Бідний Матвій

Бідний Матвій – призер-бодибілдер, заслужений працівник фізичної культури і спорту України, колишній фітнес-тренер і помічник проросійського народного депутата Андрія Портнова та зять колаборанта Григорія Дашутіна.

Місце народження, освіта, родина

Матвій Бідний народився 28 листопада 1979 року в Києві. Тут він провів дитячі роки, закінчив середню школу, почав активно займатись спортом і досягнув в цьому значних успіхів.

Щодо освіти, то очевидно, що Матвій дуже любив вчитись. У нього чотири дипломи про вищу освіту. Починав майбутній міністр скромно, в 2001 році закінчив Національний університет фізичного виховання і спорту, отримавши спеціальність «тренер-викладач».

Потім тренер зацікавився бізнесом і відповідно до нового захоплення поступив у Київський національний торговельно-економічний університет, який закінчив у 2004 році за спеціальністю “фінанси підприємства”.

У 2008 році у Міжнародній академії управління персоналом отримав диплом за фахом “комерційне та трудове право”.

А коли Матвій Бідний вирішив робити кар’єру на державній службі і претендувати на високі посади, він у 2020 році закінчив Національну академію державного управління при Президентові України і отримав свій четвертий диплом за спеціальністю “публічне управління та адміністрування”.

Матвій Бідний і Вікторія Дашутіна

У нинішнього міністра троє дітей – донька Ангеліна і двоє синів Родіон та Артур. З першою дружиною Інною він розлучився в 2019 році. А завдяки другій дружині Вікторії Дашутіній він прославився на всю країну як зять колишнього “регіонала”, громадянина РФ та проросійського бізнесмена Григорія Дашутіна. Дійсно, батько Вікторії був довгі роки вірним соратником Януковича, народним депутатом кількох скликань і навіть після повномасштабного вторгнення не перестав постачати в Росію стратегічну продукцію, за що ДБР затримало колишнього нардепа влітку 2023 року. Детальніше про дружину і тестя Бідного буде в останньому розділі досьє.

Спортивні досягнення, трудова діяльність у сфері бізнесу

Ще у 1999 році Матвія Бідного як перспективного спортсмена включили до Національної збірної України з бодибілдингу. І не помилились. У 2000 році Матвій здобув срібло на чемпіонаті світу серед юніорів в ОАЕ. А з 2000 по 2002 роки він тричі ставав чемпіоном України. Проте не ці перемоги зробили спортсмена відомим. З 2005 по 2008 роки Матвій був учасником надзвичайно популярного міжнародного спортивного телешоу «Ігри патріотів». Коли його вдалий виступ приніс команді України перемогу, він став по-справжньому популярним.

Трудову діяльність Бідний розпочав ще до завершення спортивної кар’єри. З 2001 по 2009 рік він працював фітнес-тренером у ДП “Фаворит-С”. Потім з 2009 по 2011 рік керував цим фітнес-клубом.

У 2011 році Матвій влаштувався помічником директора ТОВ "Юридична компанія «Сетра». Швидко зрозумів, що юриспруденція – це не його, і в тому ж році перейшов на роботу менеджером з продажу  у ТОВ «ФірмаІСТ».

У 2015 році Матвій Бідний отримав посаду керівника відділу автоперевезень дочірнього підприємства «ІСТФРАХТ». А вже у 2016 році він покидає і це підприємство, бо остаточно вирішує переходити на державну службу.

Кар’єра в Міністерстві молоді та спорту, боротьба з російською агресією

Будувати кар’єру політика і державного діяча Матвій Бідний вирішив у профільному для нього Міністерстві молоді та спорту. У 2016 році він влаштувався головним спеціалістом відділу пріоритетних неолімпійських видів спорту департаменту фізичної культури та неолімпійських видів спорту України. Бідний постійно пропагував здоровий спосіб життя, демонстрував свою відданість спорту, і не дивно, що в тому ж році він вже очолив Департамент фізичної культури та неолімпійських видів спорту.

Для подальшого просування по службі потрібна і відповідна освіта. Тому Бідний поступив у 2017 році в Національну академію державного управління при Президентові України. В 2020 році він отримав і диплом і підвищення. Новий міністр молоді і спорту Вадим Гутцайт призначив Матвія на посаду свого заступника. Претензій до його роботи не було, тому в листопаді 2023 року Бідному доручили виконувати обов’язки міністра молоді і спорту, після того, як Гутцайт очолив Національний олімпійський комітет.

