Чорновіл В’ячеслав

Чорновіл В’ячеслав

Дисидент, лідер Народного Руху та народний депутат І, II, III скликань

Всі новини

Чорновіл В’ячеслав – журналіст, публіцист, один з лідерів національно-визвольного руху з середини 80-х, співголова Української Гельсінської спілки, Герой України, один з авторів Декларації про державний суверенітет України та Акту проголошення Незалежності України.

Місце народження

Народився 24 грудня 1937 року в селі Єрки Катеринопільського району, тоді Київської, нині Черкаської області.

Освіта

1960 рік – закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

Родина

Тричі одружений. З першою дружиною — Іриною Брунець мав сина Андрія – 1962 року народження, політик, лікар за фахом. Від другої дружини — лікарки та правозахисниці Олени Антонів —  син Тарас Чорновіл, 1964 року народження, політик, екснардеп 4-х скликань, політичний експерт. Третьою дружиною стала відома дисидентка і поетеса Атена Пашко.

Дисидентський період, боротьба та ув’язнення

  • 1960 – 1963 роки – по закінченні навчання працював на Львівській студії телебачення спочатку редактором, потім — старшим редактором передач для молоді.
  • 1963 – 1964 роки – жив у Вишгороді, працював на будівництві Київської ГЕС.
  • 1964 – 1965 роки – працював в газеті "Молода гвардія".

В’ячеслав Чорновіл - студент Київського університету

  • 4 вересня 1965 року — В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус та Іван Дзюба виступили в кінотеатрі "Україна" на прем'єрі фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" з протестом проти арешту української антирадянської інтелігенції. За це Чорновіл був звільнений з "Молодої гвардії". Після цього він влаштувався в газету "Друг читача" літературним працівником.
  • 1966 рік – за відмову давати свідчення на закритому судовому процесі над Б. Горинем, М. Горинем, М. Зваричевською та М. Осадчим суд виніс окрему ухвалу про притягнення В’ячеслава Чорновола до відповідальності за відмову свідчити. 8 липня 1966-го його засудили на три місяці виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 20% заробітку на користь держави.
  • У тому ж році підготував документальне дослідження “Правосуддя чи рецидиви терору?” – один із найсміливіших зразків тогочасної політичної публіцистики.
  • 1967 рік – Чорновіл підготував авторський збірник "Лихо з розуму" про заарештованих шістдесятників. Збірку зуміли передати за кордон і надрукувати в Парижі. В тому ж році Чорновола за "виготовлення і розповсюдження документів, що містять наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад", засудили до трьох років позбавлення волі.
  • 1969 – 1970 роки – після дострокового звільнення він заробляв на життя у різних куточках України. Працював спостерігачем метеостанції, землекопом, вагарем, доки не осів у Львові.

В’ячеслав Чорновіл, початок 1970-х

  • 1970 – 1972 роки — створив підпільний журнал “Український вісник”. Видав 6 випусків з інформацією про політичні репресії в Україні та хронікою українського національного спротиву.
  • 1972 рік – Чорновола заарештували, слідство тривало понад рік. Вирок: 6 років таборів і три роки заслання. Відбував термін у мордовських таборах для політв'язнів, був організатором і учасником численних акцій протесту, голодувань, виснажливої боротьби за статус політв'язня. Понад половину терміну провів у ШІЗО (штрафний ізолятор) і ПКТ (приміщення камерного типу).
  • 1978 – 1980 роки – перебував на засланні в Якутії.

В’ячеслав Чорновіл у засланні в Якутії

  • Травень 1979 року — став членом Української Гельсінської групи.
  • 1980 рік – заарештований за сфальсифікованим звинуваченням, голодував 120 днів, отримав 5 років позбавлення волі.
  • 1983 рік – прокурор Якутії звільнив Чорновола, проте повертатись в Україну йому було заборонено.
  • 1983 – 1985 роки – працював кочегаром у місті Покровськ (Якутія).
  • 1985 рік – повернувся у Львів, зумів влаштуватись лише кочегаром. Знову повернувся до активної політичної та правозахисної діяльності.

Діяльність в період перебудови і здобуття незалежності

  • 1987 рік – Чорновіл відновив видання "Українського вісника".
  • Вересень 1987 року – у Львові створена "Українська ініціативна група за звільнення в'язнів сумління". А на початку наступного року колишні політв’язні підписали звернення про відновлення діяльності Української Гельсінської групи.
  • 1988 рік – Чорновіл і Михайло Горинь дали інтерв’ю закордонній журналістці, за що їх намагались виперти з СРСР.
  • У тому ж році у Львові пройшли перші політичні мітинги. Їх співорганізатором був Чорновіл, він же виступив на кожному з них. А згодом став одним з ініціаторів  створення Української Гельсінської спілки — першої в Україні опозиційної до радянської влади політичної партії. Він був співголовою УГС, яку очолив Левко Лук’яненко. Більшість політв’язнів та дисидентів вступили до цієї організації.

Дисиденти і колишні політв'язні радянського режиму (зліва направо) Михайло Горинь, Левко Лук'яненко, В'ячеслав Чорновіл, 1989 рік

  • 1989 рік – створення Народного Руху України. Чорновіл з перших днів перебував у його лавах, та у складі Великої Ради Руху.
  • Березень 1990 року – Чорновіл обраний народним депутатом України, отримавши 68,60% голосів, а у квітні того ж року він також був обраний головою Львівської обласної ради.
  • У Верховній Раді на противагу комуністичній "групі 239" утворюється демократична Народна Рада, в якій Чорновіл стає лідером радикального крила. Перебуваючи в меншості, Народна Рада таки добивається в липні 1990-го проголошення Декларації про державний суверенітет. Найактивнішу участь у підготовці цього документу приймав В’ячеслав Чорновіл.

