Предиткевич Олександр: «Наші друзі та рідні гинуть на війні - і ми не можемо залишатися осторонь»
Інтерв’ю з адвокатом, громадським діячем та засновником Глобального економічного Україно-Іспанського форуму
Командувач Об’єднаних сил на Донбасі у 2018 – 2019 роках і з березня 2020 року по лютий 2024 року.
Наєв Сергій – генерал-лейтенант, учасник АТО, колишній начальник штабу – перший заступник командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України.
Народився 30 квітня 1970 року у місті Могилів-Подільський Вінницької області, у сім’ї військовослужбовця. Родина постійно переїжджала з місця на місце і в кінці 70-х врешті осіла у Львові.
Дружина Наталія – старша медсестра у військовій частині в Дніпропетровську. Дочка – Євгенія, сини Дмитро і Владислав. Дмитро отримав освіту юриста і працює на посаді головного спеціаліста відділу претензійно-позовної роботи Юридичного управління Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві. Владислав закінчує навчання в Національному Юридичному університеті імені Ярослава Мудрого.
З 2014 року генерал Наєв брав участь в боях на Донбасі, і які б не склались у нього відносини з підлеглими, всі говорили про його педантизм, спокій в критичних ситуаціях, уміння правильно організувати підготовку виконання навіть надскладного завдання.
Вересень-грудень 2014 року – був начальником сектору "Б", до якого входив і Донецький аеропорт. "Кіборги" згадують, що після призначення Наєва на цю посаду одразу припинились перебої з постачанням усього необхідного.

Сергій Наєв (фото: Генеральний штаб ЗСУ)
Генерал умів правильно оцінювати обставини, скрупульозно заглиблювався у найменші дрібниці, виступав за реорганізацію ЗСУ згідно зі стандартами НАТО і не конфліктував з начальством. У 2015 році він двічі командував сектором "Б" зони АТО – в лютому – березні і в червні – серпні. За його керівництва у секторі були запроваджені нові системи зв’язку, які не могли читати росіяни.
2015 — 2017 роки — служив командувачем військ Оперативного командування "Схід" Збройних Сил України.
Грудень 2016 року – отримав військове звання генерал-лейтенант.
У вересні 2017 року Слідчий комітет РФ відкрив проти Наєва та групи інших українських військовослужбовців кримінальну справу "за геноцид у Донбасі".
2017 — 2018 роки — Наєв обіймав посаду начальник штабу — першого заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України.

Сергій Наєв (фото: Генеральний штаб ЗСУ)
5 березня 2018 року призначений на посаду заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
В лютому 2018 року президент Петро Порошенко ініціював зміну законодавства щодо зони АТО. Формат антитерористичної операції був змінений на операцію Об’єднаних сил. В нових умовах керівництво силами і засобами ЗСУ та інших військових формувань та правоохоронних органів покладалось на командувача Об’єднаних сил.
Першим командувачем Об’єднаних сил 16 березня 2018 року був призначений генерал-лейтенант Сергій Наєв. Він займав цю посаду до травня 2019 року.

Петро Порошенко і Сергій Наєв (фото: Генеральний штаб ЗСУ)
Діяльність Наєва на цій посаді супроводжувалась подальшою модернізацією збройних сил, посиленням вишколу військових підрозділів, їх забезпеченням сучасними видами озброєння. Так у 2019 році він заявив, що українська армія не відрізняється від армій країн НАТО, а з бойового досвіду навіть переважає їх.
Характерно, що під час проведення ООС під командуванням Сергія Наєва, із лінії зіткнення вивели фактично всі добровольчі формування, які не підпорядковувалися жодному силовому сектору. Йдеться і про "Українську добровольчу армію", і про добровольчі медичні підрозділи, що працювали поруч із ЗСУ.
Зо рік ООС вдалось зменшити інтенсивність вогню та кількість втрат, повернути під контроль 24 квадратних кілометрів територій, у складі яких населені пункти Хутір Вільний, Південне та Шуми.
3 травня 2019 року Наєв отримав орден Богдана Хмельницького III ступеня.
6 травня 2019 року – президент звільнив його з посади керівника ООС, пояснивши це плановою ротацією, яку запропонували Віктор Муженко і Степан Полторак. Петро Порошенко подякував Наєву за службу і відмітив, що всі поставлені перед ним завдання генерал виконав.