Крім підвищення у своєму міністерстві, Бідний отримав ще одну надзвичайно важливу посаду. Його обрали у склад Виконкому WADA (Всесвітнє антидопінгове агентство, надзвичайно авторитетна організація у міжнародному спорті) в якості європейського представника. Після одноголосної підтримки своєї кандидатури Бідний написав: «Для мене це велика честь та можливість посилити голос України та об’єднаної Європи в антидопінговій спільноті. Я вірю, що разом ми зможемо побудувати сильнішу глобальну антидопінгову систему, де атлети матимуть всі необхідні інструменти, підтримку та захист. Це важливий крок вперед у галузі спортивної дипломатії. Дякую всім міжнародним партнерам за підтримку української волі до перемоги».

Отримавши доручення виконувати обов’язки міністра, новий керманич дав зрозуміти, що не обмежиться проблемою збереження українського спорту під час війни. В першому ж інтерв’ю після призначення він розповів про основні завдання для свого відомства. Найголовніше і найважче – зробити здоров’я і спорт стилем життя для українців. Крім того, актуальним є питання реабілітації наших поранених бійців. Альтернативи оздоровчо-руховій активності немає, наголошував очільник міністерства. Організація різноманітних ветеранських змагань сприятиме не лише проявам спортивного характеру в питаннях реабілітації, але й допоможе у розширені спілкування, подоланні посттравматичного синдрому.

В тому ж інтерв’ю Матвій Бідний вказав, що він прихильник зміни ролі міністерства і буде намагатись впроваджувати сучасні світові тенденції в питаннях управління спортом і молодіжною політикою. А це, за його словами, системний і не дуже швидкий шлях. Кінцевим наслідком реформ має стати те, що міністерство втратить більшу частину своїх нинішніх функцій. Правда для цього повинна підвищитись і інституційна спроможність інститутів громадянського суспільства, в першу чергу спортивних федерацій. За новою моделлю міністерство має не займатись реалізацією державної політики в цій галузі, а формувати її. Виконувати ж мають агентства, фонди, федерації тощо.

Коли в.о. міністра запитали про його команду, він нагадав, що йому заступників призначає Кабмін, але додав без зайвої скромності, що вважає своєю сильною стороною вміння об'єднувати різних людей з різними поглядами, якщо вони прагнуть розвивати спорт.

Оскільки попереднього міністра критикували за те, що він був не достатньо активним на міжнародній арені, Бідний повів рішучу боротьбу з російською пропагандою і впливом РФ на міжнародні спортивні організації.

Особливо роздратувало Матвія рішення Міжнародного Олімпійського Комітету, прийняте у грудні 2023 року, щодо допуску білорусів та росіян до участі в Олімпійських іграх 2024 року. Він назвав таку позицію МОК безвідповідальною.

В заяві в.о. міністра було чітко вказано: «Ми розглядаємо спортсменів, які мають російське чи білоруське громадянство, які відверто не засудили агресію РФ проти України, як агентів гібридного впливу, яких використовує російський та білоруський режими для поширення своєї пропаганди.

Ми закликаємо відсторонити спортсменів, які мають російське чи білоруське громадянство від участі у будь-яких міжнародних змаганнях, у тому числі від участі в Олімпійських іграх, у будь-якому статусі».

Крім того, урядовець нагадав приклад нацистської Німеччини, якій дозволили у 1936 році проводити Олімпійські ігри, і як це зміцнило режим Адольфа Гітлера та його авторитет на міжнародній арені. Він закликав не повторювати помилок минулого.

Хоча Матвію Бідному і не вдалось змінити позицію МОК щодо російських і білоруських спортсменів, його зусилля не залишились непоміченими в Офісі Президента. 4 вересня 2024 року на зібранні пропрезидентської фракції було прийнято рішення залишити урядовця на посаді керівника Міністерства молоді і спорту без приставки «в.о.». Наступного дня Верховна Рада підтримала цю пропозицію.

Повноцінний керівник міністерства, ідеї щодо реформування

Після офіційного призначення на посаду Матвій Бідний активізував контакти з медіа. В численних інтерв’ю міністр наголошував на основних проблемах українського спорту, необхідності подальшої боротьби за повне відсторонення спортсменів Росії та Білорусі від міжнародних змагань, поділився планом системної реформи галузі.

Новопризначений міністр назвав три великі групи труднощів, що заважають подальшому прогресу вітчизняної спортивної сфери.

"По-перше, ми бачимо проблему відсутності якісного резерву в багатьох видах спорту, деякі види спорту просто «вимирають», в інших конкуренція до складу національної збірної настільки невелика, що навіть про якісну змагальну діяльність всередині країни мова, як правило, не йдеться", – розповів Матвій Бідний.

Другою великою проблемою він назвав як мінімум недостатній рівень науково-методичної роботи в збірних. За словами міністра, Україна втратила багато часу в цій царині в порівнянні з провідними спортивними державами. Урядовець прагне сформувати замкнений цикл, де профільні навчальні заклади, науково-дослідні центри та бази олімпійської підготовки працюватимуть спільно.

