Сліденко Ігор

Сліденко Ігор

Український правознавець, суддя Конституційного Суду України

Сліденко Ігор – український вчений-правник, доктор юридичних наук, фахівець з конституційного права, суддя КСУ по квоті парламенту, доповідач і автор проєкту рішення Конституційного Суду 27 жовтня 2020 року

Місце народження

Народився 14 червня 1973 року в селі Северинівка Тростянецького району Вінницької області.

Освіта

  • 1995 рік – закінчив Юридичний інститут Одеського державного університету імені І. І. Мечникова.
  • 1998 рік – отримав кваліфікацію магістра в Одеській державній юридичній академії.
  • 2002 рік - захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Тема: „Тлумачення Конституції України: питання теорії і практики в контексті світового досвіду“.
  • 2011 рік – захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за темою «Конституційний контроль в механізмі сучасної держави».

Родина

Дружина – Сєрова Олександра Володимирівна.

Син – Ерік, дочка – Аліса-Марія.

Іншої інформації про родину у відкритих джерелах немає.

Кар’єра до призначення в КСУ

  • 1995 – 1997 роки – працював юридичним консультантом у ТОВ «Tiger LTD».
  • 1997 -  2001 роки – здобувач кафедри конституційного права Одеської національної юридичної академії.
  • 2002 – 2003 роки - доцент кафедри конституційного права Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова.
  • 2003 – 2004 роки - доцент Міжнародного гуманітарного університету.
  • 2004 – 2006 роки  – докторант Одеської національної юридичної академії.
  • 2006 - 2007 роки -  проходив стажування у Friedrich-Alexander- Universität Erlangen-Nürnberg (ФРН) за програмою Deutscher Akademischer Austausch Dienst.
  • 2006 – 2008 роки  – завідувач кафедри міжнародного права та міжнародних відносин Міжнародного гуманітарного університету (м. Одеса).
  • 2008–2010 роках – доцент кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Маріупольського державного гуманітарного університету.
  • 2010 – 2014 роки – головний консультант відділу теорії і практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України.
  • Ігор Сліденко - автор та співавтор ряду статей, монографій, підручників. Основна тематика його праць – державознавство, теорія права, теорія конституції, конституційне право, конституційний контроль, тощо.
  • Березень 2014 року – Верховна Рада України призначає Сліденка суддею Конституційного Суду України за своєю квотою. Його кандидатуру висунула і підтримала партія «Свобода».

Ігор Сліденко (фото: Sud.ua)

Робота в КСУ, конфлікти з НАЗК і Офісом президента

У Конституційному Суді Сліденко приймав рішення з позиції чіткого дотримання норм Основного закону та принципів європейського права.

Широковідомим українській громадськості він став у липні 2020 року, коли Конституційний суд України провів першу частину відкритого засідання у справі щодо конституційності Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної". На засіданні були присутні ініціатори подання – депутати-ексрегіонали. Один із них - Олександр Долженков - старався найбільш завзято. Він навіть побачив у законі норми, яких там не було, придумав статтю, якої не існує в жодному законодавчому акті. Нардеп так старався, розповідаючи про ліквідацію російської мови в країні та переслідування російськомовного населення, що і не помітив, як почав слово в слово цитувати «доктрину Путіна». Зате це помітив суддя КСУ Ігор Сліденко, який рішуче присадив депутата і чітко вказав на всі його фальшування та перекручення фактів. Він змусив Долженкова визнати, що той навів неправдиву інформацію з приводу того, скільки громадян України нині є "російськомовними".

Ігор Сліденко на засіданні Конституційного Суду (фото: http://www.ccu.gov.ua/)

Ще раніше, в лютому 2019 року, Сліденко голосував проти визнання неконституційною статті 368-2 Кримінального кодексу, яка передбачала притягнення до кримінальної відповідальності службовців за незаконне збагачення. В окремій думці він вказував, що потреби у скасуванні цієї норми немає, а достатньо призупинити та внести незначні зміни, які увідповіднять статтю до Конституції України.

У Сліденка в останні роки прогресував конфлікт із НАЗК. До 2018 року він не декларував службове житло, яке надавало судді Державне управління справами. Громадські активісти критикували Сліденка за те, що він, як і його колеги з КСУ, отримавши службову квартиру у 2017 році, одразу ж її приватизував, а згодом продав, щоб купити нове житло, в самому центрі столиці.

Деякі антикорупціонери вказують, що через 5 років після призначення в КСУ статки Сліденка виросли в 10 разів, а дохід щороку тепер складає понад 3 млн гривень, натякаючи на корупційну складову такого збагачення. При цьому ігнорується факт, що такі великі суми отримують всі судді КСУ як оплату за працю.

Конфліктуючи з НАЗК, Сліденко акцентує питання на понятті корупційного злочину. Він кілька разів забував вчасно вносити в декларацію отриману зарплату, як і деякі інші судді. Потім писав пояснення і вважав це технічною помилкою. Однак НАЗК реагувала по іншому – одразу ж складала протокол, тим самим оцінюючи ситуацію як корупційний злочин і передавала справу в суд.

Ігор Сліденко (фото: http://www.ccu.gov.ua/)

І от в жовтні 2020 року Сліденко виступає доповідачем в скандально відомому розгляді щодо статті 366-1 та деяких повноважень НАЗК. Він голосує за рішення, яким ця стаття, що передбачала покарання за декларування недостовірної інформації, була визнана неконституційною. Також були скасовані деякі положення закону «Про запобігання корупції». Попри негативний резонанс в суспільстві, Сліденко на пресконференціях і брифінгах відстоював законність такого рішення. Основні його аргументи: часте внесення змін до закону “Про запобігання корупції” спотворило його природу і роздуло функції, які порушили принцип незалежності гілок влади та надали НАЗК право контролю всіх публічних осіб країни; не всі порушення мають відношення до корупції, як, до прикладу, запізнення із внесенням змін, але НАЗК це подає суспільству як корупційний вчинок; надмірні повноваження НАЗК і ті, що викладені в статті 366-1 порушують принцип верховенства права. Щодо роздутого скандалу, то Сліденко вважає це технологією, адже рішення КСУ не вимагало закриття реєстрів чи скасування перевірки місцевих депутатів. Справа йшла про внесення кількох змін у закон, що позбавили б НАЗК функцій радянської прокуратури.

Але більш сенсаційними стали інші заяви судді, який повідомив, що через погрози з боку ОПУ і цілеспрямовані дії НАЗК, яка збезчестила його ім’я та зруйнувала репутацію, написав заяву про звільнення і збирається взагалі покинути країну. Він сказав журналістам, що після зміни влади у 2019 році команда Зеленського (досьє Зеленського Володимира) намагається через НАЗК встановити контроль над КСУ, що для нього неприйнятно. Суддя не хоче бути жертвою чорного піару і брудних технологій, та вважає за потрібне вказати суспільству, що «небезпека від сфальшованої антикорупції не менша, ніж від корупції».

Дата публікації: 22.02.2021
Дата останньої зміни: 17.08.2021