Березень 2020 року – Володимир Зеленський вдруге призначив Сергія Наєва командувачем Об’єднаних сил.
Сергій Наєв був одним із тих військових керівників, хто не мав сумніву у близькій повномасштабній війні з РФ і зробив чи не найбільше для підготовки ЗСУ до відсічі агресору. На щастя, влітку 2021 року Головнокомандувачем призначили його давнього товариша Валерія Залужного. Він цілком поділяв занепокоєння Наєва, і генерали намагались максимально підготувати ЗСУ до майбутнього наступу російської армії.

Давні товариші Валерій Залужний та Сергій Наєв
На початку 2022 року військові вже повноцінно відчували наближення війни. В лютому навіть розвідки країн НАТО відкрито попередили Зеленського про майбутнє вторгнення, але він відмовлявся реагувати. Коли керівництво ЗСУ заговорило про необхідність запровадження воєнного стану, отримали відмову, бо, мовляв, долар одразу буде по сто гривень. Але навіть не маючи наказу верховного головнокомандувача, Наєв почав підготовку до майбутніх боїв. Військовий блогер Дмитро Биков розповів, як під командуванням генерала відпрацьовували «сценарії багатовекторної агресії, розгортання резервів, взаємодію між родами військ, оборону столиці».
Сергій Наєв проявив неабияку сміливість, коли за кілька днів до нападу віддав наказ про розгортання безпосередньо підлеглих йому військ на бойових позиціях. А 23 лютого він навіть підписав письмове розпорядження, розуміючи що дуже ризикує в разі помилки. Наступного ранку виявилось, що генерал не помилився.
Вже згаданий Дмитро Биков писав, що Наєв був одним із тих, хто перетворив хаос перших тижнів не на паніку, а на систему опору: «Не дати ворогу зламати фронт, не дозволити оточити Київ, виграти час, перетворити наступ противника на його виснаження. Це ж не просто оборона, а класична операція зриву стратегічного задуму противника. І вона спрацювала».
Саме Наєв ініціював розвиток мобільних вогневих груп та увагу до модернізації ППО. Те, що сьогодні виглядає очевидним елементом захисту від безпілотників, було втіленням його практичного мислення.
Сам генерал одним із своїх досягнень початкового етапу війни вважає утримання чорноморського побережжя. Він розгадав намір ворога через Вознесенськ відрізати Миколаївську та Одеську області, а тоді висадити десант і окупувати не лише Одесу й Миколаїв, але й усі ці регіони цілком. Наєв компактно зосередив сили вогневого враження в районі наступу російських батальйонно-тактичних груп, і підрозділи ЗСУ за шість днів перемололи ударні війська ворога, що змусило нападників відмовитись від наступу і вберегло від окупації Одесу і Миколаїв.
Наєв також зумів зберегти найбільш боєздатну частину підрозділів ЗСУ, зосереджену на початку вторгнення у Донецькій та Луганській областях. Найкраще підготовлені російські армади планували прорватися з півдня та оточити угрупування найбільш досвідчених та боєздатних підрозділів – понад 15 бригад.
"Я керував безпосередньо на пункті управління діями 55 та 44 окремих артилерійських бригад. У повітря була піднята вся наявна у тому районі безпілотна авіація. Протягом шести годин ми завдавали вогневе ураження по колонах ворога. І в той день противник не зумів просунутися, зазнав втрат та відкотився назад", - згадував Наєв.
Генерал брав безпосередню участь у підготовці контрнаступу і звільнення Харківщини восени 2022 року. Цю операцію, як і інші дії ЗСУ, вже детально вивчають у військових академіях країн НАТО. За свій внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу 27 квітня 2022 року Сергію Наєву було надано звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
У 2023 році Наєв послідовно і відкрито підтримував позицію Головнокомандувача Валерія Залужного щодо планування контрнаступальної операції. План генералів передбачав концентрацію сил на мелітопольському напрямку і потужний удар до Азовського моря для розсічення ворожого угрупування і звільнення Запорізької АЕС.