Оперативний доступ до достовірної інформації – третя проблема галузі. Очільник міністерства пов'язав її з подібними труднощами всієї системи державного управління. Виходом же вважає повну цифровізацію, що "забезпечить релевантні дані, якісну статистику для прийняття ефективних управлінських рішень та можливості їх швидкого коригування".

В жовтні 2024 року в місті Порту відбулась 18 Конференція міністрів спорту Ради Європи, на якій Матвій Бідний зумів сконцентрувати максимальну увагу своїх європейських колег до української проблематики. Урядовець привіз делегацію молодих спортсменів за участю олімпійської чемпіонки, чемпіонки та рекордсменки світу Ярослави Магучіх. Для учасників конференції представники України влаштували фотовиставку про руйнівний вплив російської агресії на український спорт. Їх схвилював емоційний виступ Ярослави Магучіх, яка просила про підтримку європейської спільноти й вказала на таке:

"Сьогодні я світова рекордсменка, олімпійська чемпіонка та чемпіонка світу. Але місця, де колись почалися мої мрії, більше не існує. Моя спортивна школа була знищена російською ракетою. Вона стала ще однією жертвою війни, розв'язаної Росією".

Як наслідок, у підсумковій резолюції 18-ї Конференції міністрів спорту Ради Європи міністри спорту країн Європи висловили підтримку Україні, засудивши російську агресію та наголосивши на відстороненні громадян РФ і РБ від міжнародного спорту.

А інший український чемпіон Олександр Усик заявив, що долучається до анонсованої міністерством реформи в українському спорті. Матвій Бідний заявив, що тепер центральною фігурою має бути не чиновник, а громадяни – спортсмени чи вболівальники, які об’єднуються в спортивні федерації, що по суті є громадськими організаціями для зацікавлених певним видом спорту. В основі федерації має бути не формальне зібрання чиновників і тренерів, а мережа громадсько-спортивних клубів, підтриманих на рівні громади. Саме такі повновладні спортивні клуби призначають керівників, тренерів, чітко контролюють розподіл коштів. А коли вони об’єднуються у федерації, то вже не підпорядковуються профільному міністерству, а виступають повноправними партнерами держави. Таке реформування забезпечить і масовість спорту, і прозорість у роботі спортивних об’єднань.

Очільник Мінмолодьспорту вказав на вирішальну роль громад у забезпеченні реформування галузі. З цією метою в січні 2025 року відбулась зустріч Матвія Бідного з представниками Всеукраїнської асоціації громад, Всеукраїнської асоціації об’єднаних територіальних громад, Асоціації міст України та Української асоціації районних і обласних рад. Урядовець окреслив напрямки реформування спортивної сфери й вказав, що одним із головних елементів є впровадження системи громадських спортивних клубів, які стануть фундаментом для розвитку дитячого, масового, адаптивного спорту, а також дадуть можливості для пошуку та розвитку спортивних талантів.

У міністерстві вказують, що здійснення такої реформи – справа не тижнів чи місяців, а кількох років, бо перші результати очікують у 2028 році на наступних Олімпійських іграх. Очевидно, що реформаторський запал міністра керівництво країни оцінило, бо він зберіг свою посаду після реорганізації уряду в липні 2025 року.

Критика, скандали, компромат

Призначення Матвія Бідного повноцінним міністром молоді і спорту викликало і насмішки, і критику з боку ЗМІ та експертів. Одні цікавились, чого чекали в ОПУ 9 місяців, інші насміхались з Єрмака, жартуючи, що в нього закінчились друзі. А циніки взагалі стверджували, що просто не було дурнів йти керувати таким малобюджетним міністерством.

Але серед подібних критичних висловлювань були і досить серйозні звинувачення. Ще у 2023 році Матвію пригадали, як з 2005 по 2007 роки  він на громадських засадах був помічником у народного депутата Андрія Портнова. Бідний не приховував цього факту. Він розповів пресі, що дійсно познайомився з Портновим в 2005 році, коли народний депутат прийшов займатись до нього у фітнес-клуб. Але в той час Портнов перебував у фракції Блоку Юлії Тимошенко і ще не став вірним прибічником "легітимного опікуна страусів" Януковича. Та й жодних доручень нардеп своєму тренеру не давав. А від посвідчення помічника нардепа, як пояснив Матвій, він не відмовився з двох причин. Якраз тоді він навчався в Міжнародній академії управління персоналом і отримав можливість відвідувати бібліотеку Верховної Ради. Друга причина була взагалі банальною. Клуб "Фаворит" знаходився поруч з урядовим кварталом, і Бідний використовував посвідчення, щоб дешево і смачно обідати в парламентській їдальні.

