарника" Андрія Іванчука. ДБР відзначило в грудні 2020-го, що досудове розслідування відносно нього поки не здійснюється, — пояснив адвокат.

Тому цим "кнопкодавам" реальні покарання є дуже малоймовірні. Схоже, через політичні домовленості "напівослаблою" в рейтингу, яка потребує сторонньої допомоги в голосуванні, партією "Слуга Народу", жоден із "кнопкодавів" покараний не буде. Інакше інші, до яких застосують такі ж покарання, зможуть просити переглянути їхні вироки, бо у них рішення було інакшим. А справи будуть затягуватися під найрізноманітнішими приводами, як-от проведення експертиз, не повний допит свідків, брак якихось документів, відеозаписів, фотографій тощо.

Чи впливає розкриття справи на перебування Шкарлета на посаді

Адвокат Юрій Криворучко переконаний, що цей вплив — безсумнівний. Протокол голосування чи стенограма засідання, які містять в собі неправдиві чи перекручені дані, будуть підставами для визнання результатів голосування рівно у 226 голосів недійсними та недостатніми для призначення Шкарлета. Адже регламент ВР чітко передбачає: голосування має відбуватися особисто депутатом шляхом натискання кнопки або підняття руки. Останнє у Раді не поширене.

Якщо під час засідання хтось з депутатів виявить колегу-"кнопкодава", розгляд питання порядку денного на його вимогу має зупинитися. Відтак голова на засіданні доручає Лічильній комісії вилучити його картку і провести повторне голосування. А вже після цього очільник парламенту, він же зараз Дмитро Разумков, мав би розповісти про "кнопкодавство" Апарату Верховної Ради. Він цього не зробив, тож під час самого голосування "кнопкодавів" або ніхто не спіймав, або закрили на це очі.

Якщо ж після голосування вже пройшов час, рішення може бути скасованим, якщо його ще не підписав глава ВР. А ось закони, постанови та інші акти, які вже набрали чинності, скасуванню не підлягають. Вони можуть хіба що бути визнані такими, що втратили чинність.

У  зв’язку з тим, що голова ВР Дмитро Разумков вже підписав рішення щодо результатів голосування і призначення Шкарлета на посаду міністра, Верховна Рада може, а не зобов’язана, визнати це рішення таким, що втратило чинність. Необхідність скасувати нормативний акт, який вчинено із порушенням регламенту, не передбачена, — пояснив Юрій Криворучко.

Тобто, якщо слідство або профільний комітет доведуть неперсональне голосування за кандидатуру Сергія Шкарлета, то Верховна Рада може визнати своє рішення таким, що втратило чинність. А може не визнати, ніхто нікого не зобов’язує. Інакше треба чекати доведення справи до суду й обвинувального вироку. Після цього протокол і результати голосування автоматично визнають недійсними.

Як викорінити явище "кнопкодавства" в Україні

Попри ухвалення різних законів, "кнопкодавство" дійсно досі поширене у Верховній Раді. Причин для цього кілька. Зокрема, те, що покарання за скоєння цього злочину є невеликим. Також досить часто розслідування умисно затягують через політичний тиск на ДБР і Офіс генпрокурора.

Окрім іншого, сам факт "кнопкодавства" та процедуру розслідування часто використовують як важелі шантажу політичних опонентів і можливість досягти консенсусів між політичними силами, опозицією і більшістю. Керівництво ВР не хоче застосувати якісь технічні механізми для унеможливлення "кнопкодавства", як то сенсорна кнопка — начебто, немає часу її впроваджувати. Хоча на цій темі часто спекулюють політики.

Правник Юрій Криворучко бачить вихід із ситуації у впровадженні голосування двома руками протягом 20 секунд, утримуючи 2 кнопки — як це відбувається у Київраді. Таким чином, на його думку, питання "кнопкодавства" буде вирішене. А також вдалим називає однакове правозастосування кримінального закону до всіх депутатів без винятку.

Має бути проведення показових процесів, згідно з встановленою законом процедурою, застосування покарання обвинувачених і визнання ухвалених внаслідок злочину рішень Верховної Ради недійсними. Тобто, як і в цивільному судочинстві, має діяти принцип реституції (повернення до первісного стану. Тобто, до стану виставлення кандидатури на голосування — ред.), — переконаний Юрій Криворучко.

З його слів, технічне унеможливлення одночасно голосувати і за себе, і "за того парня" заощадило б кошти на проведення розслідувань Регламентним комітетом ВР і правоохоронними органами. Це позбавить Україну від скандалів із призначеннями та голосуваннями. Але, схоже, такий вихід не до вподоби всім політичним силам — а страждають від цього гроші виборців.