Генерал-лейтенант Сергій Наєв у 2023 році
Водночас політичне керівництво країни вирішило одночасно завдати ще кількох ударів на інших фронтах, в тому числі на Бахмут. І генерали, і представники НАТО попереджували Банкову що це нереально, адже в умовах того періоду неможливо одночасно на кількох напрямках зосередити настільки значні ресурси, що ЗСУ зможе не лише прорвати там кілька ешелонів оборони росіян, а ще й забезпечити подальший наступ. Але Зеленський наполіг на своєму і наступ прогнозовано закінчився невдачею та великими жертвами наших військових.
Розлючене суперечками з генералами керівництво країни звинуватило саме військових високопосадовців в усіх провалах, починаючи з підготовки до відбиття агресії в лютому 2022 року. Почалися допити генералів, і Наєва в тому числі. Його звинуватили в тому, що ворог прорвався з Криму і швидко захопив значну територію на півдні, проте далі кількох розмов тоді справа не пішла. Зеленський вирішив позбутись військових, що насмілились йому суперечити. У лютому 2024 року свої посади втратили Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний і начальник Генштабу ЗСУ Сергій Шаптала. Також замінили командувачів Сухопутних військ, Десантно-штурмових військ та Сил територіальної оборони.
11 лютого президент України Володимир Зеленський звільнив Сергія Наєва з посади командувача Об'єднаних сил ЗСУ. Генерал відреагував на своє звільнення.
Сергій Наєв заявив, що дізнався про кадрове рішення із засобів масової інформації. Про це він написав у Telegram-каналі.
Генерал зазначив, що обіймав посаду командувача Об'єднаних сил Збройних сил України з 2020 року.
"Це були складні часи. Один з найважчих періодів історії України. І разом з вами ми з гідністю пройшли цей шлях. Україна зберегла свою Свободу та державність. В цьому є заслуга кожного з нас", – написав генерал. Сергій Наєв також подякував усім офіцерам, сержантам і солдатам за самовіддану службу, за злагоджену роботу і спільні зусилля у боротьбі з ворогом. Він наголосив, що схиляє голову перед мужністю й відвагою наших захисників, які зі зброєю в руках щоденно захищають Україну від підступного агресора.
Під час важкої війни викинути взагалі з військової служби досвідченого генерала не наважились і його просто залишили в розпорядженні Міністерства оборони.
Поки Сергій Наєв аналізував свій військовий досвід та іноді інспектував різні підрозділи, в країні продовжувались звинувачення українського генералітету у всіх провалах під час повномасштабної війни. Очевидно, генералу набридло бути мовчазною жертвою і 10 лютого 2025 року в «Українській правді» з’явилось його розлоге інтерв’ю. Генерал наголосив, що провал підготовки України до нападу РФ у 2022 році - це повна відповідальність політичного керівництва країни та особисто президента.
В цьому ж інтерв'ю “Українській правді” Наєв заявляв, що розпочинати судові процеси щодо військового керівництва під час війни є щонайменше недоречним.
Банкова відреагувала миттєво. Вже 11 лютого 2025 року генерал отримав бойове розпорядження відбути на посаду командира тактичної групи "Велика Новосілка" на Донеччині (рівень компетенції не вище полковника). А в квітні того ж року генерал-лейтенанта Сергія Наєва перекинули керувати тактичною групою «Вугледар». Він перебував на цій посаді до 21 червня 2025 року, коли його підрозділи у цьому районі замінив один із новостворених корпусів ЗСУ. Наєв називав цей напрямок одним із найгарячіших на Донеччині і підбив підсумки своєї роботи.
«Попри чисельну перевагу противника в живій силі та техніці, нам п’ять разів вдавалося покращити тактичне положення, сім разів — заманити ворога в пастку та знищити його техніку. І найголовніше — ми не допустили прориву на Дніпропетровщину», – повідомив Сергій Наєв.
Генерал вказав, що за цей період вдалось знищити:
«Переконаний: перемагати потрібно не “м’ясними штурмами“, а мудрістю, точним прорахунком, винахідливістю та раціональним використанням кожної одиниці техніки», – наголосив Сергій Наєв.
Після нетривалого відрядження на передову генерал знову залишився у розпорядженні Міністерства оборони і фактично сам собі шукав роботу. 1 серпня 2025 року він привіз захисникам, що тримають оборону на Покровському напрямку, десять дизельних генераторів, 6 комплексів радіоелектронних перешкод "Т-7", майже дві тисячі дронів-камікадзе та FPV з серії Vyriy pro, які на його прохання зібрали волонтери.