Після парламентських виборів 2007 року Матвій вже не мав статусу помічника. Проте деякі видання вказували, що співпраця Портнова і Бідного була значно тривалішою.

Ряд видань, в тому числі і колишній нардеп Ігор Мосійчук, звинуватили дружину Бідного Вікторію Дашутіну в роботі на РФ. Було заявлено, що в неї є нерухомість в окупованому Криму, російський паспорт, різні підприємства у власності, які, працюючи в Україні через фірми-прокладки, постачають стратегічну продукцію країні-агресору. А почалось все з арешту її батька Григорія Дашутіна, відомого соратника президента-втікача Януковича. Його підприємства майже всю свою продукцію вивозили для російського ВПК навіть після лютого 2022 року, отримавши в тому році за десять місяців понад 160 мільйонів гривень прибутку. Зрадника-колаборанта заарештували. В нього конфіскували майна і активів на суму понад мільярд гривень.

В декларації за 2021 рік заступник міністра перерахував майно дружини, а вона тоді була вказана власницею чи співвласницею майже двох десятків підприємств, частина з яких пізніше фігурувала у кримінальній справі. Крім того, Бідний щороку декларує київську квартиру дружини, в якій проживає після розірвання першого шлюбу. Він захищає Вікторію від усіх звинувачень, називаючи їх «чорним піаром». Урядовець стверджує, що Дашутіна ніколи не мала російського паспорта, а будинок в Гурзуфі був куплений задовго до окупації Криму. Спільний бізнес з батьком у неї раніше був, але після лютого 2022 року вона позбулась всіх цих активів. З 2022 року Вікторія проживає у Братиславі і володіє лише словацькою фірмою  Rotors Tech, автомобілем і київською кватирою.

Щодо батька дружини, то Бідний заявив, що за нього нести відповідальності не збирається, кожен самостійно обирає свій шлях і мусить сам відповідати за свої вчинки. За словами урядовця, його тесть жорстка та авторитарна людина, і між ними ніколи не було близьких відносин.

Зараз ДБР закінчує слідство щодо колаборанта Григорія Дашутіна і, не виключено, що його дочці теж не вдасться спокійно відсидітись у Братиславі (не даремно ж вона не з’являється в Україні після арешту батька). І чи буде в такому разі її і далі захищати міністр Матвій Бідний?

Проте не лише сімейні проблеми дошкуляють очільнику Мінмолодьспорту. Так, провідний український гімнаст Ілля Ковтун та його тренерка Ірина Горбачева на початку 2025 року вирішили змінити громадянство на хорватське через розбіжності із Федерацією гімнастики. Міністр не вжив всіх необхідних заходів, щоб зберегти для країни талановитого спортсмена, а обмежився повідомленням про безрезультатні перемовини з тренеркою та формальними заявами на тему патріотизму українських спортсменів.

В кінці 2024 року Федерація важкої атлетики України на чолі з Олександром Герегою рекомендувала на посаду тренера збірної Олександра Полякова. У міністерстві прислухалися до пропозиції, проігнорувавши інші кандидатури конкурсної комісії. Чиновники не звернули уваги, що, за інформацією заслуженого тренера України з важкої атлетики Анатолія Орлова, Олег Поляков після окупації Росією Криму у 2014 році очолив регіональне відділення Федерації важкої атлетики Росії у Севастополі. Протягом чотирьох років фахівець співпрацював з окупаційною владою.

Коли вибухнув скандал, міністр прикинувся Незнайком. В інтерв’ю він заявив, що рішення, як виявляється, ще не укладене, і якщо факти про роботу тренера в Криму підтвердяться, то його не затвердять на посаді. У цій ситуації найбільше обурює факт ігнорування пропозицій конкурсної комісії, що по суті знищує громадський контроль за кадровою політикою міністерства.

На початку липня 2025 року віцепрезидентка Федерації гімнастики України Стелла Захарова опублікувала у своєму "Фейсбуці" великий допис, в якому поскаржилася на бездіяльність профільного міністерства. Найбільше від неї дісталося голові Мінспорту Матвію Бідному. Стелла Георгіївна звинуватила міністерство у зриві чемпіонатів України, зборів, втраті 14 гімнастів та тренерів, а натомість винною зробили Захарову, яку хочуть прибрати з посади. Віцепрезидентка повідомила, що Бідний ігнорує її звернення. Вона просила аудієнції у міністра, щоб обговорити проблеми у спортивній гімнастиці, але урядовець не має часу на розв’язання конфліктної ситуації. Не виключено, що невдовзі визріє новий гучний скандал.