На чолі Народного Руху

  • Квітень 1990 року – з’їзд Української Гельсінської спілки (УГС) проголосив себе установчим з’їздом Української республіканської партії. Було ухвалено Програму і Статут партії, а першим головою УРП обрано Левка Лук’яненка. Чорновіл і ще 11 делегатів відмежувались від нової партії, звинувативши її в авторитарних засадах. З того часу між ним і колишніми соратниками по визвольній боротьбі ширшала прірва.
  • Серпень 1991 року – після невдалого путчу Чорновіл стає одним з ініціаторів проголошення Акта Незалежності України й заборони Компартії. Саме він дав вказівку захопити обком КПУ і оприлюднити докази участі Компартії в невдалому перевороті.
  • Грудень 1991 року – на перших виборах Президента України Чорновіл отримав понад 23 відсотки голосів і посів друге місце. Зате референдум став тріумфом національної ідеї – понад 90% громадян України проголосували за незалежність.
  • 14 жовтня 1991 року на Великій козацькій раді В’ячеслава Чорновола обрано Гетьманом українського козацтва, а 21 червня 1992 року він скликав нову Переяславську раду, де розірвав Переяславську угоду з Росією 1654 року.

В’ячеслава Чорновола обрано Гетьманом українського козацтва

  • Не бажаючи підпорядковуватись Леоніду Кравчуку, Чорновіл складає повноваження у Львівській облраді і з 1992 року зосереджується на роботі у парламенті. Водночас він активізує роботу у НРУ. В березні 1992 року Чорновіл співголова Руху, а з грудня 1992 року до своєї загибелі він незмінний голова цієї організації.
  • 1993 рік – Рух було реорганізовано у партію. Тобто Чорновіл здійснив ту ж трансформацію з НРУ, яка трьома роками раніше відбулась з УГС, і була ним розкритикована. Подальші виходи з Руху різних груп і окремих політиків довели, що боротьба за булаву стала невиліковною хворобою українського політикуму, а "гетьманські амбіції" домінують над здоровим глуздом. Дійсно, в 60-80 ті роки, під загрозою арештів, заслань, суворих мордовських та якутських таборів, дисиденти та демократи об’єднувались швидко, щиро, без суперечок за лідерство. В 90-ті роки, коли загроз не стало, почались зворотні процеси, які закінчувались повним розпадом ще недавно могутніх політичних сил. До честі Чорновола, йому вдалось не допустити перетворення НРУ в бізнес-проєкт, що продовжило на десятиліття політичне життя цієї партії.
  • Березень 1994 року — В'ячеслав Чорновіл вдруге був обраний народним депутатом України (62,52% голосів, при 15 претендентах). На кінець каденції фракція НРУ налічувала 26 депутатів.
  • З 1995 до самої смерті був членом української делегації в Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ).

В’ячеслав Чорновіл з Атеною Пашко

  • 1996 рік – став лауреатом Шевченківської премії за збірку "Лихо з розуму".
  • Березень 1998 року – на чергових виборах у Верховну раду втретє обраний народним депутатом України. На початку роботи парламенту 3-го скликання фракція НРУ нараховувала 47 депутатів. Проте в цей період почався новий розкол. Юрій Костенко і його прихильники вирішили усунути Чорновола з посади голови Руху, а він сам підлив масла у вогонь, запропонувавши замість себе кандидатом на виборах президента Геннадія Удовенка. Спочатку прихильники Костенка були у більшості і зуміли провести голосування за усунення з посади керівника НРУ Чорновола, проте другий етап з’їзду повернув усе назад і відновив Чорновола на посаді лідера. Але місцеві організації різко критикували його за відмову балотуватись на президентських виборах і Чорновіл змінює рішення щодо своєї участі у перегонах 1999 року.
  • 25 березня 1999 року – Чорновіл загинув в результаті автокатастрофи, але його прихильники вважають що це було замасковане політичне вбивство напередодні президентських виборів.

В'ячеслав Чорновіл загинув внаслідок зіткнення з КамАЗом на шосе Бориспіль-Золотоноша під Києвом

  • 2000 рік – президент Леонід Кучма надав Чорноволу звання Героя України посмертно.
  • Розслідування його загибелі так ні до чого і не привело.

Критика та скандали

Коли В’ячеслав Чорновіл очолив Львівську обласну раду, у населення одразу ж виник стан ейфорії. Мовляв, справжній антикомуніст за кілька місяців організує тут анклав процвітання. Та поступово райдужні надії змінились невдоволенням та критикою, адже людині без управлінського досвіду здолати виклики початку 90-х було не під силу, і сотворити обіцяне "львівське диво" політику так і не вдалось.

В той період Чорновіл був прихильником ще однієї сумнівної ідеї – федералізації України. Згідно з його баченням, всі землі, що склались історично, повинні мати широку автономію, власний парламент і не виключалась двомовність. Історія довела хибність і небезпеку подібних поглядів в умовах наявності агресивного північного сусіда.

Чорновіл допускав помилки, проте і вони були щирі, як усе його палке і правдиве життя, позбавлене будь-якого впливу меркантилізму. Вороги звинувачували його в шалених статках, багатомільйонних рахунках у закордонних банках. Проте після його смерті виявилось, що політик не мав навіть житла, користувався службовою квартирою. Його трагічна  загибель і героїчна боротьба за незалежність України робить неетичними цитування публікацій його критиків і ворогів, переважна більшість з яких виявиться брехливими. Хай спочиває з миром.

Могила В'ячеслава Чорновола на Байковому цвинтарі у Києві

Дата публікації: 23.06.2021
Дата останньої зміни: 27.09.2021