Після цього Наєв тривалий час лише періодично надавав допомогу молодшим командирам, консультував іноземних військових аналітиків щодо ситуації на лінії зіткнення. На початку 2026 року експерти НАТО запросили генерала виступити на закритій конференції по обміну досвідом організації оборони і тактичної взаємодії в умовах сучасної війни.
Також з’явилась інформація, що Сергій Наєв активізував свою роботу над створенням спеціалізованого навчального центру для офіцерів-резервістів. За інформацією з оборонних кіл, цей центр вже почав функціонувати в одному із західних регіонів України і ставить за мету не тільки тактичну підготовку, а й поглиблений аналітичний розбір бойового досвіду останніх років. Сам Наєв бере участь у розробці навчальних програм і консультує інструкторів, що підтверджує його бажання продовжувати впливати на якість підготовки кадрів поза рамками безпосередньо військового командування.
А 19 лютого 2026 року в Ютубі з’явилось його відверте інтерв’ю, в якому генерал знову вказав на непідготовленість політичного керівництва країни до війни в лютому 2022 року і відкрито звинуватив Зеленського у зриві плану наступу Залужного і НАТО в 2023 році.
Після цього експерти активно заговорили про політичні перспективи Наєва і згадали торішний пост американської журналістки Кеті Лівінгстон про те, що створюється передвиборчий штаб Валерія Залужного, який очолить генерал-лейтенант Сергій Наєв. Хоча тоді і Наєв, і Залужний все заперечували, але в 2026 році Залужний таки підтвердив намір брати участь в майбутніх виборах. Щодо Наєва, то цілком ймовірно, що він приєднається до політичної команди свого давнього товариша, проте навряд чи в нього вистачить досвіду очолювати роботу виборчого штабу.

Сергій Наєв вітає військових з Трійцею 31 травня 2026 року
Ще у 2018 році журналісти "Радіо Свобода", "24 каналу", видання "Депо" та інші оприлюднили матеріали, що в окупованому Криму проживає брат Сергія Наєва Максим, який працює у регіональному підрозділі Пенсійного фонду Росії. Також було встановлено, що згідно з декларацією генерала йому двічі в попередніх роках надходили від Максима Наєва грошові перекази на значні суми.
20 березня 2018 року у великому інтерв'ю державному національному агентству "Укрінформ" Сергій Наєв дав пояснення щодо цієї інформації. Зокрема він вказав, що батько з молодшим братом переїхали в Крим на постійне проживання ще задовго до російської агресії. Після окупації півострова в 2014 році Максим прийняв рішення залишитись в Криму. Це був вибір дорослої людини, і Сергій не міг на нього вплинути. А грошові перекази – це не гонорари російських спецслужб, як натякали у деяких ЗМІ, - після смерті батька брат продав його квартиру і Сергієву частину спадщини переслав в Україну.
Крім роз’яснень щодо вказаних фактів, генерал заявив, що Крим - це окупована територія України, а його мешканці – громадяни України. Згодом Крим повернеться і назавжди буде українським. А проживання брата в Криму його ніяк не обтяжує і не зв’язує жодним чином.
А вже після початку повномасштабної війни низка ЗМІ і навіть колишній командир полку «Дніпро-1» Юрій Береза звинуватили Наєва у швидкому прориві ворога через Чонгар і фактичній «здачі Півдня». У відповідь генерал спокійно роз’яснив, що без запровадження воєнного стану і розпорядження верховного головнокомандувача не мав права виводити на позиції війська і мінувати територію. Тому швидкий наступ у рази переважаючих сил ворога зупинити не вдалось.
Щодо інших критичних публікацій, то деякі з них взагалі дріб’язкові, зокрема публікації кількох громадських активістів, що вважають Наєва занадто слухняним, таким, що будь-яким чином уникає конфліктів з начальством. Але деякі дорікання на його адресу цілком справедливі. Військові експерти розцінюють Наєва як занадто "економного" - його підлеглі вкрай нечасто отримували подання на нагороди. Генерал також відомий досить негативним ставленням до іноземців-добровольців, які воюють з росіянами.